Вікіпедія

Монастирищенський район

район Черкаської області України

Монастири́щенський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця Черкаської області. Утворений 1923 року та ліквідований 2020. Після ліквідації, територія району увійшла до складу Уманського району.

Монастирищенський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область: Черкаська область
Код КОАТУУ: 7123400000
Утворений: 1 травня 1923 р.
Населення: ▼ 35 315 (на 1.01.2019)
Площа: 719.4 км²
Густота: 51.9 осіб/км²
Тел. код: +380-4746
Поштові індекси: 19100—19163
Населені пункти та ради
Районний центр: Монастирище
Міські ради: 1
Селищні ради: 1
Сільські ради: 28
Міста: 1
Смт: 1
Села: 34
Селища: 5
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Голова ради: Орендарчук Микола Олексійович
Голова РДА: Миклащук Ігор Миколайович[1]
Вебсторінка: Монастирищенська районна рада Монастирищенська РДА
Адреса: 19100, Черкаська обл., Монастирищенський р-н, м. Монастирище вул. Соборна, 121
Мапа
Мапа

Монастирищенський район у Вікісховищі

Загальні відомості ред.

Площа — 719 км² (3,44 % від площі області). Районний центр — місто Монастирище.

Район був розташований в західній частині Черкаської області і був найвіддаленішим від обласного центру. Межував на півночі з Тетіївським районом Київської області, на заході з Оратівським та Іллінецьким районами Вінницької області, на північному сході, сході та півдні — відповідно з Жашківським, Христинівським районами Черкаської області та Гайсинським районом Вінницької області. В 1937 році він належав Вінницькій області, з 1954-го — Черкаській. В 1961–1966 роках його приєднали до Христинівського району. В наступному 1967 році він знову став самостійною адміністративною одиницею.

Природа ред.

Рельєф території району хвилястий, його прорізують річки: на півночі — Гірський Тікич, в центральній частині — Конела з притоками. На території району знаходиться значна кількість водойм загальною площею 1086 га.

Більша частина району степова, ліси є лише на південному заході. Найпоширеніші породи дерев — граб, ясен, липа, дуб, сосна. Ліси займають 5808 га.

Корисні копалини — граніт, буре вугілля, торф, пісок, глина. Ґрунти — глибокі та опідзолені чорноземи.

Клімат помірно континентальний. Середньорічна температура + 6,8 °C, кількість опадів 480—550 мм на рік.

Природно-заповідний фонд ред.

На території району розташовано 8 об'єктів природно-заповідного фону. Серед них — 5 заказників місцевого значення: Гончарів яр, Панське болото, Садиба пана Даховського, Степівська Руда, Цибулівський, Шуляцьке болото; пам'ятка природи Алея вікових лип; парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва Парк та Сільський парк.

Історія ред.

Перші роки радянської влади ред.

Монастирищенський район утворений 1 травня 1923 року на основі 5 волостей (Монастирищенської, Цибулівської, Лукашівської, Сарнівської, Конело-Попівської) в складі Уманської округи Київської губернії.

1924 рік став першим роком українського відродження в республіці і в районі: діловодство, навчання в школах, більшість газет та журналів стали україномовними, створено товариство «Геть неписьменність!». За 15 довоєнних років відбувся перехід від початкової до середньої освіти. Перед війною відбулося три випуски середніх шкіл. В Монастирищі та Цибулеві існували факультети Уманського педінституту, при цукрозаводі — робітфак, школа ФЗМ (Цибулів) випускала щороку 70-80 спеціалістів для цукрової промисловості.

З 1928 року запрацювали Монастирищенський цукровий та Аврамівський спиртовий заводи, Сарнівський млин, на базі пивзаводу утворили Каєтанівський маслозавод, щоб розв'язати проблему зайнятості єврейських общин були створені артілі по виробництву цегли, возів, по пошиву одягу та взуття тощо.

1930-ті роки стали роками утвердження радянського способу життя, зокрема — ліквідації одноосібного землекористування та створення 57 колгоспів, масового розкуркулення заможних господарств, виселення їх господарів до Сибіру. Вже в 1933 році із 12 тисяч дворів в колгоспах було 10111 (84,2 %), усуспільнено землі 34186 га (68,1 %). За межами колгоспів залишалося 1894 двори. В ті ж роки утворилися машинно-тракторні станції:

  • Монастирищенська 1931 року (обслуговувала 26 колгоспів);
  • Цибулівська 1932 року (обслуговувала 15 колгоспів);
  • Копіюватська 1937 року (обслуговувала 15 колгоспів).

Навесні 1933-го року в селах району розпочався голод, який забрав близько 8 тисяч монастирищан із 69-ти тисяч тогочасного населення району. 1937—1938 роки стали роками політичних репресій. В районі було репресовано 897 жителів.

В 1937 році район належав Вінницькій області.

