Наземні молюски

Наземні молюски — екологічна група тварин, що об'єднує всіх молюсків, які мешкають на суходолі. Включає близько 35 тисяч сучасних видів, всі з яких належать до класу Gastropoda. Вихід на суходіл відбувся кілька разів протягом еволюції черевоногих, тому наземні молюски є серед різноманітних, часто не споріднених, систематичних груп. Найбільш чисельна та різноманітна систематична група наземних молюсків, особливо в помірних широтах — це ряд Stylommatophora. Наземні молюски поширені по всій планеті, за виключенням Антарктиди та деяких островів, населяючи різноманітні біотопи від напівпустель до дощових лісів.

Представлені двома основними життєвими формами: равлик та слимак^[1] (або менш коректно слизняк), які також не співвідносяться з спорідненістю цих тварин, адже втрата черепашки відбулася багато разів протягом еволюції черевоногих молюсків.

Наземні молюски — одна з найбільш вразливих груп живих істот, майже половина з усіх зареєстрованих випадків сучасних вимирань видів (803) належать саме до наземних молюсків і не менше 2% сучасних видів наземних молюсків наразі вимерли.^[2]

В Україні зустрічається трохи більше 200 видів наземних молюсків.

Відомі українські наземні малакологи ред.

Криницький Іван Андрійович (1797—1838)
Калениченко Іван Йосипович (1805—1876)
Ломницький Мар'ян Алоїз (1845—1915)
Бонковський Йозеф (1848—1887)
Пузанов Іван Іванович (1885—1971)
Паночіні Сергій Сергійович (1891 — бл. 1930)
Полянський Юрій Іванович (1892—1975)
Здун Всеволод Ілліч (1907—1999)
Куниця Микола Олександрович (1925—2002)
Мельничук Іван Васильович (1937—2008)
Присяжнюк Валентин Арсенійович (1938—2020)
Байдашніков Олександр Олексійович (нар. 1950)
Корнюшин Олексій Вадимович (1962—2004)
Крамаренко Сергій Сергійович (нар. 1966)
Гураль-Сверлова Ніна В'ячеславівна (нар. 1970)
Балашов Ігор Олександрович (нар. 1985)

Деякі найвідоміші закордонні наземні малакологи ред.

Примітки ред.

↑ Паночіні С. Словник біологічної термінології [Архівовано 7 лютого 2018 у Wayback Machine.] / Науково-дослідчий інститут мовознавства ВУАН. — Харків: Держ. вид-во «Радянська школа», 1931. — 89 с.(Серія практичних словників. Випуск IV).
↑ Cowie, R. H., Regnier, C., Fontaine, B., & Bouchet, P. (2017). Measuring the sixth extinction: what do mollusks tell us. Nautilus, 131(1), 3-41.

Джерела та література ред.

Балашов И. А. Фауна Украины. Том 29. Моллюски. Вып. 5. Стебельчатоглазые (Stylommatophora). — Киев : Наукова думка, 2016. — 592 с. — ISBN 978-966-00-1556-2.
Балашов И. Охрана наземных моллюсков Украины. — Киев : Институт зоологии НАН Украины, 2016. — 272 с. — ISBN 978-966-02-7841-7.
Гураль-Сверлова Н. В., Гураль Р. І. Визначник наземних молюсків України. — Львів : Державний природознавчий музей НАН України, 2012. — 216 с. — ISBN 978-966-02-6569-1.
Cameron R. Slugs and snails. — London : HarperCollins Publishers, 2016. — 508 с. — ISBN 978-0-00-711301-9.
The biology of terrestrial molluscs / ed. Barker G. M. — Hamilton : CABI Publishing, 2001. — 558 с. — ISBN 0-85199-318-4.

Див. також ред.

Це незавершена стаття з малакології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Паночіні С. Словник біологічної термінології [Архівовано 7 лютого 2018 у Wayback Machine.] / Науково-дослідчий інститут мовознавства ВУАН. — Харків: Держ. вид-во «Радянська школа», 1931. — 89 с.(Серія практичних словників. Випуск IV).

[Cowie2017-2] Cowie, R. H., Regnier, C., Fontaine, B., & Bouchet, P. (2017). Measuring the sixth extinction: what do mollusks tell us. Nautilus, 131(1), 3-41.

[1]

[2]