Мустафа (бей Тунісу)
Мустафа ібн Махмуд (араб. مصطفى باي بن محمد; нар. 1787 — 10 жовтня 1837) — 9-й бей Тунісу з династії Хусейнидів у 1835—1837 роках.
| Мустафа | |
|---|---|
| араб. مصطفى باي | |
| Народився | серпень 1787 |
| Помер |
10 жовтня 1837 (50 років) Ла-Ґулєт, Туніс, Туніс |
| Країна |
.svg){kind=small} Туніс |
| Діяльність | політик |
| Посада | Bey of Tunisd |
| Рід | Husainid dynastyd |
| Батько | Махмуд (бей Тунісу) |
| Брати, сестри | Аль-Хусейн II |
| Діти | Ахмад I (бей Тунісу) |
| Нагороди |
 |
Життєпис ред.
Молоді роки ред.
Другий син Махмуда ібн Мухаммада. Народився 1787 року. Виховувався при дворі Хаммуди-бея. 1814 році спільно з батьком й старшим братом Аль-Хусейном здійснив заколот проти бея Усмана, якого було вбито. В результаті влада перейшла до Махмуда ібн Мухаммада.
У 1824 році після смерті батька й сходження на трон його брата Аль Хусейна II оголошується спадкоємцем трону (бей аль-махалла). Від османського уряду отримує звання дивізійного генерала. 1835 року після смерті брата успадкував владу.
Правління ред.
Продовжив політику посередника, зберігши на посаді більшість сановників, зокрема великого візира Шакіра Сахіба ат-Таба. 1835 року за порадою останнього наказав провести перепис усіх молодих людей Тунісу у віці від 10 до 25 років з метою зарахування їх до регулярної армії. Цей захід глибоко зворушує містян, які звільнялися від призову на військову службу з давніх давен. Для вирішення конфлікту у мечеті Зайтуна зустрічається з 22 знатними особами Тунісу, під час якої останні виступають проти призову. Також обговорювалися скасування податку в 25 % на різний крам та 16 % на оренду будинків.
Втім бей вирішив не потурати вимогам знаті. Проте в цей час на заході повстали бербери, яких військо бея вимушено було придушити. За цих обставин мустафа на деякий час відклав проведення перепису. Натомість 11 вересня 1837 року наказав задушити великого візира, оскільки побоювався його впливу. На його місце призначив мамлюка грецького походження Мустафу Хазнадара. Проте вже через місяць сам бей раптово помер в Ла-Гулєті. Йому спадкував син Ахмад I.
Джерела ред.
- Ibn Abi Dhiaf, Présent des hommes de notre temps. Chroniques des rois de Tunis et du pacte fondamental, vol. III, éd. Maison tunisienne de l'édition, Tunis, 1990
- Hédi Slim, Ammar Mahjoubi et Khaled Belkhodja, Histoire générale de la Tunisie, tome III " Les temps modernes ", éd. Maisonneuve et Larose, Paris, 2007