Молчанов Гліб Михайлович

Гліб Миха́йлович Молча́нов (нар. 4 жовтня 1923(19231004) — пом. 13 липня 2002) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир взводу управління 14-ї батареї 4-го дивізіону 86-ї важкої гаубичної артилерійської бригади 5-ї артилерійської дивізії прориву 4-го артилерійського корпусу прориву, лейтенант. Герой Радянського Союзу (1945).

Гліб Михайлович Молчанов
Народження 4 жовтня 1923(1923-10-04)
Кубей
Смерть 13 липня 2002(2002-07-13) (78 років)
Смоленськ
Поховання Братський цвинтарd
Країна СРСР СРСР
Росія Росія
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ  артилерія
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 1941–1964
Звання  Полковник
Формування 86-а важка гаубична артилерійська бригада
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За визволення Варшави»
CMNS: Молчанов Гліб Михайлович у Вікісховищі

Життєпис ред.

Народився 4 жовтня 1923 року в селі Кубеї, нині Болградський район Одеської області, в сім'ї вчителя. Росіянин. Разом з родиною переїздить спочатку до Одеси, а згодом — до Кишинева (Молдова), де батько викладав у сільськогосподарському інституті. Школу закінчив у 1941 році.

З початком німецько-радянської війни евакуйований до Саратова (Росія). Вступив до Саратовського автодорожного інституту, де провчився кілька місяців. До лав РСЧА призваний Дурасовським РВК Саратовської області в листопаді 1941 року. Воював на Сталінградському, Центральному і 1-у Білоруському фронтах.

Бойове хрещення навідник гармати 1034-го артилерійського полку 127-ї стрілецької дивізії Г. М. Молчанов прийняв на Сталінградському фронті. Після поранення і лікування у шпиталі направлений на навчання в 3-тє Ленінградське артилерійське училище. У жовтні 1943 року молодший лейтенант Г. М. Молчанов призначений командиром взводу управління 86-ї важкої гаубичної артилерійської бригади. На цій посаді пройшов бойовий шлях від Дніпра через Україну, Білорусь, Польщу і Німеччину.

Особливо відзначився під час штурму Берліна. 21 квітня 1945 року о 8-й годині ранку 4-й дивізіон прорвався крізь передній край оборони супротивника і зайняв позиції довкола важливого мосту через берлінську автостраду, що знаходився за 8 кілометрів на північний схід від центру Берліна. Намагаючись оточити і знищити радянських артилеристів, ворог здійснив атаку силами до 300 піхотинців при підтримці 6 танків і самохідних гармат. Лейтенант Молчанов силами взводів управління і вогневого організував оборону мосту і вогневих позицій. Доки обслуги гармат відбивали наступ танків і САУ, Молчанов підняв в атаку своїх підлеглих і змусив ворога відступити, при цьому вбивши 45 і полонивши 16 солдатів супротивника.[1]

Після війни продовжив військову службу. У 1952 році з відзнакою закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Член КПРС з 1952 року. Обіймав посади командира артилерійського дивізіону, заступника начальника штабу артилерії 4-ї гвардійської танкової дивізії, в штабі 50-ї ракетної армії. З 1955 року — старший викладач військової кафедри Смоленського інституту фізичної культури. У 1964 році полковник Г. М. Молчанов звільнений в запас. Працював начальником штабу цивільної оборони в тому ж ВНЗ.

Мешкав у Смоленську, де й помер 13 липня 2002 року. Похований на Братському кладовищі.

Нагороди ред.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, лейтенантові Молчанову Глібу Михайловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6763).

Також був нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (04.02.1945, 11.03.1985) і медалями.

Література ред.

  • «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 205–209.

Примітки ред.

  1. «Подвиг народа»: Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 19 липня 2015.