Наташа Реньє
Наташа Реньє (фр. Natacha Régnier; нар. 11 квітня 1974, Іксель, Бельгія) — бельгійська акторка кіно та телебачення; проживає у Франції.
| Наташа Реньє | |
|---|---|
| фр. Natacha Régnier | |
 Наташа Реньє на церемонії вручення кінопремії «Люм'єр», 2014 | |
| Дата народження | 11 квітня 1974 (50 років) |
| Місце народження | Іксель, Бельгія |
| Національність | бельгійка |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | акторка |
| Alma mater | INSAS[d] |
| Роки активності | 1993 — наш час |
| Член у | Collectif 50/50d[1] |
| IMDb | ID 0753696 |
|
Приз за найкращу жіночу роль (Канни) (1998) Європейський кіноприз (1998) Сезар (1999) | |
| Офіційний сайт | |
 Наташа Реньє у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Наташа Реньє народилася 11 квітня 1974 в Ікселі (Брюссельський столичний регіон, Бельгія). Її батько — діяч шоу-бізнесу, мати — психолог[2]. Наташа виросла у Брюсселі, де закінчила Коледж Святого Петра (фр. Collège Saint-Pierre, (Uccle)), навчалася у Вищій національній школі театрального мистецтва і засобів комунікації[fr] (INSAS), а також театральній студії «l'Equilibre». Після закінчення переїхала до Парижа, де працювала на телебаченні.
Наташа Реньє дебютувала в кіно, знявшись у короткометражці Стефана Карп'ю «Дівчина на мотоциклі» (1993). Першу велику кінороль зіграла у фільмі Паскаля Боніцера[fr] «Ще» (1996). За виконання ролі Марії у фільмі Еріка Зонка «Уявне життя ангелів» (1998) Наташа була відзначена призом 51-го Каннського міжнародного кінофестивалю за найкращу жіночу роль (разом з Елоді Буше)[3] та отримала найвищу французьку національну кінопремію «Сезар» у категорії Найперспективніша акторка і Приз Європейської кіноакадемії як найкраща акторка року.
У 1999 акторка знялася у фільмі режисера Франсуа Озона «Кримінальні коханці». Працювала також з такими режисерами, як Анн Фонтен («Як я убив свого батька», 2001), Еммануель Бурдьє («Зелений рай», 2003, «Покляті дружби», 2006 та «Вторгнення», 2008), Шанталь Акерман («Завтра переїжджаємо», 2004), Люка Бельво («Аргумент найслабкішого», 2006 та «38 свідків», 2012), Коста-Гаврас («Капітал», 2012), Мішель Ґондрі («Піна днів», 2013) та ін.
Окрім роботи в кіно, Наташа Реньє знімається на телебаченні, грає в театрі, виступає як співачка.
Особисте життя ред.
Наташа Реньє була одружена з французьким музикантом Яном Тірсеном, з яким наразі розлучена. У них є донька[4].
Фільмографія (вибіркова) ред.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1992—2005 | с | Кордьє — варта порядку | Les Cordier, juge et flic | Сесіль |
| 1993 | кф | Дівчина на мотоциклі | The Motorcycle Girl | Зое |
| 1995 | тф | Ange Espérandieu | Аурелія | |
| 1995 | ф | Скажи мені «Так» | Dis-moi oui... | Софі |
| 1995 | тф | Гніздо, покинуте птахом | Le nid tombé de l'oiseau | Жулі |
| 1996 | тф | Битва бажань | Un monde meilleur | Анна |
| 1996 | тф | Молодша сестра | Petite soeur | Вероніка Ботеллі |
| 1996 | ф | Calino Maneige | Une amie | |
| 1996 | ф | Ще | Encore | Катрін |
| 1996 | с | Кохання має бути придумане наново | L'@mour est à réinventer | Валерія |
| 1998 | ф | Уявне життя ангелів | La Vie rêvée des anges | Марі Тома |
| 1998 | кф | Гарлем | Harlem | |
| 1999 | ф | Час для любові | Il tempo dell'amore | Клер |
| 1999 | ф | Кримінальні коханці | Les amants criminels | Аліса |
| 2000 | ф | Усе гаразд, йдемо геть | Tout va bien, on s'en va | Клер |
| 2001 | ф | Як я убив свого батька | Comment j'ai tué mon père | Іза |
| 2001 | ф | Татова донька | La fille de son père | Анна |
