Назаров Едуард Васильович

Едуард Васильович Назаров
Эдуард Васильевич Назаров
	Зображення
Дата народження	23 листопада 1941
Місце народження	Москва
Дата смерті	11 вересня 2016 (74 роки)
Місце смерті	Москва
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР; Росія
Alma mater	Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова
Професія	режисер, художник, продюсер, аніматор
Заклад	Вищі курси сценаристів і режисерівd
Нагороди
IMDb	ID 0623374
	Назаров Едуард Васильович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Назаров.

Едуа́рд Васи́льович Наза́ров (23 листопада 1941, Москва — 11 вересня 2016, там же) — радянський і російський аніматор, режисер і художник. Народний артист Росії (2012)^[1]^[2]. Заслужений діяч мистецтв СРСР, лауреат Державної премії СРСР.^[3]

Життєпис ред.

Закінчив Строгановське художньо-промислове училище^[4]. Працював в анімації з 1959 року спочатку прорисовником, потім асистентом художника-постановника у Михайла Цехановського, художником-постановником у Федора Хитрука, режисером, займався оформленням книг і журналів: «Квант», «Веселые картинки», «Мурзилка», «Химия и жизнь^[ru]», «Знание — сила», «Миша» та інших.

З 1979 по 2000 викладав на Вищих курсах сценаристів і режисерів. У 1993 році організував школу-студію режисерів-аніматорів «ШАР» спільно з Андрієм Хржановським, Федором Хитруком, Юрієм Норштейном. Співавтор і ведучий телепрограм «Анімація від А до Я» (1996—1998), «Світ анімації або анімації світу» (1999—2001), знімався в документальних серіалах «Союзмультфільм — казки і були» (серія «Веселі казки про сумне», 2003), «Фабрика чудес» (серія «Художник-постановник», 2006), «Невагома життя» (2006), документальний фільм «Російська магія» (2004).

З 1991 року — президент (з Давидом Черкаським) Міжнародного фестивалю анімаційних фільмів «КРОК». Разом з Юрієм Норштейном брав участь у проекті Юрія Красного зі створення анімаційного фільму на основі малюнків дітей-інвалідів. З 2004 року був головою худради студії «Пілот».

Після смерті Олександра Татарського з серпня 2007 року обіймав посаду художнього директора студії «Пілот». Брав участь у створенні циклу «Гора самоцвітів» як художній керівник, сценарист й актор; крім того, сам поставив кілька фільмів, вперше з 1987 року.

В 2012 року на XVII церемонії Відкритого фестивалю у Суздалі його мультфільм «Жив-був пес» (1982) очолив сотню найкращих вітчизняних мультфільмів на думку ста професіоналів індустрії^[5].

Режисер тривалий час мав проблеми з судинами, страждав на діабет і незадовго до смерті пережив ампутацію ноги^[6].

Помер 11 вересня 2016 року у Москві на 75-му році життя. Церемонія прощання з мультиплікатором відбулася 14 вересня 2016 року у Будинку кіно. Похований на Ваганьковському кладовищі (ділянка № 43)^[7].

Сім'я ред.

Дружина — Тетяна Петрівна Литко (1944—2022) — асистент режисера на кіностудії «Союзмультфільм»^[8]. Похована поруч із чоловіком.

Призи на фестивалях ред.

«Полювання» (1979)
- На III МКФ мультфільмів в Ешпінью (Португалія), 1980
- На МКФ в Уеска (Іспанія), 1980

«Жив-був пес» (1982)
- На Міжнародних днях анімаційного кіно в Аннесі (Франція), 1983 р. Спеціальний приз журі.
- Приз на МКФ молодих режисерів в Турі (Франція), 1983 р.
- Перший приз на V МКФ казкових фільмів в Оденсе (Данія), 1983 р.

«Подорож мурахи» (1983)
- На VI Всесвітньому фестивалі анімаційних фільмів у м Загребі (Югославія) — Перший приз в категорії дитячих фільмів, 1984.

«Про Сидорова Вову» (1985)
- Приз на 19 Всесоюзному кінофестивалі (1986)

«Мартинко» (1987)
- Офіційний вибір на міжнародному фестивалі в Шанхаї (Китай), 1988 р.

Фільмографія ред.

