Мосальські

Мосальські
	Герб роду
Держава	Велике князівство Московське, Велике князівство Литовське, Річ Посполита, Московське царство, Російська імперія і Польська Республіка
	Massalski family у Вікісховищі

Мосальські, або Масальські — український і білоруський князівський рід XV — поч. XVII ст. з династії Рюриковичів, нащадки чернігівських Ольговичів. Засновник роду — князь Юрій Святославич Масальський.

Походження ред.

Традиція виводить їх від наймолодшої гілки князів Карачевських (Мстислава Карачевського, згідно пізніших родоводів, сина князя Михайла Всеволодовича Чернігівського). Від 1418 року представляли у ВКЛ разом з князями Хотетовськими вигаслий рід князів Карачевських^[1].

Сини Юрія Святославича Мосальського — Василь, Володимир (Володко) і Семен – поклали початок окремим гілкам роду Масальських.

Потомки старшого сина Василя вже у 2-ій половині XVI ст. мали володіння в Смоленському повіті.

Володимир Юрійович, засновник середньої лінії Мосальських отримав волсть Недоходов на півночі Верхівської землі, його син, Тимофій, вислужив у великого князя волость Друю на півночі Білорусі, якою володіли і його потомки.

Нащадки молодшого Мосальського, Семена також володіли землями в Смоленському повіті, і найраніше перейшли на службу до Москви.

представники яких мешкали також у Росії (князі Кольцови-Масальські, князі Литвинови-Масальські, князі Клубкови-Масальські) і Білорусі (князі Масальські на Олекшичах — перша Гродненська гілка, князі Масальські на Сапєжишках і Рачках — друга Гродненська гілка, князі Масальські на Друї — Браславська гілка, князі Масальські — Волковийська гілка. 1629 року двом родинам роду Масальських належало 36 димів.

Представники ред.

Юрій Святославович (згаданий у 1377 р.), син карачевського (козельського) князя Святослава Титовича, його сини започаткували 3 гілки роду
- Василь Юрійович Мосальський (†після 1470 р.)
  - Семен Васильович (? — після 1495)
  - Михайло Васильович Мосальський (? — після 1495), дружина — Тетяна.
    - Петро Михайлович
    - Василь Михайлович (? — після 1521), його потомки — Литвинови-Мосальські в Московії.
    - Семен Михайлович (? — після 1508), його потомки — Кольцови-Мосальські в Московії.
    - Борис Михайлович (? — бл. 1523), потомки писались Масальськими без приставок (перша Гродненська гілка)
    - Федір Михайлович (? — після 1519), дружина — Анастасія Язловецька (друга Гродненська гілка)
      - Іван Федорович Масальський-Мунча (бл.1519—1577) — отримав володіння на Волині, земський суддя Городенського повіту.
        Лев Іванович
        
        Федір Іванович Масальський (?—1617)
        Олександр Федорович
        
        Андрій Федорович (?—1651) — воєвода Берестейський, Мінський.
        
        Григорій Федорович
        
        Богдан Іванович
        
        Анна Іванівна дружина Каспара Клодинського
        
        Марина Іванівна дружина Андрія Івановича Обринського
  - Федір Васильович Мосальський (? — після 1495). Родоначальник Волинської гілки Мосальських.
    - Василь Федорович (? — після 1493)
    - Іван Федорович (? — після 1562)
- Володимир Юрійович Мосальський (? — після 1450 р.) — отримав від Казимира Ягеллончика волость Недоход і село Ощитеськ. У нього було двоє синів: Тимофій та Олехно.
  - Тимофій Володимирович Мосальський (?—1505 р.) був намісником дубровенським, у 1487—1488 та 1499 рр. він очолював литовське посольство до великого князя московського Івана Васильовича. Був одружений з Анною Семенівною Сапіжанкою. Тимофій мав чотирьох синів, які залишились у Литві. Їх володіння були в центральних білоруських землях.
    - Олександр Тимофійович Мосальський,
    - Петро Тимофійович Мосальський (? — до 1561 р.), був одружений двічі — з Духною, дочкою князя Матвія Головчинського та Оленою, дочкою князя Андрія Сангушка-Каширського, володіння якого були на Волині та Турівщині.
      - Іван Петрович Мосальський (?—1569 р.), одружений з княжною Овдотею Андріївною Лукомською
      - Андрій Петрович Мосальський (?—1571 р.), одруженого з княжною Анною Богданівною Путятич-Друцькою.
      - Петро Петрович Мосальський (? — до 1570)
    - Юрій Тимофійович Мосальський (†до 1561 р.), одружений з княжною Анною Іванівною Друцькою-Соколинською.
      - Іван Юрійович Мосальський (†1558 р., не залишивши нащадків)
    - Іван Тимофійович Мосальський(†після 1561 р.). Засновник Брацлавської гілки князів Мосальських
      - Василь Іванович Мосальський (†після 1617 р.) був брацлавським підкоморієм. Ця гілка Мосальських обірвалась у кінці XVIII ст.
  - Олехно Володимирович Мосальський (†після 1500 р.) після переходу Мосальська до Московської держави отримав володіння біля Вовковиська. Від нього пішла Вовковиська гілка князів Мосальських.
- Семен Юрійович Мосальський — Князь мосальський (перша половина XV ст.). Родоначальник Клубкових-Мосальських. Мав сина Івана, той — Дмитра та Семена, які перейшли на службу до Івана ІІІ, згадані в московських розрядах у 1512—13 р.^[1]
  - Андрій Семенович Мосальський
  - Іван Семенович Мосальський (? — після 1490), його потомки Клубкови-Масальські.

Примітки ред.

↑ ^а ^б В. Поліщук. Городенська гілка князів Масальських на Волині… — С. 5.

Джерела та література ред.

Путро О. І. Масальські (Мосальські) [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 542. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Леонтій Войтович. Князівські династії східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження.
Поліщук В. Городенська гілка князів Масальських на Волині у XVI ст. (руська титулована знатьВеликого князівства Литовського у структурі шляхетського землеволодіння) // Український історичний журнал, № 2 (479) за 2008. — С. 4-16.
Темірова Н. Князі Масальські: документи і матеріали XVI ст. (рецензія) // Український історичний журнал. — К. — 2008. — № 6 (477). — С. 217—219.

Посилання ред.

Мосальск [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)

[П5-1] а ^б В. Поліщук. Городенська гілка князів Масальських на Волині… — С. 5.

[1]