Друга світова війна ред.

Під час Другої світової війни окупація району німцями тривала з 22 липня 1941 року по 10 березня 1944 року.

Опір ворогу чинили Коритнянська та Цибулівська підпільні організації, які об'єднували групи підпільників Шабастівки, Новосілки, Коритні, Хвилі Жовтня, Копіювати, Монастирища, Тарнави, відділків Цибулівського бурякорадгоспу (керівники П. О. Саморуха та Б. М. Маркович), партизанські загони Івана Калашника, Хоми Агладзе, Гната Кулагіна, Никифора Кучеренка, Федора Михайлика. Брали участь у боротьбі 155 підпільників, 414 партизанів, 260 учасників інших форм.

Бої за відвоювання району тривали з 6 січня по 10 березня 1944 року. В них брали участь війська 240, 42, 263, 4-ї повітряно—десантних дивізій, 64 та 44-ї танкових, 8-ї протитанкової бригад, 294-го окремого артполку. В боях загинуло 2543 воїна, які захороненні у 19 братських та 20 одиночних могилах. Стали Героями О. Ф. Бурда — командир 64-ї танкової бригади, бронебійники Іван Жеребцов та Семен Тартиков, командири артбригади Н. Д. Чевола та І. І. Загрядський, З. Асфандьяров та В. М. Пермяков — командир та навідник гармати, командир роти автоматників — Бастраков. Загинули за визволення своїх сіл капітан Ф. С. Тимошенко (Леськове), старшина М. П. Олійник (Цибулів).

Остаточно район відвоювали 133-я та 42 стрілецькі дивізії з 7 по 11 березня 1944 року. Монастирище відвойовували воїни 42-ї дивізії 10 березня. Цей день і став днем визволення всього району.

Повоєнні роки ред.

В березні 1944 року запрацювали Монастирищенська та Цибулівська МТС, 1 квітня — Копіюватська. 1 вересня 1945 року почали навчання 8297 дітей, восени випустила спеціалістів школа ФЗН. 1951 рік став роком першого об'єднання колгоспів: було 56, стало 39.

У 1954 році район відійшов до Черкаської області.

В 1961 році район ліквідовано, його об'єднали спочатку з Жашківським, потім з Христинівським районом, де він перебував до 1967 року, коли знову став самостійною адміністративною одиницею. В цьому ж році ремонтно-механічний завод став машинобудівним, виробив перші водогрійні котли. Завершилась реконструкція цукрового та спиртового заводів, вступили до ладу млин у промкомбінаті, побут комбінат, цегельний завод. В 1960 році в 43 загальноосвітніх школах навчалося 8266 учнів, в школах робітничої молоді — 307. Діяли 52 клубні установи, 51 бібліотека, 32 кіноустановки.

1966—1970 роки стали важливим етапом розвитку району: завершено його електрифікацію, запроваджено спеціалізацію та концентрацію виробництва внутрішньогосподарський розрахунок, гарантовану оплату праці, підвищено закупівельні ціни, район став суцільним будівельним майданчиком (за 5 років збудовано 28 корівників, 18 свинарників, 15 телятників, 14 зерноскладів, 12 гаражів, 13 будинків тваринника та механізатора, 7 дитсадків, 2 школи).

В 1967 році утворено БМУ — 4, котре розпочало будівництво виробничих корпусів машинобудівного заводу. До кінця 1970 року стали до ладу парокотельня, гуртожиток, перший п'ятиповерховий житловий будинок, садок-комбінат, музична школа, залізничний вокзал, універмаг, будинки культури в Сатанівці, Терлиці, Тарнаві, Зарубинцях.

За 1976—1980 роки збудовано 28 промислових об'єктів, 175 сільськогосподарських, 123 соціально-культурних, зокрема 50 тисяч м² житла, 16 дитячих садків, кінотеатр, бібліотека, вузол зв'язку, СПТУ, 23 торговельних об'єкти, будинки культури в Цибулеві та Княжій Криниці.

У 1980 році в районі працювало інженерів та техніків 269 , агрономів 125, зооветспеціалістів 122, економістів 180, учителів 568, лікарів 280. Всього 1033 спеціалісти. Школи завершили перехід на кабінетну систему навчання (було 296 предметних кабінетів). Жителів району обслуговували 2 лікарні, 3 амбулаторії, 28 фельдшерсько-акушерських пунктів.

Транспорт ред.

Район має розгалужену мережу автомобільних доріг — 466,8 км, в тому числі асфальтних — 231 км. Через район проходить залізнична магістраль Христинівка—Козятин, на якій знаходиться залізнична станція Монастирище.

Економіка ред.

Промисловість ред.

На території району розміщено 9 промислових підприємств, 8 з них діючих. Серед промислових підприємств 4 відносяться до галузі машинобудування, 3 — до харчової та переробної промисловості, 1 — до хіміко-фармацевтичної, 1 — до поліграфічної промисловості. Основні підприємства:

Сільське господарство ред.

