Вікіпедія

Мікроклональне розмноження рослин

Мікроклональне розмноження - це безстатеве вегетативне розмноження рослин в культурі in vitro , при якому отримують рослини, генетично ідентичні вихідній батьківській формі, що сприяє збереженню генетично однорідного посадкового матеріалу.

Лабораторія мікроклонального розмноження рослин in vitro в м.Умані

Термін клон походить від грецького Κλών - паросток, пагін; був запропонований Гербертом Джоном Вебером у 1903 р. як назва для «групи рослин, котрі отримані з використанням будь-якої вегетативної частини рослини(наприклад , бульб чи цибулин) і є частиною однієї і тієї ж особини [1]

Для такого розмноження використовуються частини рослин (експланти), котрі вже містять меристемні (твірні) тканини чи меристемні групи клітин – зародок, ембріоїди, різні види бруньок (верхівкові, пазушні, сплячі тощо) або такі осередки індукуються в ході роботи. Вперше метод культури твірних тканин для мікроклонального розмноження застосував французький дослідник Жан Морель у 1690 році для одного з виду орхідей – цимбідіума Cymbidium. Протягом року йому вдалося отримати з одного вихідного експланта близько 4 млн рослин [2].

Переваги мікроклонального розмноження [2] ред.

 
Рослини Plumbago zeylanica, що культивуються в умовах in vitro
  • Швидкість отримання значної кількості клонів однієї рослини. Шляхом традиційного розмноження з однієї рослини отримують в середньому 5-100 клонів, тоді як шляхом мікроклонального розмноження можна отримати до декількох мільйонів рослин
  • Оздоровлення вихідного садивного матеріалу, звільнення його від бактерій, вірусів, нематод, що досягається використанням лише дуже невеликої частини рослини – бруньки або лише її частини (групи меристематичних клітин).
  • Можливість розмножувати рослини протягом всього року, незалежність від сезону
  • невелика кількість вихідного рослинного матеріалу, потрібна для ініціації асептичної культури
  • Незалежність від погодно-кліматичних умов, що дає змогу успішно розмножувати екзотичні рослини, котрі важко розмножувати в чужорідному для них кліматі без значних зусиль
  • можливість розмножувати рослини, котрі складно розмножуються в природних умовах
  • Значно менші площі, потрібні для отримання, відбору і вирощування рослин на початкових етапах розмноження
  • Контрольованість умов вирощування, легка можливість їх зміни та оптимізації
  • Генетична ідентичність отриманої розсади і збереження всіх цінних сортових якостей [3]

Технологія клонального мікророзмноження дозволяє в короткі терміни отримати розсаду рідкісних рослин, дорогих сортів, саджанців з цінними сортовими властивостями , початкова кількість садивного матеріалу для котрих обмежена

Основні етапи мікроклонального розмноження [4] ред.

 
Молоді асептичні рослини роду Літопс Lithops, що культивуються в умовах in vitro
 
Група пагонів, що утворились з однієї пазушної бруньки Psoralea drupaceae на середовищі, доповненому 0,1 мг-л бензиламінопурину

Технологія мікроклонального розмноження включає чотири основні етапи:

  • введення рослини в асептичну культуру.

Здійснюється шляхом стерилізації відповідних експлантів і вміщення їх на штучні поживні середовища. Експлантами можуть бути будь-які частини рослин, проте найчастіше використовуються пазушні та верхівкові бруньки та насіння. Стерилізацію проводять за допомогою стерилізуючих розчинів - розчину гіпохлориту натрію (побутовий відбілюючий засіб Білизна), пероксиду водню, хлориду ртуті; при значному зараженні експлантів грибками використовуються фунгіциди [5].

  • власне процес мікророзмноження.

Для збільшення кількості отриманих пагонів в процесі мікроклонального розмноження зазвичай використовують фітогормони. У разі вже існуючих меристем (всі види бруньок) фітогормони використовуються для швидкого поділу цих меристематичних клітин і, відповідно, збільшення кількості клітин, що дають початок новим пагонам. У разі ж використання в якості вихідного матеріалу органів рослини, що готових твірних тканин не містять - фітогормональна стимуляція потрібна для того, щоб такі меристематичні осередки створити. Такий перехід клітини від високоспеціалізованого до низькоспеціалізованого і здатного до перепрограмування стану стає можливим завдяки явищу тотипотентності рослинних клітин [2].

  • вкорінення отриманих мікропагонів.

Зазвичай здійснюється або шляхом перенесення отриманих пагонів на безгормональне поживне середовище, або на середовище з додаванням невисоких концентрацій ауксинів (індолілоцтової кислоти, нафтилоцтової або індолілмасляної кислот [6].

  • переведення асептичних рослин в умови ґрунту.
 
Молоді рослини банану Musa, перенесені з умов in vitro в умови ґрунту для їх акліматизації

Адаптація рослин до умов ґрунту є необхідним етапом мікроклонального розмноження, оскільки умови in vitro відзначаються підвищеною (більше 95%) вологістю, присутністю додаткових (крім вуглекислого газу) джерел Карбону та відсутністю мікрофлори. Тому зазвичай адаптацію проводять, пересаджуючи отримані молоді рослини в стерилізований ґрунт, котрий заселяється мікрофлорою поступово, даючи змогу рослинам звикнути до такого сусідства, а також повільно зменшуючи вологість повітря. Крім того, протягом адаптаційного періоду молода рослина поступово переходить на повністю автотрофний спосіб живлення, оскільки в умовах асептичної культури, завдяки присутності в живильному середовищі органічних джерел Карбону, вона як мінімум частково живиться гетеротрофно[7].

