Вікіпедія

Міхо Мосулішвілі

грузинський письменник, драматург, есеїст і перекладач

Міхо Мосулішвілі
მიხო მოსულიშვილი
Міхо Мосулішвілі
Ім'я при народженні Міхо Мосулішвілі
მიხო მოსულიშვილი
Народився 10 грудня 1962(1962-12-10) (61 рік)
с. Арашенда, Ґурджаанський муніципалітет, Кахеті, Грузія
Громадянство Грузія Грузія
Національність грузин
Діяльність письменник, драматург, сценарист, перекладач
Alma mater Тбіліський державний університет
Роки активності 1984 —
Жанр проза, драматургія
Magnum opus Політ Без Бочки (2001)
Родичі Liguri Mosulishvilid
Автограф
Нагороди
медаль Пошани

Гала[d]

Сайт: archanda.webs.com
CMNS: Міхо Мосулішвілі у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Міхо Мосулішвілі (груз. მიხო მოსულიშვილი); 10 грудня 1962(19621210)) — грузинський письменник, драматург, сценарист і перекладач.

Життєпис ред.

Міхо Мосулішвілі народився 10 грудня 1962 роу в селі Арашенда, Кахеті, Ґурджаанськиї муніципалітет Грузії.

У 1986 році закінчив Тбіліський державний університет, геолого-географічний факультет за фахом інженера-геолога (геологічні зйомки, пошуки і розвідка родовищ корисних копалин).

А також 1981 −1984 роках навчався на вторинний факультет за спеціальністю кінодраматургія (творча майстерня Ерлом Ахвледіані[1] і Давіт Агіашвілі[2]).

Він живе в Тбілісі зі своєю дружиною, з дочкою і з німецьким догом на ім'я Фінніган[3]. Любить гори і як він думає: «слово почало все і слово закінчить все на білому світі …»

Перелік виданих книг ред.

  • Лісовий Людина[4], Тбілісі, видавництво міністерство культури, 1988 р. — Трагедія
  • Ікони Місячного Дня[5], Тб., вид. «Мерані», оповідання, новели та мініатюри, 1990 р.
  • Убив Змій для Бога[6], Тб., вид. «Іліа», грузинські народні заклинання, зібрав і записав у вигляді віршів Міхо Мосулішвілі, 1993 р.
  • Простір у вертикаль[7], Тб., Вид. «Мерані», оповідання, новели та мініатюри, 1997 р.
  • Лицар в усі Пори[8], Тб., Вид. «Бестселер», роман з двовікової життя Семи поколінь родини Андронікашвілі, 1999 р.
  • Політ Без Бочки[9], Тб., «Видавництво Бакура Сулакаурі», крутійський роман про грузинських і нігерійських емігрантів в Німеччині, 2001 р. — ISBN 99928-974-2-4
  • Бендела[10], Тб., Вид. «Саарі», документальний роман про футболіста Бенделіані Зазе Джумберовича, 2003 р. — ISBN ISBN 99928-39-69-4
  • Лебеді Під Снігом[11], Тб., вид. «Саарі», мініатюри і есе, 2004 р. — ISBN 99940-29-30-4
  • Майже Пікассо і по трошечки Босх, з правого боку[12], Тб., Вид. «Саарі», сім смішних п'єс, де не зовсім безнадійно спрятані сльози (автор карикатури «Міхо Мосулішвілі з трубкою» на обкладинці книги — Заал Сулакаурі), 2010 р. — ISBN 978-99940-60-87-0
  • Важа-Пшавела[13], біографія, 2011, — ISBN 978-9941-9179-6-7

Перекладені книги ред.

У перекладі Міхо Мосулішвілі грузинською мовою окремими книгами надруковані детективи Бориса Акуніна з циклу "Пригоди Ераста Фандоріна ":

Сценарії ред.

  • Згадуїте мене, Давід... (Давід IV), 2010, сценарій документального фільму для режисера Георгій Овашвілі.
  • Дім із камін, 2012, драма, 90 хв, для режиссера Ніна Хатіашвілі
  • 1907 (Важа), 2013, трагікомедія, 90 хв, для режисера Іраклії Чхіквадзе
  • Доля, 2014, трагікомедія, 90 хв, для режисера Константін Члаідзе.

На першому каналі грузинського телебачення ред.

  • Мій Друг Гітлер, співавтор сценарію з Андро Єнукідзе (за мотивами однойменної п'єси Юкіо Місіма), 1999.
  • На першому каналі грузинського телебачення Ніч Дрібних Зірок (45-серійний телесеріал), співавтор сценарію — 2000.

На грузинському Радіо ред.

  • Танець з мерцями[14] (комічний трилер), (2010) — режисер Зураб Канделакі.
  • Смерть Гуарама Мампалі, (1989), режисер Бадрі Мікашавідзе.
  • Павук, (1988), режисер Бадрі Мікашавідзе.
  • Лісовий Людина (у перекладі: Чудо лісове вбито весною[15], (1987), режисер Бадрі Мікашавідзе.

Театральні постановки ред.

