Музей Передньої Азії
Музей Передньої Азії (нім. Vorderasiatisches Museum Berlin) — один з найвідоміших археологічних музеїв світу. Розташований на Музейному острові на річці Шпрее в центрі Берліна, на першому поверсі південного крила Пергамського музею в Берліні[1].
Музей Передньої Азії  | |
|---|---|
| нім. Vorderasiatisches Museum | |
 | |
| 52°31′14″ пн. ш. 13°23′48″ сх. д. / 52.52069444002777487° пн. ш. 13.39680556002777756° сх. д.Координати: 52°31′14″ пн. ш. 13°23′48″ сх. д. / 52.52069444002777487° пн. ш. 13.39680556002777756° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Частина від | Державні музеї Берліна і Пергамський музей |
| Країна |
 Німеччина |
| Розташування | Bodestraße 1-3 10178 Berlin |
| Адреса | Am Kupfergrabend (5) |
| Засновано | 1899 |
| Відкрито | 1930 |
| Директор | Barbara Helwingd |
| Сайт | smb.museum/museen-einrichtungen/vorderasiatisches-museum/ |
  Музей Передньої Азії (Німеччина) | |
 | |
 Музей Передньої Азії у Вікісховищі | |
Історія колекції ред.
Музей має 14 залів загальною виставковою площею більше 2000 кв. метрів, де експонуються археологічні знахідки, зібрані німецькими експедиціями в Передньої Азії. Вік експонатів — від 8 тис. років (6 тисячоліття до н. е.) до початку епохи завоювання Близького Сходу мусульманами. В основному територія, на якій зібрані експонати, відповідає теперішнім Іраку, Сирії і Туреччині; незначне число — із суміжних країн[2].
Починаючи з епохи неоліту, тут представлені зразки культури Шумера, Вавилона, Ассирії і регіонів північної Сирії — східної Анатолії. В основі колекції — знахідки, зроблені під час розкопок Урука, Шуруппака, Ашшура, Хаттуша, Амарни, Тель-Халафа (Гузан), Самала, Топрах-калі і міста Вавилона . Також представлено наступні розкопки в Німруді, Ніневії, Сузах і Персеполі. У цих експонатах представлені зразки культур шумерів, аккадців, вавилонян, ассирійців, хетів та арамеїв[2].
Джерелом надходження експонатів були знахідки археологічних експедицій, які організовувало Археологічне товариство Сходу[en] (нім. Deutsche Orient-Gesellschaft). Для прийому цих експонатів в 1899 році в Королівському музеї було відкрито Відділ Передньої Азії. Спочатку ці знахідки надходили на зберігання в музей кайзера Фрідріха (нім. Kaiser-Friedrich-Museum, нині Музей Боде), де вони були відкриті для загального огляду до 1929 року, поки в 1930 році не відкрився Пергамський музей[3].
Під час Другої світової війни колекція не зазнала серйозних втрат. У 1953 році колекція музею Передньої Азії відкрилася знову. У 1958 році Радянський Союз передав уряду Німецької демократичної республіки деякі експонати, раніше вивезені в СРСР згідно з реституцією за підсумками війни[2].
Колекція ред.
Найбільший інтерес у колекції представляють Ворота Іштар і елементи прилеглої до них Дороги процесій у Вавилоні, залишки Вавилонської вежі, фрагменти храмів Еанни[de] та Інанни, побудованих царем Караіндашем в Уруці, фрагменти тронного залу Навуходоносора II. Крім цього, музей є великим сховищем форм для печаток[de], циліндричних печаток і клинописних табличок[2].
Музей разом з іншими відомими сховищами є співзасновником товариства «Союз любителів старожитностей Музейного острова в Берліні» (нім. Verein der Freunde der Antike auf der Museumsinsel Berlin e. V.), за посередництвом якого він підтримує зв'язки з іншими міськими вмістищами експонатів, які відносяться до Передньої Азії[4]. Планується створити центральне сховище[de] для цих колекцій у районі Берліна Фрідріхсхаген[de][5].
Вчені ред.
У різний час директорами музею Передньої Азії були:
- 1899—1918 — Фрідріх Деліч[de] (нім. Friedrich Delitzsch)
- 1918—1928 — Отто Вебер[de] (нім. Otto Weber)
- 1928—1951 — Вальтер Андре[de] (нім. Walter Andrae)
- 1951—1977 — Герхард Рудольф Майєр[de] (нім. Gerhard Rudolf Meyer)
- 1978—1990 — Ліана Якоб-Рост[de] (нім. Liane Jakob-Rost)
- 1990—1997 — Евеліна Кленгель-Брандт[de] (нім. Evelyn Klengel-Brandt)
З 1998 року музей очолює Беата Сальє[de] (нім. Beate Salje).
Література ред.
- Nicola Crüsemann (Hrsg.), ред. (2000). Vorderasiatisches Museum Berlin. Geschichte und Geschichten zum hundertjährigen Bestehen. Berlin: Staatliche Museen zu Berlin, Stiftung Preußischer Kulturbesitz. ISBN 3-88609-442-1.
{{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр:|Last=(довідка)
- Crüsemann, Nicola[de] (2001). Vom Zweistromland zum Kupfergraben. Vorgeschichte und Entstehungsjahre (1899-1918) der Vorderasiatischen Abteilung der Berliner Museen vor fach-und kulturpolitischen Hintergründen (вид. Jahrbuch der Berliner Museen, NF, Bd. 42. 2000, Beiheft). Berlin: Gebrüder Mann. ISBN 3-7861-2403-5.
- Jakob-Rost, Liane[de] ua (1992). Das Vorderasiatische Museum. Mainz: von Zabern. ISBN 3-8053-1188-5.
- Marzahn, Joachim[de]. (2003). Beate Salje (Hrsg.) (ред.). Wiedererstehendes Assur: 100 Jahre deutsche Ausgrabungen in Assyrien. Mainz: von Zabern. ISBN 3-8053-3250-5.
- Salje, Beate[de]. (2001). Vorderasiatische Museen: gestern, heute, morgen (вид. Kolloquium aus Anlass des Einhundertjährigen Bestehens des Vorderasiatischen Museums Berlin am 7. Mai 1999 / / eine Standortbestimmung - Berlin, Paris, London, New York). Mainz: von Zabern. ISBN 3-8053-2778-1.
- Bernau, Nikolaus. (2006). Die Berliner Museumsinsel. Berlin: Stadtwandel-Verlag.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Vorderasiatisches Museum. Offizielle Webseite (нім.). Архів оригіналу за 26 травня 2012. Процитовано 23 жовтня 2010.
- ↑ а б в г Staatliche Museen zu Berlin - Collections (англ.). Архів оригіналу за 2 липня 2012. Процитовано 23 жовтня 2010.
- ↑ Museum of the Ancient Near East. History (англ.). Архів оригіналу за 2 липня 2012. Процитовано 23 жовтня 2010.
- ↑ Verein der Freunde der Antike auf der Museumsinsel Berlin eV (нім.). Архів оригіналу за 2 липня 2012. Процитовано 23 жовтня 2010.
- ↑ Nikolaus Bernau, Und die Wissenschaft auf die Grüne Wiese, in Berliner Zeitung, Feuilleton, 30. Juni 2008
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Vorderasiatisches Museum Berlin |
- Vorderasiatisches Museum. Offizielle Webseite (нім.). Архів оригіналу за 26 травня 2012. Процитовано 23 жовтня 2010.