Мішель Легран

Французький композитор

Міше́ль Легра́н (фр. Michel Legrand, вірм. Միշել Լեգրան, 24 лютого 1932, Париж — 26 січня 2019, Париж) — французький композитор, піаніст, співак й аранжувальник вірменського походження.

Мішель Легран
фр. Michel Legrand
Ім'я при народженні фр. Michel Jean Legrand[1]
Народився 24 лютого 1932(1932-02-24)[5][6][…]
XX округ Парижа, Франція[8][1]
Помер 26 січня 2019(2019-01-26)[2][3][…] (86 років)
Неї-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція[1]
·сепсис[8][9]
Поховання Пер-Лашез
Країна  Франція[3][10]
 США
Діяльність диригент, композитор, актор, співак, піаніст, аранжувальник, джазмен, сценарист, кінокомпозитор, кінорежисер, музикант
Галузь music composingd[11][11], диригентствоd[11], piano performanced[11], музика до фільму[11] і музична композиція[11]
Alma mater Паризька вища національна консерваторія музики й танцю (1949)
Вчителі Надія Буланже[12]
Відомі учні Sarah McKenzied[13]
Знання мов французька[11] і англійська
Членство Michel Legrand et son orchestred
Роки активності 19522019
Жанр джаз[3] і інструментальна музика
Батько Raymond Legrandd
Брати, сестри Christiane Legrandd, Olivier Legrandd і Benjamin Legrandd
У шлюбі з Catherine Micheld і Марія Меріль
Діти (4) Eugénie Angotd
Зріст 1,87 м[14]
Нагороди
командор ордена Почесного легіону офіцер ордена Почесного легіону орден Пошани (Вірменія)
премія «Оскар» за найкращу музику до драматичного фільму

премія «Оскар» за найкращу оригінальну пісню[d] (1984)

Британська академія телебачення та кіномистецтва

Золотий глобус
IMDb ID 0006166
Сайт michellegrandofficial.com

Біографія ред.

Перший музичний досвід Легран перейняв від свого батька Раймонда Леграна, керівника одного з оркестрів вар'єте. Мама Леграна — Айкануш-Марсель Тер-Микаелян, була піаністкою. У 1952 році закінчив Паризьку консерваторію і вирушив у турне США.

З кінця 1950-х років почав писати музику до голлівудських фільмів, що принесло йому світову славу. Найвідоміший його твір — музика до фільму «Шербурзькі парасольки» (1964). 12 разів нагороджений премією «Оскар», тричі — премією «Сезар», 12 разів — «Золотим глобусом» та 5 разів — премією «Ґреммі». Автор музики до 200 фільмів.

Як джазовий піаніст працював із музичними творами Джанго Рейнарта і Бікса Бейдербека. У 1958 році записав альбом із Дональдом Бірдом, Джоном Колтрейном і Беном Вебстером. У 1978 році записав альбом «Le Jazz Grand», в 1991-му — «Dingo», за який був нагороджений премією «Ґреммі».

Паралельно виступає як диригент і академічний піаніст. Окрім цього, спільно з іншими композиторами він написав «The Windmills of Your Mind» (Вітряні млини твоєї свідомості) для фільму «Афера Томаса Крауна», яка отримала «Оскар» і «Золотий глобус» як краща пісня.

Композитор працював з режисерами Жаном-Люком Годаром, Жаком Демі та іншими. Після смерті у 2009 році композитора Моріса Жарра Мішель Легран став найвідомішим.

26 січня 2019 року у Франції помер на 87-му році життя. Його серце перестало битися в Парижі, проте інші подробиці смерті Леграна не наведені[15].

Мішель Легран в Україні ред.

23 грудня 2011 року французький композитор Мішель Легран виступив у Києві в Палаці «Україна» на концерті «Людина і жінка» зі співачкою Тамарою Гвердцителі, був автором її музики.

5 березня 2015 року маестро Легран виступив у Львівській національній філармонії зі світовими зірками джазу — ударником Франсуа Лезо (Francois Laizeau) і контрабасистом П'єром Бусаґе (Pierre Boussaguet) у супроводі Академічного молодіжного симфонічного оркестру «INSO-Львів»[16] у рамках турне «Best of Michel Legrand».

У грудні 2015 року Мішель Легран дав чотири концерти в Україні: 13 грудня у Вінниці, 14-го в Національному Палаці «Україна» в Києві[17], 15-го у Харкові та 17-го в Одесі[18].

Приватне життя ред.

Мішель Легран був одружений двічі: з Крістін Бушар та пізніше з Ізабель Рондон. 16 вересня 2014 року він одружився втретє, в мерії Монако пошлюбив комедійну акторку Машею Меріль, з якою вперше зустрівся п'ятдесят років тому, у вересні 1964-го, на джазовому фестивалі в Ріо-де-Жанейро. Але Маша тоді була нареченою іншого, а Мішель — батьком маленьких дітей. У нього є дві дочки (1952, 1970) та двоє синів (1959, 1962).

Вибрані альбоми ред.

  • 1954 I Love Paris
  • 1955 Holiday in Rome
  • 1956 Castles in Spain
  • 1957 Bonjour Paris
  • 1957 C'est magnifique
  • 1958 Legrand in Rio
  • 1958 The Columbia Album of Cole Porter
  • 1959 Paris Jazz Piano
  • 1959 The New I Love Paris
  • 1959 Legrand Jazz
  • 1967 Plays for Dancers
  • 1968 At Shelly's Manne-Hole
  • 1974 Twenty Songs of the Century
  • 1982 After the Rain
  • 1995 Michel Legrand Big Band
  • 2013 Entre elle et lui (з Наталі Дессе)


Примітки ред.

  1. а б в Fichier des personnes décédées mirror
  2. а б Le compositeur Michel Legrand est mort // Le Monde / J. FenoglioParis: Société éditrice du Monde, 2019. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
  3. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. а б Gran Enciclopèdia CatalanaGrup Enciclopèdia, 1968.
  5. Deutsche Nationalbibliothek Record #130482552 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. SNAC — 2010.
  7. Internet Broadway Database — 2000.
  8. а б http://www.lesgensducinema.com/affiche_acteur.php?nom_acteur=LEGRAND%20Michel&ident=24333&debut=0&record=1&from=ok
  9. Le compositeur était hospitalisé, son état s’est «subitement dégradé» — 1941. — ISSN 0999-2189; 2491-3189
  10. https://www.larousse.fr/encyclopedie/personnage/Michel_Legrand/129322
  11. а б в г д е ж Czech National Authority Database
  12. list of students of Frédéric Chopin
  13. https://www.jazziz.com/sarah-mckenzie-till-the-end-of-time/
  14. https://vos-celebrites.fr/taille-celebrites.php?star=Michel-Legrand
  15. Помер автор мюзиклу «Шербурзькі парасольки» Мішель Легран. Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 26 січня 2019.
  16. Академічний молодіжний симфонічний оркестр «INSO-Львів». Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 2 січня 2015.
  17. Мішель Легран [Архівовано 15 грудня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Палацу «Україна»
  18. Іван Столярчук. Мішель Легран втретє одружився у 82 роки. Gazeta.ua (укр.) . 11.12.2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 12.12.2015.

Посилання ред.