Молодя́та[1], молоді́[2], молодожо́ни[3][4][ком. 1] — наречений та наречена на весіллі після їх ритуального об'єднання в нову пару та деякий час після весілля.

Молодята, Чикаго, США
А. П. Рябушкін. «У гості», 1896.

У слов'янській традиції ред.

Об'єднання в пару відбувається в традиційному весільному обряді поетапно: спочатку шляхом заручин, потім різними способами зведення нареченого з нареченою на весіллі, обрядів вінчання та шлюбної ночі. Відповідно до цього спільні для молодят назви поступово змінюються іншими: після заручин — наречені, в день весілля, після вінчання або першої шлюбної ночі — молодята. Під час ритуального оформлення шлюбної пари молодята все частіше беруть участь у весільному обряді спільно: їдуть після вінчання не в різних, а в тих самих санях, поруч сидять за весільним столом, разом поклоняються гостям, отримують один шматок короваю, їдять наодинці, однією ложкою, разом ідуть до весільної бані або умиваються після шлюбної ночі, спільно відвідують або приймають родичів у себе після весілля, разом зазнають ритуального ушанування в календарній обрядовості після весілля.

Див. також ред.

Коментарі ред.

  1. Останній варіант у сучасних посібниках іноді подається як недоречний росіянізм, але це слово згадується в Словарі української мови Б. Д. Грінченка[4], вживав його і Г. Ф. Квітка-Основ'яненко

Примітки ред.

  1. Молодята // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Молодий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Молодожони // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. а б Молодожон // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Література ред.

  • Гура А. В. Молодые // Славянские древности: Этнолингвистический словарь / Под ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М.: Международные отношения, 2004. — Т. 3. — С. 283—284. — ISBN 5-7133-1207-0.(рос.)

Посилання ред.