  • Казка вкраденого нового року — У державному театрі імені Акакія Церетелі (місто Чіатура), режисер Сосо Немсадзе, 2008 р.
  • Тринадцяте Експериментальне (співавтор Андро Єнукідзе), (трагікомедія) — У тбіліському театрі німих імені Автанділа Ціхішвілі, режисер Олександр Лабадзе, 2002
  • Різдвяний гуска з айвою (комічний трилер) — У театрі «Театральний підвал у Ваке», режисер Гурам Брегадзе, 2009 р.
  • Енкі-Бенк (Веселий Револьвер) — У тбіліському дитячому театрі на проспект Агмашенебели № 60, режисер Натіа Кавсадзе, 2008 р.
  • Біле Воїнство (трагікомедія) — У театрі юнного глядача «Біла вільна», режисер Георгій Ратіані, 2005 р.
  • Важа-Пшавела, або спостереження невідомого (міфо-ритуальна п'єса в одному акті), читка, Театр кіноактора імені Михайла Туманішвілі, режисер Хатуна Мілорава, 2013
  • Гусак з айвою (комічний трилер) - У державному театрі міста Руставі, режисер Гурам Брегадзе, 2013
  • Моя вільшанка (сумна, занадто сумна комедія) - У муніципальному театрі міста Болнісі, режисер Зураб Хведелідзе, 2013
  • Моя вільшанка (сумна, занадто сумна комедія) - Тбіліський театр імені К. Марджанішвілі, режисер Хатуна Мілорава, 2014

Відомості про присвоєння премії ред.

  • Премія міністерства культури Грузії за п'єсу Тринадцяте Експериментальне, (співавтор Андро Єнукідзе) 1991.
  • Премія міністерство культури Грузії за п'єсу А завтра Прем'єра, (співавтор Єнукідзе Андро Володимирович), 1989.
  • Призер щорічного літературного конкурсу «Формула-НЛО» — 2006 (ПРОЗА)
  • Перша премія мерії міста Тбілісі, Тбіліського Управління молодіжних справ і союзу любителів книг «Бестселер» за роман Лицар в усі Часи, 1998.
  • Премія комітету грузтелерадіо за радіоп'єсу Лісовий Людина, 1987.
  • Новела Глухомань[16] потрапив у шорт-лист ключових творів сайту «Точка Зору»(за осінь -зиму 2005–2006 року. Голосували: Олексій Караковський, Олексій Петров)
  • Новела Глухомань посіла друге місце на конкурсі «Бекар» 2005, в розділі «Джаз та рок»
  • Диплом першого ступеня першого Міжнародного творчого конкурсу «Вічна Пам'ять!» за оповідання Сяйво сніжного дня
  • «Містер Зимовий Дебют 2006» в номінації «Проза» на міжнародному літературному клубі «ІНТЕРЛИТ»
  • Премія інтернетного журналу «Квалі» за п'єсу Веселий Револьвер, 2003.
  • Премія спілки письменників Грузії за п'єсу Біле Воїнство, 1998.
  • Диплом Лауреата 1-го етапу Третього Міжнародного літературного конкурсу «Вся королівська рать» за новелу Глухомань, у номінації: Есе та новели
  • Хертвісі (літературна премія)[17] для розповіді Учора ввечері про битву Дідгорі[18] — 8 грудня, 2007
  • Гала (літературна премія)[19] для біографічної книги Важа-Пшавела[20] — 8 жовтня, 2011

Відомості про нагородження орденами і медалями ред.

  Присвоєна «Медаль Честі» («Honor» Medal) — 7 березня 1998 року по наказу № 132 Президента Грузії (через ювілею до 150-річчя з дня народження літературного журналу «Ціскарі» — у газеті «Сакартвелос Республіка», 15 березня, 1998 року).

Примітки ред.

  1. ↑ Erlom Akhvlediani на сайті IMDb (англ.)
  2. ↑ David Agiashvili на сайті IMDb (англ.)
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 2 жовтня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Mixo Mosulišvili (1988), T'kis kaci, Tbilisi, Georgia: Kulturis saministro, архів оригіналу за 17 березня 2017, процитовано 29 квітня 2022
  5. ↑ Mixo Mosulišvili (1990), Mtʻvariani dġis pʻreskebi, Tbilisi, Georgia: Merani, архів оригіналу за 3 липня 2020, процитовано 29 квітня 2022
  6. ↑ Mixo Mosulišvili (1992), Gveli movkal uplisatvis (вид. Gveli movkal uflisatvis), Tbilisi, Georgia: Ilia
  7. ↑ Mixo Mosulišvili (1997), Sivr'ce vertikalshi, Tbilisi, Georgia: Merani, архів оригіналу за 19 жовтня 2012, процитовано 29 квітня 2022
  8. ↑ Mixo Mosulišvili (1999), Užamo žamis raindi, Tbilisi, Georgia: Bestseleri
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 2 жовтня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ Mixo Mosulišvili (2003), Bendela, Tʻbilisi: Gamomcʻemloba Saari, ISBN 9992839694, OCLC 55067899, 9992839694, архів оригіналу за 19 жовтня 2012, процитовано 2 жовтня 2011
  11. ↑ Mixo Mosulišvili (2004), Gedebi tovlqvesh, Tbilisi, Georgia: Saari, архів оригіналу за 19 жовтня 2012, процитовано 2 жовтня 2011
  12. ↑ Mixo Mosulišvili (2010), Titqmis picaso da cota boskhi, marjvnidan, Tbilisi, Georgia: Saari, архів оригіналу за 19 жовтня 2012, процитовано 2 жовтня 2011
  13. ↑ Mixo Mosulišvili (2011), Vazha-Pshavela (вид. Vaja-Pshavela), Tbilisi, Georgia: Pegasi, архів оригіналу за 19 жовтня 2012, процитовано 2 жовтня 2011
  14. ↑ «Танец с мертвецами». Архів оригіналу за 11 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  15. ↑ http://lito1.ru/text/50747
  16. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 серпня 2011. Процитовано 2 жовтня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  17. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 липня 2012. Процитовано 7 липня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  18. ↑ Дідгорська битва
  19. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 червня 2012. Процитовано 15 жовтня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  20. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 жовтня 2011. Процитовано 15 жовтня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Ресурси в Інтернеті ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міхо_Мосулішвілі&oldid=41029933