В економіці району провідне місце займає сільське господарство. Тут вирощують озиму пшеницю, кукурудзу, ячмінь, цукрові буряки, соняшник, картоплю, овочів, розвинене садівництво.

В районі діють 96 агроформувань : 13 сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю, 1 — сільськогосподарський виробничий кооператив, 1 — приватне сільськогосподарське підприємство, 2 — дочірні сільськогосподарські підприємства, 5 — селянсько-фермерське господарства, 74 — фермерські господарства. Загальна кількість малих підприємств становить 103 одиниці, з них працюючих — 80 підприємств. Основні підприємства:

  • СФГ «Матвіїха»;
  • ФГ «Вікторія»;
  • ТОВ «Вікторія»;
  • СТОВ «Людмила».

Соціальна сфера ред.

У районі функціонують 34 школи, 35 дошкільних установ, міжшкільний навчально-виробничий комбінат, Монастирищенське професійно-технічне училище № 25, Будинок дитячої та юнацької творчості, дитяча музична школа.

Медичне обслуговування здійснюється районною лікарнею, Цибулівською дільничною лікарнею, 3 амбулаторіями, 29 фельдшерсько-акушерськими пунктами.

Політика ред.

З 2012 року народним депутатом від 200-го виборчого округо, до якого входить Монастирищенський район є Антон Яценко[2].

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Монастирищенського району були створені 43 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 68,50 % (проголосували 19 458 із 28 404 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 56,82 % (11 057 виборців); Юлія Тимошенко — 16,76 % (3 261 виборців), Олег Ляшко — 12,30 % (2 393 виборців), Анатолій Гриценко — 6,97 % (1 357 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,83 %.[3]

Найбільші населені пункти ред.

№ Населений пункт Населення,
осіб (2007)
1 Монастирище 9 366
2 Цибулів 3 905
3 Нове Місто 3 639
4 Аврамівка 1 923
5 Летичівка 1 686
6 Івахни 1 349
7 Сатанівка 1 155
8 Коритня 1 115
9 Княжа Криниця 1 054
10 Бачкурине 1 016

Культура ред.

Мережа закладів культури району складається із 37 клубів (діє 31), 38 бібліотек (діють усі), дитячої музичної школи, краєзнавчого музею. На базі музичної школи працює 14 творчих колективів. При клубах діє 250 клубних формувань (з них для дітей і підлітків — 107). Звання «самодіяльних народних» мають 7 творчих колективів (з них 2 у сільській місцевості).

Серед клубних закладів основне навантаження несе районний будинок культури. Стабільно працюють протягом багатьох років Княжекриницький та Бачкуринський будинки культури. При останньому майже 30 років діє самодіяльний народний фольклорно-етнографічний колектив «Вишуканка», відомий далеко за межами області.

Пам'ятки ред.

Район має досить багату культурну спадщину. До найвизначніших пам'яток відносяться культові споруди в селах Летичівка, Халаїдове та Хейлове, які передані релігійним громадам, а також Сарнівський млин та стіна Цибулівського цукрозаводу (пам'ятки промислової архітектури), садиба Даховського в селі Леськове. Пам'ятка дерев'яної архітектури — церква із села Зарубинців збудована у 1742 році з 1986 року знаходиться в музеї просто неба в Пирогові.

На Монастирищині знайдено понад 300 археологічних пам'яток. Це залишки поселення епохи пізньої бронзи, трипільської і черняхівської культур поблизу смт Цибулева, сіл Івахнів, Попудні, Сарнів. Досліджене у 2005 році поселення трипільської культури (4,5 тисяч років до н. е.) в селі Владиславчик дає підстави називати знахідку унікальною.

Релігія ред.

В районі діють 38 релігійних громад, з них 16 — Української Православної церкви Московського патріархату, 7 — Української Православної церкви Київського патріархату, 1 римо-католицька, 14 — протестантських.

Персоналії ред.

 
Митрополит Липківський

На території району народились:

Примітки ред.

  1. ↑ Розпорядження Президента України від 28 травня 2020 року № 379/2020-рп «Про призначення І.Миклащука головою Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області»
  2. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 10 квітня 2018.
  3. ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 27 березня 2016.
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 травня 2017. Процитовано 20 січня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання ред.

Монастирищенський район
у сестринських Вікіпроєктах
  Портал «Черкащина»
  Теми у Вікіджерелах?
  Монастирищенський район у Вікісховищі?
Вінницька область
(Оратівський район) 		Київська область
(Тетіївський район) 		Жашківський район
Вінницька область
(Іллінецький район) 		  Жашківський район
Вінницька область
(Гайсинський район) 		Христинівський район Маньківський район
Христинівський район
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Монастирищенський_район&oldid=42308181