Море Мрії (лат. Mare Ingenii) — невелике море на зворотному боці Місяця. Розмір — близько 250 км, координати центра — 33°12′ пд. ш. 164°48′ сх. д. / 33.2° пд. ш. 164.8° сх. д. / -33.2; 164.8[1] Лежить у басейні діаметром 320 км, розташованому на західному краю басейну Південний полюс — Ейткен.

Море Мрії
лат. Mare Ingenii
Координати центра
33°12′ пд. ш. 164°48′ сх. д. / 33.2° пд. ш. 164.8° сх. д. / -33.2; 164.8
Розмір
250 км
Епонім
мрія
Назву затверджено 1961
Море Мрії. Карта розташування: Місяць, зворотний бік
Море Мрії

 Море Мрії на Вікісховищі
Басейн Моря Мрії. Добре видно кільцевий вал. Знімок зонда Lunar Orbiter 2 (1966), погляд із півночі.

Назва ред.

Назва «Море Мрії» (рос. Море Мечты) дана на честь апарата «Луна-1» («Мрія»)[2]. Вона з'явилася на карті[3], складеній за першими знімками зворотного боку Місяця, отриманими 1959 року космічним апаратом «Луна-3». Ця карта вийшла 1960 року і того ж року для цієї назви було запропоновано латинський відповідник Mare Desiderii[4]. Іншим можливим перекладом було Mare Somniorum, але це створювало би плутанину з Озером Сновидінь (Lacus Somniorum)[5]. Врешті-решт 1961 року Міжнародний астрономічний союз за пропозицією Марсела Міннарта затвердив назву Mare Ingenii[5][6][7], що означає «Море Розуму».

Спочатку ця назва стосувалася значно більшого об'єкту: всього басейну Південний полюс — Ейткен. Але в другій половині 1960-х років апарати серії Lunar Orbiter зробили значно кращі знімки, і при їх інтерпретації цей басейн не виділили як варту уваги деталь — він надто зруйнований і не має чітких меж та суцільного лавового покриву. Тому 1971 року назву Mare Ingenii перенесли на об'єкт цієї статті — значно меншу ділянку в межах басейна. На нього перейшла й назва «Море Мрії»[8][9].

Опис ред.

В басейні Моря Мрії лежать два великі кратери: 117-кілометровий Томсон та 114-кілометровий Томсон M. Вони залиті темною лавою і разом з кількома сусідніми темними ділянками складають власне море. Є в басейні й інші кратери, найбільші з яких — 54-кілометровий Зелінський та 22-кілометровий Обручев X.

Південно-західна частина Моря Мрії примітна яскравими ділянками в формі звивистих стрічок з розмитими межами (місячні вири) — загадковими об'єктами, що трапляються і в деяких інших місцях Місяця.

Поверхня Моря Мрії лежить на 3,3–3,9 км нижче за місячний рівень відліку висот. Одна з вершин валу його басейну (на заході) височіє над морем на 9 км; в інших місцях цей вал набагато нижчий[10].

Басейн Моря Мрії утворився в донектарському періоді[11], а лава, що його вкриває, виверглася в пізньоімбрійській епосі[12]. Згідно дослідження 2009 року, підрахунок кратерів у морі вказує на два епізоди залиття його лавою: 3,51 та 3,20 млрд років тому[13].

Примітки ред.

  1. Mare Ingenii. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 11 квітня 2012. Процитовано 11 червня 2015.
  2. Shingareva K., Burba G. [1] — NASA (technical memorandum TM-75035), 1977. — P. 18. — Bibcode:1977STIN...7811960S. Архівовано з джерела 17 лютого 2015
  3. Карта обратной стороны Луны (составлена по снимкам аппарата «Луна-3»). ЦНИИГАиК и ГАИШ. 1960. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 12 червня 2015.
  4. Карта Луны / И. И. Катяев, В. А. Шишаков, В. А. Бронштэн (Всесоюзное астрономо-геодезическое общество). — М. : Наука, 1967. — С. 55, 59.
  5. а б Transactions of the IAU Vol. XI B. Proceedings of the 11th General Assembly (Berkeley, 1961) / Ed. D.H. Sadler. — Berkeley, USA, 1961. — P. 234. (виписки, архів)
  6. Hartmann W. K., Kuiper G. P. (1962). Concentric Structures Surrounding Lunar Basins (PDF). Communications of the Lunar and Planetary Laboratory. 1: 51—66. Bibcode:1962CoLPL...1...51H. Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2014. Процитовано 12 червня 2015.
  7. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 232, 233. — ISBN 9780521544146.
  8. Menzel, D. H.; Minnaert, M.; Levin, B.; Dollfus, A.; Bell, B. (1971). Report on Lunar Nomenclature by The Working Group of Commission 17 of the IAU. Space Science Reviews. 12 (2): 137, 179. Bibcode:1971SSRv...12..136M. doi:10.1007/BF00171763. Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 12 червня 2015.
  9. Чикмачев В. И., Шевченко В. В. (1999). Бассейн "Южный полюс - Эйткен" на первых снимках обратной стороны Луны (PDF). Материалы Международного юбилейного симпозиума "Научные результаты космических исследований Луны". Архів оригіналу (PDF) за 9 травня 2009. Процитовано 12 червня 2015.
  10. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS [Архівовано 22 січня 2019 у Wayback Machine.]
  11. Fassett, C. I.; Head, J. W.; Kadish, S. J.; Mazarico, E.; Neumann, G. A.; Smith, D. E.; Zuber, M. T. (2012). Lunar impact basins: Stratigraphy, sequence and ages from superposed impact crater populations measured from Lunar Orbiter Laser Altimeter (LOLA) data. Journal of Geophysical Research. 117 (E12). Bibcode:2012JGRE..117.0H06F. doi:10.1029/2011JE003951. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 12 червня 2015.
  12. Wilhelms D. Plate 09B. Upper Imbrian series // [2] — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архівовано з джерела 8 квітня 2014
  13. Haruyama J., Ohtake M., Matsunaga T. та ін. (2009). Long-Lived Volcanism on the Lunar Farside Revealed by SELENE Terrain Camera. Science. 323 (5916): 905—908. Bibcode:2009Sci...323..905H. doi:10.1126/science.1163382. PMID 18988811. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)

Посилання ред.