Народність
Наро́дність — це форма спільноти людей, яка історично виникає за родоплемінною спільністю і формується на певній території при натурально-господарчій діяльності у процесі злиття, консолідації різних племен або етносів завдяки створенню єдиної мови, культури, традицій, обрядів[1].
В історичних і етнографічних дослідженнях 19 — початку 20 ст. — широке поняття, яке використовувалося при виділенні певних етнічних спільнот на різних етапах історичного розвитку (від первісності до сучасності). У цей період термін «народність» не мав усталеного визначення і вживався як синонім до різних етнокультурних і етнополітичних понять, маркерів та характеристик («національність», «плем'я», «народ») у творах наукового, публіцистичного, ідеологічного характеру (наприклад, «православ'я, самодержавство, народність»).
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Пержун В. Етнічні спільноти: особливості формування і функціонування у суспільстві / В. Пержун, О. Щур // Релігія та соціум. — 2014. — № 1-2. — С. 173.
Джерела та література ред.
- К. Ю. Галушко. Народність [Архівовано 5 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 196. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Народність [Архівовано 27 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Словник української мови: у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2014.
Посилання ред.
- Народність // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 99-100.
- Народність Шевченка // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 433-441.