Навітряні острови

Навітряні острови — група коралових і вулканічних островів в Карибському морі (Кариби), західна частина архіпелагу Малі Антильські острови між Віргінськими островами і островом Тринідад. Відкриті Христофором Колумбом в 1493—1502 роках. Назва пояснюється навітряним розташуванням островів відносно до північно-східного пасату.

Навітряні острови англ. Windward Islands, ісп. Islas de Barlovento, фр. Îles du Vent
15°14′31″ пн. ш. 61°40′37″ зх. д.
Архіпелаг	Малі Антильські острови
Найбільший острів	Мартиніка
Загальна площа	6000 км²
Найвища точка	1467 м
Населення (2009 рік)	1 750 000 осіб
Густота населення	291,667 осіб/км²
Країни	Антигуа і Барбуда, Барбадос, Домініка, Гренада, Сент-Кіттс і Невіс, Сент-Люсія
Навітряні острови у Вікісховищі

Найбільші острови:

• Гваделупа;
• Домініка;
• Мартиніка;
• Гренада;
• Сент-Вінсент і Гренадини;
• Сент-Люсія;
• Антигуа і Барбуда та інші.

На Навітряних островах розташовані незалежні держави (Гренада, Домініка, Сент-Вінсент і Гренадини, Сент-Люсія), а також володіння Великої Британії, Франції і Нідерландів.

Загальна площа близько 6 тисяч км². Рельєф переважно гірський, висота до 1 447 метрів (на Домініці). Є діючі вулкани, в тому числі Монтань-Пеле. Клімат тропічний, пасатний. Опадів до 1 500—2 000 мм на рік (максимум влітку). Природна рослинність (вічнозелені ліси і чагарники) збереглась лише місцями. Плантації цукрової тростини, цитрусових, кави, какао, бананів.

Найважливіші міста: Фор-де-Франс (Мартиніка), Пуент-а-Пітр і Бас-Тер (Гваделупа), Кастрі (Сент-Люсія).

Див. також

• Підвітряні острови

Література

• Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 327(рос.)