Міноноска

Міноно́ска — спеціальне мінне судно водотоннажністю від 20 до 100 тонн, основним озброєнням якого є міни або торпеди.

Міноноска

Міноноска № 61 типу «Дракон»

У ряді держав і країн (Російській імперії, Німеччині, Австро-Угорщині і Швеції) розмежувань між двома класами кораблів — міноноскою і мінними катерами офіційно не проводилося, проте мінні катери мали дещо менші розміри, ніж міноноски (5 — 16 тонн).

Носії жердинних і буксируваних мін називалися мінними баркасами, мінними катерами, мінними човнами, мінними шлюпками. Згодом в документах Морського міністерства Російської імперії з'явився термін «міноноска», закріплений наказом генерал-адмірала Великого князя Костянтина Миколайовича від 15 квітня 1878 року.

Особливості конструкції

Головною якістю міноноски була велика швидкість ходу. Підвищення швидкості досягалося за рахунок полегшення корпусу судна, обшивка якого виконувалася з тонких листів найкращої сталі. Непотоплюваність міноноски забезпечувалася розділенням корпусу водонепроникними перебірками на сім відділень: таранне, носове, мінне, прогарне, кочегарне, машинне і кормове. У кормовому відділенні перебував командир, в ньому ж містився штурвал, а над відділенням, вище верхньої палуби, виступала башта. Зверху корпус прикривала опукла сталева палуба.

Крім того, велика швидкість ходу досягалася за рахунок використання машин особливої ​​системи (за рахунок полегшення деталей їх питома потужність в 10 — 20 разів перевершувала аналогічний показник машин броненосців), а також спеціально розрахованих гребних гвинта і вала.

Міноноски озброювалися пристосуваннями для використання мін трьох видів:

• Жердинна міна (на носових жердинах довжиною 8 — 9 метрів)
• Торпеда Вайтгеда (в рухомих або нерухомих мінних апаратах)
• Метальна міна (колись вважалася перспективною альтернатива першим торпедам (10-дюймовий морський міномет з 25 кг динаміту і дальністю стрільби 30 метрів)

  • до 1900 року з 111 російських міноносок побудованих в 1878 році, на 46 були встановлені морські міномети, на 43 постійні торпедні апарати і на 14 поворотні торпедні апарати (джерело: «Попередники торпедоносця» журнал «Моделіст-Конструктор» № 12 1985 рік) .

Тип	Роки побудови	Побудовано одиниць	ТТД	Розподіл по флотам	Роки виводу з ладу
«Дракон»	1877—1878	83	25 т., ПМ, котел, 13 вуз., 350 кг вугілля, 100—150 миль, 1×381 мм НТА, 1х1х37/28	БФ: 58; ЧФ: 6; ТОФ: 13	1906—1909
«Російський тип»	1878—1879	5	30 т., ПМ, 14 вуз., 1×381 мм ПТА, 1х1х37/28	БФ: 3; ТОФ: 3	1906—1909
«Скорпіон»	1878—1879	3	25 т., 12 вуз., 225 миль, 1×381 мм НТА, 1х1х37/28	ЧФ: 3	1906—1909
«Лук»	1878—1879	11	21 т., ПМ, 12 вуз., 110 миль, 1×381 мм НТА, 1х1х37/28	БФ:8; ЧФ: 3	1906—1909
«Самопал»	1878	2	32 т., ПМ, 13 вуз., 350 миль, 1×381 мм, 1х1х37/28	БФ:2	1906—1909
«Кефаль»	1878	1	13 т., ПМ, 12 вуз., 1×381 мм НТА	ЧФ	1906—1909
«Сулин»	1878	4	25 т., ПМ, 12 вуз., 260 миль, 1×381 мм НТА, 1х1х37/28	ЧФ	1906—1909
проект Л. Ніксона	1904	10	35 т., ДВЗ, 20 вуз., 400 миль, 1×450 мм ПТА, 1х45-мм, 2х7,62-мм	ЧФ; БФ	1921—1950

Див. також

• Мінний катер
• Мінний транспорт
• Морська міна
  • буксирувана міна — перше озброєння перших мінних катерів (морська міна, буксирувана в атаку за допомогою троса)
  • Жердинна міна — міна, закріплена на 5-метровій жердині перед мінним катером, вибухає при тарані

Посилання

• Афонин Н. Н.,гл.ред. Миноноски российского флота [Архівовано 14 серпня 2018 у Wayback Machine.]. Изд-во: Гангут. ISBN 5-85875-016-8
• Справочник по флоту на 1903 г. [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• [1]
• Архив фотографій [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• [2] [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• [3] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• [4]
• [5]
• Міноноска (мінний катер) «Чесма» (Фото)
• Міноноска «Канарейка» (Фото)