Моссаковський Володимир Іванович
Володимир Іванович Моссаковський (27 серпня 1919, місто Мелітополь, тепер Запорізької області — 13 липня 2006, Дніпропетровськ) — український радянський діяч, вчений-механік, ректор Дніпропетровського державного університету. Доктор фізико-математичних наук, професор. Дійсний член Національної академії наук України (1972). Герой Соціалістичної Праці (5.08.1982). Депутат Верховної Ради УРСР 9—10-го скликань.
| Моссаковський Володимир Іванович | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||||
| Народився |
27 серпня 1919 Мелітополь | ||||||||||||
| Помер |
13 липня 2006 (86 років) Дніпропетровськ | ||||||||||||
| Країна |
 СРСР Україна | ||||||||||||
| Діяльність | державний діяч | ||||||||||||
| Alma mater | Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара | ||||||||||||
| Заклад | Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара | ||||||||||||
| Посада | ректор Дніпропетровського державного університету | ||||||||||||
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук | ||||||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||
Біографія ред.
Народився в родині службовців.
У 1939 році з відзнакою закінчив середню школу № 38 міста Дніпропетровська і вступив на фізичний факультет Дніпропетровського державного університету.
З жовтня 1939 року — в Червоній армії. Служив до травня 1942 року на різних посадах молодшого командного складу у 339-му зенітно-артилерійському полку в околицях міста Баку. З травня 1942 року — помічник командира взводу управління 419-го окремого зенітно-артилерійського полку в Майкопі, Батумі, потім — командир відділення 11-го гарматно-артилерійського полку на станції Акстафа в Азербайджанській РСР.
У листопаді 1942 — січні 1944 року — курсант школи артилерійської інструментальної розвідки Закавказького фронту за спеціальністю звукометрист.
Учасник німецько-радянської війни з травня 1944 року. Служив командиром відділення дешифрувальників у 1-й звуковій батареї дивізіону артилерійської інструментальної розвідки 157-ї Барановицької армійської гарматно-артилерійської бригади. Воював у складі військ 1-го і 3-го Білоруського, а пізніше 1-го Українського фронтів. У грудні 1945 року демобілізувався і продовжив навчання.
У 1950 році з відзнакою закінчив Дніпропетровський державний університет за спеціальністю механіка.
З 1950 року — аспірант, асистент, виконувач обов'язки доцента кафедри аеромеханіки та теорії пружності Дніпропетровського державного університету. З 1953 року — завідувач кафедри аеромеханіки та теорії пружності Дніпропетровського державного університету. Будучи докторантом Інституту механіки АН СРСР (Москва) захистив докторську дисертацію на тему «Деякі просторові контактні задачі теорії пружності».
З 1959 року — декан фізико-технічного факультету, завідувач кафедри теорії пружності Дніпропетровського державного університету. Організатор і науковий керівник Проблемної науково-дослідної лабораторії міцності і надійності конструкцій Дніпропетровського державного університету.
У 1964—1986 роках — ректор Дніпропетровського державного університету імені 300-річчя возз'єднання України з Росією.
Член-кореспондент Академії наук Української РСР (1967), дійсний член Академії наук Української РСР (1972).
З 1986 року — завідувач кафедри прикладної теорії пружності Дніпропетровського державного університету. Потім працював радником ректора Дніпропетровського національного університету.
Сфера наукових досліджень — теорія пружності, міцності і стійкості тонкостінних конструкцій, механіка суцільного середовища.
Автор понад 270 наукових праць, двох навчальних посібників, семи монографій, у тому числі «Контактные задачи математической упругости» (1985), «Контактные взаимодействия элементов оболочечных конструкций» (1988), «Прочность ракетных конструкций» (1990).
Нагороди ред.
- Герой Соціалістичної Праці (5.08.1982)
- два ордени Леніна (15.03.1976; 5.08.1982)
- два ордени Трудового Червоного Прапора (14.01.1967; 23.07.1969)
- орден «Знак Пошани» (17.06.1961)
- орден Червоної Зірки (1945)
- орден Вітчизняної війни 2-го ст. (6.11.1985)
- орден князя Ярослава Мудрого 5-го ст. (2.12.1998)
- орден «За мужність» (2000)
- медалі
- лауреат Державної премії СРСР (1970)
- лауреат премії Ради Міністрів СРСР (1981)
- заслужений діяч науки Української РСР (17.11.1978)
- почесний громадянин міста Дніпропетровська (7.07.1999)
Посилання ред.
- [1] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Література ред.
- Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.
- Моссаковський Володимир Іванович // Герої – освітяни і науковці України / Упоряд. О.А. Сай та ін. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Генеза, 2012. – с. 48-49. ISBN 978-966-11-0226-1.