Не існує технології мікроклонального розмноження, єдиної для всіх видів рослин, тому для кожного виду (а часто - і сорту) оптимальні умови кожного з етапів підбираються індивідуально [2]. При розробці протоколу розмноження слід враховувати генотип донорської рослини, її фізіологічний стан, розмір і тип експланта (частини, що береться для розмноження), склад поживного середовища і низку інших чинників [2]

На сьогодні технологія мікроклонального розмноження відпрацьована для багатьох сотень видів рослин, їх кількість постійно збільшується [2] .

Практичне значення ред.

Цей метод широко застосовується як в лабораторній практиці, так і в сільському господарстві та дотичних до нього галузях, зокрема, для швидкого розмноження різноманітних плодових, ягідних, декоративних видів рослин тощо. Так, зокрема, в Україні працює багато компаній, що займаються комерційним мікроклональним розмноженням тих чи інших видів та\або сортів рослин: ягідних (лохини [8] , полуниці [9] , малини та ожини ,жимолості, смородини [10] ), плодових (фундуку [11], волоського горіха, підщеп яблунь тощо), ефіроолійних (м'яти, материнки, родіоли, лаванди та ін. [3]) та багатьох інших.

Наукові дослідження з використанням мікроклонального розмноження рослин проводяться багатьма українськими науково-дослідними інститутами та лабораторіями, зокрема Інститутом клітинної біології та генетичної інженерії НАН України [12], ботанічними садами (наприклад,Національним ботанічним садом ім.М.М.Гришка [13] та Ботанічним садом імені академіка Олександра Фоміна,Інститутом овочівництва і баштанництва НААН [14] та десятками інших. В Інституті клітинної біології та генетичної інженерії НАН України створено | Колекцію зародкової плазми рослин флори України і світової флори, що має статус Національного надбання України, і в котрому зберігаються, постійно підтримуються шляхом мікроклонального розмноження і вивчаються декілька тисяч видів рослин [15]

Світовий ринок рослин, отриманих внаслідок мікроклонального розмноження, величезний. За деякими даними, лише тропічних декоративних рослин таким шляхом отримують щорічно близько 507 млн особин, з них - близько 150 млн становлять орхідеї [16]. Приблизно третина цих вишуканих квітів, отриманих за допомогою мікроклонального розмноження, виробляється в Таїланді, що дозволяє цій країні бути найбільшим світовим експортером горщикових та зрізаних орхідей [17]. Активно мікроклональне розмноження застосовується також для комерційної продукції саджанців олійної пальми Elaeis guineensis Jacq.[18], котра є джерелом пальмової олії, фінікової та інших видів пальм [19], бананів, різних сортів полуниць [20]та багатьох інших комерційно-значимих видів рослин.

Література ред.

  1. Кушнір Г.П., Сарнацька В.В. Мікроклональне розмноження рослин. Теорія і практика. – К.: Наук. думка, 2005. – 270 с
  2. Біотехнологія лікарських рослин. Генетичні та фізіолого-біохімічні основи : Моногр. / В. А. Кунах; НАН України. Ін-т молекуляр. біології і генетики. - К. : Логос, 2005. - 724 c.
  3. Plants from Test Tubes: An Introduction to Micropropagation, 4th Edition (2013), by H Scoggins & M Bridgen, Timber Press; ISBN-10: 1604692065, ISBN-13: 978-1604692068

Посилання ред.

  1. ↑ Maienschein, Jane (30 червня 2009). Whose View of Life? Embryos, Cloning, and Stem Cells. с. 120. ISBN 9780674040434. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2019.
  2. ↑ а б в г д е Біотехнологія лікарських рослин. Генетичні та фізіолого-біохімічні основи: Моногр. / В. А. Кунах; НАН України. Ін-т молекуляр. біології і генетики. - К. : Логос, 2005. - 724 c
  3. ↑ а б Мікроклональне розмноження https://www.kas32.com/ua/plant [Архівовано 5 грудня 2019 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 жовтня 2019. Процитовано 27 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Кушнір Г.П., Сарнацька В.В. Мікроклональне розмноження рослин. Теорія і практика. – К.: Наук. думка, 2005. – 270 с
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 листопада 2019. Процитовано 26 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 26 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ VOLYN IN VITRO». Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 25 листопада 2019.
  9. ↑ In vitro» - технологія майбутнього. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 25 листопада 2019.
  10. ↑ АПЕКС Плант. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 25 листопада 2019.
  11. ↑ В Україні зайнялися розмноженням фундука in vitro. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 25 листопада 2019.
  12. ↑ ІКБГІ НАН України
  13. ↑ Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка. Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 25 листопада 2019.
  14. ↑ Інститут овочівництва та баштанництва. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 25 листопада 2019.
  15. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 28 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 26 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  17. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 28 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  18. ↑ https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6558080/
  19. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 28 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  20. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 лютого 2020. Процитовано 30 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мікроклональне_розмноження_рослин&oldid=41327170