Наярит
Наяри́т (ацт. Nayarit) — штат на заході Мексики, на Тихоокеанському узбережжі. Площа 26 979 км². Населення 920 185 чоловік (2000). Адміністративний центр — місто Тепік.
| Наярит | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| — Штат — | |||||
|
Nayarit | |||||
| |||||
| |||||
| Столиця | Тепік | ||||
| Країна |  Мексика
| ||||
| |||||
| Офіційна мова | Іспанська | ||||
| Населення | |||||
| - повне | 1,181,050 (2015) | ||||
| Площа | |||||
| - повна | 26 979 км² | ||||
| - широта | 23º 05' - 20º 36' N | ||||
| - довгота | 103º 43' - 105º 46' W | ||||
| Висота | |||||
| - максимальна | 2 760 м | ||||
| - мінімальна | 278 м | ||||
| Часовий пояс | UTC−7 | ||||
| Став штатом | 1 травня 1917 | ||||
| Вебсайт | nayarit.gob.mx | ||||
| Код ISO 3166-2 | MX-NAY | ||||
| |||||
| Штат Наярит на мапі Мексики | |||||
| |||||
| |||||
Історія ред.
Боротьба за незалежність штату ред.
У 1860-х роках послідовники Мануеля Лозади[en], який отримав прізвисько Тигр Еліс, оприлюднили вимоги до федерального уряду, щодо повернення своїх земель корінному народу. У 1864-1866 роках, під час французької інтервенції Мексики, армія Лозади, яка налічувала 3000 повстанців, вийшла на допомогу французьким силам[1]. 12 листопада 1864 року, після того як французька армія захопила Масатлан, Лозада і його війська увійшли до міста Тепік. Пізніше за допомогу Лозади своєю армією, Максіміліан I надав йому чин генерала і дозволив створити провінцію Сан-Хосе-де-Наярит зі столицею Тепік. Після ануляції імперії Лозадо присягнувся на вірність Беніто Хуаресу[2]. Хуарес в свою чергу відділив Тепік від штату Халіско. Протягом 1866-1872 років Лозада зміцнив свою владу створивши армію в 16 000 чоловік та очолив боротьбу проти інтервентів-землевласників у Тепіку. Все ж після смерті Хуареса його влада ослабла. Під час спроби захоплення Ґвадалахари новий президент Мексики Себастьян Лердо-де-Техада направив федеральні війська на чолі з генералом Рамоном Короною[en] проти Лозади, до яких доєдналися обурені землевласники[3]. 28 січня 1873 року відбулася кривава битва поблизу ла-Мохонера в якій армія Лозади була розгромлена під час якої загинуло бл. 3000 чоловік. Наступного дня Ґвадалахара опинилася під контролем федеральних військ і була звільнена від армії Лозади. В липні Лозаду було зраджено двома лейтенантами з його армії і схоплено в місті Лома-де-лос-Метатес, де він народився. 19 липня 1873 року Лозаду стратили, після чого федеральний уряд майже 10 років намагався взяти місто Тетріс під свій контроль[4]. Лише 12 квітня 1880 року поміж Муерто Лозадою, портфіріанцем Мануелем Гонсалесем та іспанцем Хуаном Лерма було підписано мирну угоду у якій Тепік оголосили військовим округом штату Халіско. Нині Мануель Лозада вважається попередником руху аграрної реформи в Мексиці та першим засновником штату Наярит. На його честь у Тепіку споруджений пам'ятник, а місто в якому він народився отримало нову назву Сан-Луїс-де-Лозада[5].
Режим Портфіріо Діаса ред.
В період правління Портфіріо Діаса тяжкі умови праці та низька платня за працю спровокували цілу низку робітничих рухів у Тепіку та ближніх містах. Так у 1894 році на фабриці "Bellavista" почався жіночий страйк на чолі з Вікторіаною Арройо, Францискою та Макловією Куінтерами, Аделіною та Маріаною Кастанедами. У 1896 році робітничі страйки вибухнули на заводі "Jauja", а в 1905 році на фабриці "Bellavista" вибухнув новий страйк на чолі з братами Педро Грегоріо та Енріке Еліасом[5].
У 1912 році відкрилася залізнична лінія поміж містами Тепік та Акапонета[5].
Вільний та суверенний штат ред.
1 травня 1917 року військовий округ штату Халіско Тепік було оголошено вільним і суверенним штатом Наярит, а з 5 лютого 1918 року була підписана конституція штату[5].
У 1926 році була завершена залізнична лінія, що пов'язала міста Тепік із Ґвадалахарою. У період 1934-1937 рр. панування політичних, соціальних, економічних та культурних латифундій у Наяриті було повністю припинено. З 1946 по 1951 роки у штаті почався новий етап модернізації. У 1969 році був заснований Автономний університет Наярит, а в 1972 році -- технологічний інститут у Тепіку. У період з 1987 по 1993 роки у Наяриті були збудована гідроелектростанція "Aguamilpa" та міжнародний аеропорт "Amado Nervo". В цей період у штаті з'явилися автомагістралі "Plan de Barrancas" та "Tepic-Crucero de San Blas", мости через річки Акапонека, Лас-Канас та Сан-Педро. З 1993 по 1999 рік на трасі Tepic-Гвадалахара через річку Сантьяго побудувався міст "Villa Hidalgo-La Presa-Santiago". У 1989 році було створено 20-й муніципалітет Баха-де-Бандерас, розташований на півдні штату, що межує зі штатом Халіско[5].
Примітки ред.
- ↑ Brian Hamnett, Juarez. New York: Longman 1994, p. 217(англ.)
- ↑ Brian Hamnett, Juarez. New York: Longman 1994, p. 217-218(ісп.)
- ↑ Moreno, J.P. (1966). Ramón Corona. Cuadernos de lectura popular. Secretaría de Educación Pública, Subsecretaría de Asuntos Culturales. OCLC 947834078(ісп.)
- ↑ Paul J. Vanderwood, Disorder and Progress: Bandits, Police, and Mexican Development. Lincoln: University of Nebraska Press, 1981, p. 65.(англ.)
- ↑ а б в г д Enciclopedia de Los Municipios y Delegaciones de México Estado de Nayarit. Архів оригіналу за 15-09-2019. Процитовано 14 вересня 2020. (ісп.)
Джерела ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Наярит |
- Página oficial del Gobierno de Nayarit(ісп.)[недоступне посилання з квітня 2019]
- INEGI: Geografía de Nayarit(ісп.)
- Jean Meyer. Historia de Nayarit(ісп.)