| 2003 | ф | Зелений рай | Vert paradis | Ізабель |
| 2004 | ф | Завтра переїжджаємо | Demain on déménage | вагітна жінка |
| 2004 | ф | Не робіть цього | Ne fais pas ça! | Ніколь |
| 2004 | ф | Тиша | Le silence | Маріанна |
| 2004 | ф | Міст мистецтв | Le pont des Arts | Сара Дакрюн |
| 2005 | ф | Дволикість | Trouble | Клер |
| 2005 | тф | Кармен | Carmen | Міріам |
| 2005 | ф | Дон Кіхот або пригоди гнівливою | Don Quichotte ou Les mésaventures d'un homme en colère | журналістка |
| 2005 | ф | Скриня предків | Ізабелла | |
| 2006 | тф | Бандит Гаспар | Gaspard le bandit | Анн де Мур'єр |
| 2006 | ф | Прокляті дружби | Les amitiés maléfiques | Маргарита |
| 2006 | ф | Аргумент найслабкішого | La raison du plus faible | Кароль |
| 2007 | ф | Коробки | Boxes | Фанні |
| 2007 | ф | Один день | 1 Journée | Петра |
| 2008 | ф | Вторгнення | Intrusions | Полін де Саші |
| 2009 | ф | Магма | Magma | Крістін Невілль |
| 2010 | ф | Аеропорт Орлі | Orly | Жульєтта |
| 2010 | тф | Це була Марія-Антуанетта | C'était Marie-Antoinette | Марія-Антуанетта |
| 2010 | ф | Безвихідь бажання | Impasse du désir | Кароль Блок |
| 2011 | ф | Здобич | La proie | Крістін Морель |
| 2011 | тф | Хто посіє вітер | Qui sème le vent... | Елен Моранж |
| 2012 | ф | 38 свідків | 38 témoins | Анна |
| 2012 | ф | Капітал | Le capital | Діана Турней |
| 2012 | ф | Уранішня зірка | L'étoile du jour | Анжель |
| 2012 | тф | Я убив заради тебе | Pour toi, j'ai tué | Ізабелла Файє |
| 2013 | ф | Піна днів | L'écume des jours | продавчиня засобів правового захисту |
| 2013 | с | Фалько | Falco | Крістін Мало |
| 2013 | ф | Домашнє життя | La vie domestique | Маріанна |
| 2015 | тф | Жовтий Ірис | Jaune Iris | Катя |
| 2016 | ф | Син Йосипа | Le fils de Joseph | Марі |
| 2017 | ф | Убивці | Tueurs | суддя Веронік Піротт |
| 2017 | ф | Частина тіні | Une Part d'ombre | Жулі |
Визнання ред.
| Рік | Категорія/Нагорода | Фільм | Результат | ||
|---|---|---|---|---|---|
| Фестиваль «Актори екрану» | |||||
| 1997 | Приз Мішеля Симона найкращій акторці | Encore | Номінація | ||
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||||
| 1998 | Приз за найкращу жіночу роль | Уявне життя ангелів (разом з Елоді Буше) | Перемога | [3] | |
| Премія Європейської кіноакадемія | |||||
| 1998 | Найкраща акторка | Уявне життя ангелів | Перемога | ||
| Премія Сезар | |||||
| 1999 | Найперспективніша акторка | Уявне життя ангелів | Перемога | ||
| Золота зірка кіно | |||||
| 1999 | Найкраща акторка-новачок | Уявне життя ангелів | Перемога | ||
| Міжнародний тиждень фантастичного кіно в Малазі | |||||
| 2000 | Найкраща акторка | Кримінальні коханці | Перемога | ||
| Премія «Магрітт» | |||||
| 2013 | Найкраща акторка другого плану | 38 свідків | Номінація | ||
| 2019 | Найкраща акторка | Частина тіні | Номінація | ||
Примітки ред.
- ↑ http://collectif5050.com/les-signataires
- ↑ Luc Le Vaillant, " Natacha Régnier: La vie réelle d'une femme " [Архівовано 2017-09-05 у Wayback Machine.] sur Libération, 20 квітня 2016
- ↑ а б Festival de Cannes: The Dreamlife of Angels. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 10.05.2016.
- ↑ de Baecque Antoine. Le saut de l'ange // Libération. — 2004. — Вип. 10 (листопад).
- ↑ Нагороди та номінації Наташа Реньє на сайті IMDb(англ.)
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Наташа Реньє |
- Офіційний сайт
- Наташа Реньє на сайті IMDb (англ.)
- Наташа Реньє на сайті AlloCiné (фр.)
- Наташа Реньє на сайті All Movie Guide (англ.)