Мілійська мова, також відома як лікійська B (або лікійська 2) — це давня анатолійська мова, що раніше вважалася діалектом лікійської, але нині переважно розглядається як окрема мова[1]. Вона збереглася у двох написах: один із 45 складів на тримовній стелі у Ксантосі і ще один, коротший, на саркофазі в Антіфеллі. Ксантоський напис віршований і строфи у нього поділені за допомогою ⟨)⟩.[2]

Мілійська мова
млікійська B
Поширена в Лікія
Регіон Анатолія
Етнічність лікійці, мілійці
Носії мертва
Писемність Лікійське письмо
Класифікація

Індоєвропейські мови

Анатолійські мови
Лувійська група
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 imy

Примітки ред.

  1. Hammarström, Harald; Forkel, Robert; Haspelmath, Martin; Bank, Sebastian, eds. (2016). "Milyan [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]". Glottolog 2.7. Jena: Max Planck Institute for the Science of Human History.
  2. Pedersen, Holger; Caroline C. Henriksen; E. F. K. Koerner (1983). A glance at the history of linguistics: with particular regard to the historical study of phonology: Holger Pedersen (1867-1953). studies in the history of the language sciences 7. Amsterdam; Philadelphia: John Benjamins Publishing Company. с. 27. 

Посилання ред.