Монастир святого Іоана Хрестителя (Серрес)
Монастир святого Іоана Хрестителя (грец. Μονή Τιμίου Προδρόμου Σερρών) — православний жіночий монастир, заснований 1270 року на горі Менікіо, за 10 км на північний схід від міста Серрес, Центральна Македонія, Греція.
| Монастир святого Іоана Хрестителя грец. Μονή Τιμίου Προδρόμου Σερρών | |
|---|---|
 | |
|
41°08′11″ пн. ш. 23°37′09″ сх. д. / 41.13639° пн. ш. 23.61917° сх. д.Координати: 41°08′11″ пн. ш. 23°37′09″ сх. д. / 41.13639° пн. ш. 23.61917° сх. д.   Монастир святого Іоана Хрестителя (Серрес) (Греція) | |
| Країна |
 Греція |
| Місто | Серрес |
| ном | Серрес |
| Конфесія | православ'я |
| Єпископство | Елладська православна церква |
| Тип | монастир |
| Засновник | Іоаннікій, єпископ Зіхні |
| Дата заснування | 1270 |
| Відомі мешканці | Геннадій Схоларій |
| Статус | діючий |
| Стан | діючий |
| Сайт | www.im-prodromou.gr |
 Монастир святого Іоана Хрестителя Монастир святого Іоана Хрестителя (Греція) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Історія ред.
Монастир заснований 1270 року отцем Іоаннікієм, єпископом Зіхні. Близько 1300 року обитель була значно розширена його племінником Іоакімом, також єпископом Зіхні. Останній побудував на подвір'ї монастиря невеликий католицький храм, який діє донині, трапезну та високий мур, що оперізує монастир.
1332 року монастир вся область Зіхні перейшла під управління візантійського імператора Іоанна VI Кантакузина, а сама обитель незабаром імператорським указом отримала статус ставропігії. Однак 1345 року монастир був сильно пошкоджений в результаті нападу сербів і уникнув повного знищення тільки завдяки заступництву Олени, дружини сербського царя Стефана Душана. 1353 до подвір'я монастиря святого Іоана Хрестителя увійшли малі чернечі подвір'я монастиря Святого Анастасія та Марії Острініс.
1371 року, до остаточного завоювання Серреса Османською імперією, монахам вдалось вмовити султана Мурада I зменшити для монастиря стягуваний податок на майно. В період між 1457 і 1462 роками ченцем монастиря був перший патріарх, після падіння Константинополя, Геннадій Схоларій, який залишався в обителі до його смерті.
За свідченням болгарського етнографа Стефана Верковича, 1889 року в монастирі мешкало щонайменше 60 ченців та 60 послушників[1].
1917 року бібліотека монастиря розграбована болгарами, які переправили у Болгарію 24 Євангелія, 200 рідкісних рукописів, близько 1 500 старовинних книг, 4 хрисовули візантійських імператорів, а також численні дорогоцінні святині. Усі ці реліквії зберігалися в бібліотеці монастиря, зо розташовувалась у південно-західній башті муру довкола монастиря. Хоча згідно з Нейїським мирним договором деякі пам'ятки були повернені і передані Національній бібліотеці в Афінах, їх більша частина все ще перебуває в Софії[2].
1986 року обитель перейшла до жіночої чернечої громади, яка відновила монастир.
Пожежа ред.
13 грудня 2010 року в монастирі спалахнула пожежа, за висновком експертної комісії, через дров'яну піч у паломницькому гуртожитку. Гасити пожежу прибули десять машин із Серреса і одна із Салонік[3], однак ефективному гасінню пожежі перешкоджали засніжені гірські дороги та густий туман[4]. Повністю згорів гуртожиток, галерея візантійської доби[5] і майстерні[6]. Неушкодженими залишились нове крило і чернечі келії[7].
Основний храм ред.
Основний храм обителі кам'яний, прикрашений візантійськими іконописом, фресками, приписуваними авторству македонського майстра Панселінія. Найдавніші з них створені в добу другого настоятеля монастиря Іоакіма, вони вирізняються особливою виразністю і реалізмом. Праворуч і ліворуч зображенні Христос Пантократор (Вседержитель) і Діва Марія Одігітрія — зразки візантійського іконопису доби Палеологів. Храмове різьблення датується 1804 роком.
Галерея ред.
|
|
|
|
Дзвіниця храму
|
Внутрішній двір монастиря
|
Одна з фресок храму
|
Імператор Андронік II Палеолог
|
Примітки ред.
