Міхай Бенюк

румунський поет, письменник і комуністичний діяч

Міха́й Беню́к (рум. Mihai Beniuc; 20 листопада 1907 — 24 червня 1988) — румунський поет, письменник та академік (1955); громадський діяч, комуніст.

Міхай Бенюк
Народився 20 листопада 1907(1907-11-20)[2]
Себіш, Арад, Румунія
Помер 24 червня 1988(1988-06-24)[1] (80 років)
Бухарест, Румунія[3]
Країна  Румунія
Діяльність поет, драматург, психолог
Знання мов румунська[1][4]
Заклад Бухарестський університет
Членство Writers' Union of Romaniad і Румунська академія
Жанр Пролеткульт[5] і соціалістичний реалізм
Партія Румунська комуністична партія
Могила Бенюка

З життєпису ред.

Член Румунської АН (з 1955). Секретар Спілки письменників РНР. Літературну діяльність почав 1926. У ранніх творах виступав на захист інтересів трудящих, осуджував фашизм і загарбницьку війну проти СРСР, вітав перемогу Радянського Союзу (зб. «Пісні загибелі», 1938; «Поезії», 1943; «Загублене місто», 1943). У післявоєнних творах славить нове життя, відображає соціалістичне будівництво в Румунії («Людина чекає світанку», 1946; «Яблуня при дорозі», Державна премія, 1954; «Партія мене навчила», 1954; «Мандрівники в сузір'ях», 1958). Відомий як перекладач, зокрема «Слова о полку Ігоревім».

Твори:

  • Укр. перекл.—Заплава Вирнава. «Всесвіт», 1959, № 5;
  • Рос. перекл.-Стихи. М., 1958.

Примітки ред.

Література ред.