Мідекаміцин
| Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Мідекаміцин — природний антибіотик для перорального застосування. Він є представником групи 16-членних макролідів. Виробництво препарату передбачає використання продуктів життєдіяльності Streptomyces mycarofaciens.[1]
 | |
|---|---|
Мідекаміцин
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| (2S,3S,4R,6S)-6-{[(2R,3S,4R,5R,6S)-4-(dimethylamino)-5-hydroxy-6-{[(4R,6S,7R,9R,10R,11E,13E,16R)-10-hydroxy-5-methoxy-9,16-dimethyl-2-oxo-7(2-oxoethyl)-4-(propanoyloxy)-1-oxacyclohexadeca-11,13-dien-6-yl]oxy}-4-hydroxy-2,4-dimethyloxan-3-yl proranoate | |
| Класифікація | |
| ATC-код | J01 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C41H67NO15 |
| Мол. маса | 813,968 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | ~100% |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 1 год. |
| Екскреція | Жовч |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | МАКРОПЕН, «КРКА»,Словенія UA/1963/02/01 05.03.2010-05/03/2015 |
Фармакологічні властивості ред.
Мідекаміцин — антибіотик широкого спектра дії. Препарат діє бактеріостатично, порушуючи синтез білка в бактеріальній клітині. До препарату чутливі такі збудники: стафілококи, стрептококи, легіонелли, нейсерії, клостридії, лістерії, Corynebacterium diphtheriae, Erysypelothrix spp., Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Helicobacter pylori, Campylobacter spp., Bacteroides spp., Ureaplasma urealiticum, хламідії, мікоплазми. Нечутливими до мідекаміцину є представники Pseudomonas, Acinetobacter і родини Enterobacteriaceae, а також туберкульозна паличка. Мідекаміцин також неактивний до Haemophilus influenzae.[2] Мідекаміцин розроблений японською компанією Meiji Seika та застосовується у клінічній практиці з 1985 року.[1]
Фармакодинаміка ред.
Мідекаміцин добре всмоктується в шлунку, біодоступність препарату — близько 100%. Максимальна концентрація в крові досягається протягом 1—2 годин. Концентрації препарату в тканинах вищі, чим у крові. Мідекаміцин у помірній кількості (47%) зв'язується з білками плазми крові.[1] Високі концентрації препарату відмічаються у шкірі, бронхіальному секреті, жовчі; значно менша концентрація антибіотику спостерігається у мигдаликах, у слизовій оболонці гайморової пазухи визначаються лише сліди препарату.[1] Препарат проходить через плацентарний бар'єр, виділяється в грудне молоко. Мідекаміцин погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр.Препарат має виражений постантибіотичний ефект. Препарат метаболізується в печінці. Період напіввиведення мідекаміцину — 1 година, збільшення цього показника при печінковій та нирковій недостатності не спостерігається. Виводиться препарат переважно з жовчю, до 5% — з сечею.
Показання до застосування ред.
Мідекаміцин застосовується при інфекціях, викликаних чутливими до препарату збудниками: інфекції дихальної системи (викликані внутрішньоклітинними збудниками і при реакції на пеніциліни), інфекції сечостатевої системи (викликані внутрішньоклітинними збудниками), інфекції м'яких тканин і шкіри, кампілобактеріоз, лістеріоз, лікування і профілактика дифтерії та коклюшу.
Побічна дія ред.
При застосуванні мідекаміцину можливі наступні побічні ефекти[3]:
- Алергічні реакції — нечасто висипання на шкірі, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона.
- Зі сторони травної системи — рідко нудота, блювота, діарея, псевдомембранозний коліт, жовтяниця, стоматит.
- Зміни в лабораторних аналізах — рідко еозинофілія, збільшення рівня білірубіну, підвищення рівня активності трансаміназ.
Згідно з даними мультицентрового рандомізованого дослідження, при застосуванні мідекаміцину спостерігається у 2 рази менше побічних ефектів з боку травної системи, чим при застосуванні еритроміцину. Це пояснюється різницею у структурі антибіотиків (мідекаміцин є 16-членним макролідом і не впливає на моторику шлунково-кишкового тракту, на відміну від еритроміцину, що є 14-членним макролідом).[2][1]
Протипокази ред.
Мідекаміцин протипоказаний при підвищеній чутливості до макролідів, при важкій печінковій недостатності. Препарат рекомендовано із обережністю застосовувати при вагітності. Під час прийому мідекаміцину рекомендовано припинити годування грудьми.
Форми випуску ред.
Мідекаміцин випускається у вигляді таблеток по 0,4 г і гранул для приготування 3,5% суспензії для перорального прийому.[4]
Примітки ред.
- ↑ а б в г д http://www.antibiotic.ru/books/macrolid/mcld12.shtml [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б http://health-ua.com/articles/2707.html [Архівовано 18 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ http://www.vidal.ru/drugs/molecule/691 [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ " "Мидекамицин в Справочнике Машковского">Мидекамицин.[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
Джерела ред.
- [недоступне посилання з липня 2019 Мідекаміцин на сайті mozdocs.kiev.ua][недоступне посилання з жовтня 2019]
- http://www.antibiotic.ru/ab/042-47.shtml [Архівовано 10 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- http://www.rlsnet.ru/mnn_index_id_1699.htm [Архівовано 6 вересня 2014 у Wayback Machine.]