- ↑ «Документи за българското Възраждане от архива на Стефан И. Веркович 1860—1893». София, 1969, стр.451.
- ↑ Ιερά Μονή Τιμίου Προδρόμου. Архів оригіналу за 29 грудня 2010. Процитовано 16 грудня 2010.
- ↑ Ανυπολόγιστες ζημίες από πυρκαγιά στην Ιερά Μονή του Τιμίου Προδρόμου Σερρών, 13 Δεκεμβρίου 2010[недоступне посилання з червня 2019] — То Віма
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20101215041952/http://www.naftemporiki.gr/news/cstory.asp?id=1909841 Архівовано 15 грудня 2010 у Wayback Machine.] Φωτιά στην ιερά μονή του Τιμίου Προδρόμου Σερρών, 13 Δεκεμβρίου 2010 — Нафтемпорікі]
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20101216104825/http://news.in.gr/greece/article/?aid=1231071104 Архівовано 16 грудня 2010 у Wayback Machine.] Ανυπολόγιστες ζημίες από πυρκαγιά στην Ιερά Μονή του Τιμίου Προδρόμου Σερρών, 13 Δεκ. 2010 — in.gr]
- ↑ Φωτιά στη Μονή Τιμίου Προδρόμου, 14 12 2010[недоступне посилання з квітня 2019] — ERT
- ↑ Fire Destroyed Holy Monastery of Ioannis Prodromos, Serres. Архів оригіналу за 17 грудня 2010. Процитовано 16 грудня 2010.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Монастир святого Іоана Хрестителя (Серрес) |
- Сказаніе о началѣ и настоящемъ положеніи ставропигиальнаго монастиря Св. Іоанна Предтечи въ Серрескій епархіи въ Македоніи. Издано Архимандритомъ Исаіемъ, Санкт Петербург, 1864 [Архівовано 16 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Сайт, присвячений монастирю святого Іоана Хрестителя [Архівовано 6 грудня 2021 у Wayback Machine.](гр.)
- Інформація про монастир на сайті муніципалітету Серрес [Архівовано 29 грудня 2010 у Wayback Machine.](гр.)
- Diehl, Ch. Destructions commises par les Bulgares lors de l'évacuation de la Macédoine orientale. – Comptes-rendus des séances de l'Académie des Inscriptions et Belles-Lettres, 62e année, N. 6, 1918. pp. 485-486
- Laurent, V.: A. Guillou. Les Archives de Saint-Jean- Prodrome sur le mont Mènécée. – Revue des études byzantines, 1957, T. 15 (1957), pp. 266-269
- Longnon, J.: André GUILLOU. Les Archives de Saint-Jean-Prodrome sur le mont Ménécée. Paris, Presses universitaires de France, 1955. (Bibliothèque byzantine, série « Documents », n° 3.), Bibliothèque de l'école des chartes, 1957, vol. 115, n° 1, pp. 246-248 [Архівовано 24 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Dujčev, I. Le cartulaire A du monastère de Saint-Jean-Prodrome sur le mont Ménécée retrouvé. – Revue des études byzantines, T. 16 ( 1958), pp. 169-171
- Nowack G. Un manuscrit hagiographique de l'ancien fonds du monastère du Prodrome (Serrès). – Revue des études byzantines, T. 16 (1958). pp. 143-157
- Laurent V. Remarques sur le cartulaire du couvent de Saint-Jean Prodrome sur le mont Ménécée. Le codex A et la copie dite de Chrysanthe Notaras. – Revue des études byzantines, T. 18 (1960). pp. 293-299
- Leroy-Molinghen, A.: Cartulary A of the Saint John Prodromos Monastery. Facsimile edition with an introduction by Ivan Dujcev. – Revue belge de philologie et d'histoire, 1975, vol. 53, n° 3, p. 1042
- Beldiceanu, N. Marġarid : un timar monastique. – Revue des études byzantines, T. 33 (1975), pp. 227-255
- Géhin Paul: Papazoglou, G. Ἡ βιβλιοθήκη καί τά χειρόγραφα τῆς μονῆς τοῦ τιμίου Προδρόμου Σερρῶν. - Revue des études byzantines, T. 52 (1994), p. 335
- Marc VERDURE. Recherches sur les actes du monastère Saint-Jean Prodrome sur le mont Ménoikion (Serrès, XIIIe-XVe siècle). Thèse soutenue en 2002 [Архівовано 10 травня 2009 у Wayback Machine.]