Фільми, режисер

«Рівновага страху» (1973)
«Бегемотик» — Весела карусель № 7 (1975)
«Принцеса і людожер» — Весела карусель № 9 (1977)
«Полювання» (1979)
«Жив-був пес» (1982)
«Подорож мурахи» (1983)
«Про Сидорова Вову» (1985)
«Мартинко» (1987)
«Колобок» (2012)

Фільми, сценарист

«Бегемотик» — Весела карусель № 7 (1975)
«Принцеса і людожер» — Весела карусель № 9 (1977)
«Полювання» (1979)
«Жив-був пес» (1982)
«Подорож мурахи» (1983)
«Про Сидорова Вову» (1985)
«Мартинко» (1987)
«Не скажу» (2006)
«Неслухняний ведмежа» (2006)
«Колобок» (2012)

Фільми, художник-постановник

«З ким поведешся» (1967)
«Вінні-Пух» (1969)
«Увага, вовки!» (1970)
«Вінні-Пух йде в гості» (1971)
«Вінні-Пух і день турбот» (1972)
«Острів» (1973)
«Рівновага страху» (1973)
«Дарую тобі зірку» (1974)
«Ікар і мудреці» (1976)
«Жив-був пес» (1982)
«Подорож мурахи» (1983)
«Про Сидорова Вову» (1985)
«Фонд правових реформ. Катастрофа» (1998)
«Фонд правових реформ. Клубок пряжі» (1998)
«Фонд правових реформ. Котячій спів» (1998)
«Фонд правових реформ. Килимок» (1998)
«Фонд правових реформ. Нужда» (1998)
«Фонд правових реформ. Бінокль» (1998)
«Фонд правових реформ. Терези» (1998)
«Фонд правових реформ. Ракета» (1998)
«Фонд правових реформ. Шишки і плюшки» (1998)
«Фонд правових реформ. Санки» (1998)

Фільми, художник

Фільми, аніматор

«Канікули Боніфація» (1965)

Фільми, художній керівник

«Гагарін» (1994)
«Атракціон» (1995)

Фільми, озвучував ролі

«Колумб причалює до берега» (1967)
«Пригоди капітана Врунгеля» (1979) — капітан «Чорної Каракатиці»
«Мартинко» (1987) — Цар
«Мандрівник» (1995)
«Букашки» (2002)
«Гора самоцвітів. Про Івана-дурника» (2004) — цар / товстопузий наречений
«Гора самоцвітів. Жадная мірошничка» (2004) — крики / епізод
«Гора самоцвітів. Гордий миш» (2007) — все ролі
«Маша і Ведмідь» (2009—2010) — Дід Мороз

Фільми, читає текст

«Як козаки мушкетерам допомагали» (1979)
«Мартинко» (1987)
«Кіт, який вмів співати» (1988)
«Фердинанд VIII» (1995)
"Гора самоцвітів. Про цапа і барана "(2004)

Серіали, художник

«Фонд правових реформ» (1998)

Серії фільмів, художній керівник

«Гора самоцвітів»

Примітки ред.

↑ Указ Президента Российской Федерации от 21 марта 2012 г. № 315 «О присвоении почетного звания „Народный артист Российской Федерации“»
↑ Хаматова, Жванецкий и Запашные стали народными артистами России. МТРК «МИР». 21 березня 2012. Архів оригіналу за 5 червня 2012. Процитовано 21 березня 2012.
↑ НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
↑ Наталья Василькова. Эдуард Назаров // [1] — Интеррос, 2006. — ISBN 5-91105-007-2. Архівовано з джерела 30 серпня 2007
↑ Мультфильм «Жил-был пес» - лучший за 100 лет. kp.ru (рос.). 2 березня 2012. Процитовано 5 квітня 2023.
↑ In Memoriam: Eduard Nazarov (1941-2016) – ASIFA International. web.archive.org. 16 серпня 2017. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 5 квітня 2023.
↑ НАЗАРОВ Эдуард Васильевич (1941 – 2016) — Moscow-Tombs (рос.). Процитовано 5 квітня 2023.
↑ Российская анимация в буквах и фигурах | Персоналии | Лытко Татьяна Петровна. animator.ru. Процитовано 5 квітня 2023.

Література ред.

Сергей Капков, Энциклопедия отечественной мультипликации, М., Алгоритм, 2006, 816стор. ISBN 5-9265-0319-4

Посилання ред.

[315-2012-1] Указ Президента Российской Федерации от 21 марта 2012 г. № 315 «О присвоении почетного звания „Народный артист Российской Федерации“»

[НА-2] Хаматова, Жванецкий и Запашные стали народными артистами России. МТРК «МИР». 21 березня 2012. Архів оригіналу за 5 червня 2012. Процитовано 21 березня 2012.

[3] НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.

[И-4] Наталья Василькова. Эдуард Назаров // [1] — Интеррос, 2006. — ISBN 5-91105-007-2. Архівовано з джерела 30 серпня 2007

[5] Мультфильм «Жил-был пес» - лучший за 100 лет. kp.ru (рос.). 2 березня 2012. Процитовано 5 квітня 2023.

[6] In Memoriam: Eduard Nazarov (1941-2016) – ASIFA International. web.archive.org. 16 серпня 2017. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 5 квітня 2023.

[7] НАЗАРОВ Эдуард Васильевич (1941 – 2016) — Moscow-Tombs (рос.). Процитовано 5 квітня 2023.

[8] Российская анимация в буквах и фигурах | Персоналии | Лытко Татьяна Петровна. animator.ru. Процитовано 5 квітня 2023.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]