Національний музей-заповідник української військової звитяги

Національний музей-заповідник української військової звитяги
	50°37′29″ пн. ш. 30°25′11″ сх. д. / 50.6247400000277779° пн. ш. 30.41992000002777985° сх. д.Координати: 50°37′29″ пн. ш. 30°25′11″ сх. д. / 50.6247400000277779° пн. ш. 30.41992000002777985° сх. д.
Тип	військовий
Країна	Україна
Розташування	село Нові Петрівці,
Адреса	вулиця Захисників України 67, Нові Петрівці, Київська область, Україна
Засновано	20 березня 1945 року
Директор	Альохін Владислав Олексійович
Куратор	Департамент культури та туризму Київської обласної державної адміністрації
	Національний музей-заповідник української військової звитяги (Україна)
	Національний музей-заповідник української військової звитяги у Вікісховищі

Національний музей-заповідник української військової звитяги (до 2023 року Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році») —провідний державний культурно-освітній та науково-дослідний заклад військово-історичного профілю Київщини, що зберігає музейні предмети, які належать до державної частини Музейного фонду України.

Музей розташований на околиці села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Директор — Альохін Владислав Олексійович.

Музей створено 20 березня 1945 року Постановою Ради Народних Комісарів УРСР і ЦК(б)У № 425 «Про створення музею-заповідника „Поле битви за Київ“».

14 травня 2008 року Указом президента України Ющенка В. А. № 437/2008 державному музею-заповіднику «Битва за Київ у 1943 році» надано статус національного^[1].

За час існування його відвідало понад 10 мільйонів чоловік із 85 країн світу.

Починаючи з 2014 року в музеї української військової звитяги висвітлюються подвиг та героїзм учасників Революції Гідності, війна на сході України та повномасштабне вторгнення. 9 червня 2023 року за ініціативою музею Київська обласна рада перейменувала на «Національний музей-заповідник Української військової звитяги».^[2]

Експозиція ред.

До історико-культурного комплексу входять:

Заповідна територія площею 8 гектарів, де збережено 650 метрів ходів сполучення, бліндажі, командно-спостережні пункти командуючого 1-м Українським фронтом генерала армії Миколи Федоровича Ватутіна, командуючого 38-ю армією Кирила Семеновича Москаленка, члена військової Ради фронту генерал-лейтенанта Микити Сергійовича Хрущова, командуючого 3-ю гвардійською танковою армією Павла Семеновича Рибалка.
Зразки бойової техніки часів війни просто неба.
Пам'ятник-музей визволителям Києва від німецько-фашистських загарбників. Споруджено за рішенням уряду УРСР від 28 березня 1957 року на території заповідника в 1958 році. Архітектори Авраам Милецький та В.В. Бакланов, скульптор Іван Першудчев. На мармурових пілонах зазначені найменування всіх з′єднань і частин, удостоєних звання «Київські», а також нагороджених орденами за визволення Києва.
Діорама «Битва за Київ. Лютізький плацдарм. 1943 рік». Відкрита 5 травня 1980 року у Свято-Покровській церкві в центрі с. Нові Петрівці. У 1993 році перенесена до приміщення Музею-діарами. Розміри полотна 29 Х 7. Автор М. С. Присєкін^[3].
Меморіальний комплекс «Героям Лютізького плацдарму» в центрі с. Нові Петрівці, споруджений 1983 року на честь 40-річчя битви за Дніпро і визволення Києва від німецько-фашистських загарбників. Встановлено пам′ятний знак «Героям Лютізького плацдарму» у вигляді знамена з барельєфним зображенням воїнів, які форсують Дніпро (автори Василь Климик, Ю. Колесников, С. Войцеховський, Ю. Турчанинов та інні), і запалено Вічний вогонь. На меморіальних плитах комплексу увічнено імена близько 1850 бійців та командирів, які загинули в боях за звільнення села Нові Петрівці. У 2008-2012 роках на Меморіалі проведено перепоховання 165 загиблих невідомих воїнів.
Музей-діорама площею 1100 метрів, в якому знаходяться експозиційні зали і експонується полотно діорами, автор М. Фещенко. Відкрито на честь 50-річчя визволення м. Києва в 1993 році.
Храм Юрія Переможця збудована на честь 65-річчя Перемоги у Німецько-радянській війни. Освячення і урочисте відкриття відбулось 17 грудня 2010 року. Чин освячення звершив Блаженнійший митрополит Володимир^[4].
Пам′ятник воїнам-мотоциклістам Німецько-радянської війни. Урочисто відкрито 25 червня 2011 року^[5].
Монумент «Символ Миру» — відкритий 2012 року в Україні в рамках міжнародного проекту «Європейська вулиця скульптур» (Париж-Київ-Москва). «Європейська вулиця скульптур» — проект, який зобов′язаний своїм походженням відомому скульптору Лео Корнбрусту. Мета проекту — створення безперервного ланцюга скульптур довжиною близько 3000 км, від Нормандського узбережжя до Росії, у знак мирного співіснування народів Європи. На Монументі шістьма мовами викарбувані слова «Людство має пам′ятати якою ціною завойовано мир».
Стіна Пам’яті — 11 горельєфів Героїв Радянського Союзу, уродженців Вишгородського району. Встановлено до 70-річчя звільнення м. Києва у 2013 році.
Пам′ятний знак «Невідомому солдату» встановлено на братській могилі 28 жовтня 2014 року. В експозиціях музею-заповідника представлені, події форсування Дніпра, хід Київської наступальної операції 1943 року, речі учасників Революції гідності, Героїв Небесної Сотні, Антитерористичної операції на Сході України.

У фондах музею предтавлено археологічні, етнографічні, фалеристичні, нумізматичні збірки, вироби художнього промислу, твори живопису, скульптури, фото і документи часів Німецько-радянської війни. Працівники Музею є ініціаторами багатьох цікавих проектів: Музей слідопитів, Музей плакату України, увічнення подвигу захисників України — Героїв АТО, учасників Революції Гідності, Героїв Небесної Сотні.

Наукова робота ред.

Колектив музею веде роботу з дослідження матеріалів часів війни, вивчаються історичні матеріали Київського Полісся, Межигірського Спасо-Преображенського монастиря — головного монастиря Війська Запорозького XVII-XVIII століттях.