Молокі́ні (англ. Molokini) — острівець площею 0,093 км² що має форму півмісяця, напівзатоплений вулканічний кратер. Цей безлюдний острів розташований в каналі Алалакеїкі між островами Мауї та Кахоолаве, на південь від бухти Ма-алаеа (англ. Ma‘alaea Bay). Молокіні — державний заповідник (англ. sanctuary) птахів. Острівець приваблює численних туристів, любителів дайвінгу (англ. scuba diving) і сноркелінгу (англ. snorkeling)[2].

Молокіні
Географія
20°37′51″ пн. ш. 156°29′43″ зх. д. / 20.63083333336077985° пн. ш. 156.49527777780775750° зх. д. / 20.63083333336077985; -156.49527777780775750Координати: 20°37′51″ пн. ш. 156°29′43″ зх. д. / 20.63083333336077985° пн. ш. 156.49527777780775750° зх. д. / 20.63083333336077985; -156.49527777780775750
Акваторія Тихий океан
Група островів Гавайські острови
Площа 93 077,698 квадратний метр
Довжина 0,62 км
Ширина 0,115 км
Найвища точка 50 м
Країна
 США[1]
Адм. одиниця Мауї
Населення 0 осіб
Молокіні. Карта розташування: США
Молокіні
Молокіні
Молокіні (США)
Мапа

CMNS: Молокіні у Вікісховищі

Екологія ред.

 
Маркер Національної Геодезичної Інспекції Сполучених Штатів[en] на Молокіні

Кратер Молокіні є притулком для 250—260 морських видів. Найбільш розповсюджені серед них: melichthys niger[en], zebrasoma flavescens, zanclus cornutus[en], риб-папуг, chaetodon lunula[en] та caranx melampygus[en]. Через постійну присутність відвідувачів і довгу історію як природо-охоронного району, риба комфортно почуває себе біля пірнальників. Іноді в кратері можна побачити малих білоперих рифових акул і муренових вугрів. Також доволі часто можна зустріти heterocentrotus mamillatus.

Води Молокіні є домівкою 38 коралових видів і близько 100 видів водорості. Хоча морське дно доволі густо зарощене, але менше ніж це було в минулому через постійну туристичну активність.

Острівець є домом для щонайменше двох видів гніздових морських птахів — тонкодзьобої бульверії та клинохвостого буревісника. Також було спостережено великого фрегата.[3]

Примітки ред.

  1. archINFORM — 1994.
  2. Snorkeling At Molokini. Процитовано 5 вересня 2014.
  3. Offshore Islet Restoration Committee. Архів оригіналу за 8 січня 2011. Процитовано 29 серпня 2017.(англ.)