Мозок

центральний відділ нервової системи тварин

Мозок — центральний відділ нервової системи тварин, зазвичай розташований у головному (передньому) відділі тіла, який складає компактне скупчення нейронів і дендритів. У багатьох тварин містить також гліальні клітини, може бути оточений оболонкою з сполучної тканини. У хребетних тварин (в тому числі людини) розрізняють головний мозок, розміщений в порожнині черепа, і спинний, що знаходиться в хребетному каналі.

Мозок
Зображення
Наявний у таксона хордові
Головний мозок людини
Модель мозку риб



Мозок риб ред.

 
Модель мозку плазунів


Головний мозок риб поділяється на три великі частини: передній, середній та задній мозок. Передній мозок складається з теленцефалону (кінцевого мозку) та діенцефалону (проміжного мозку). На ростральному (передньому) кінці теленцефалону розташовані нюхові цибулини, котрі отримують сигнали від нюхових рецепторів.

Мозок плазунів ред.

 
Модель мозку птахів


Головний мозок плазунів менш розвинений, ніж у птахів та ссавців, проте мозочок розвинений добре, що пов'язано зі складною координацією рухів. Півкулі вкриті корою. Головний мозок плазунів продовжує розвиватися, набуваючи властивостей, характерних для наземних тварин. Передній мозок у них зблизився з проміжним, а з нюховими цибулинами, як правило, з'єднується довгим нюховим трактом. Передній мозок перестав бути переважно нюховим і виконує вже провідну роль в організації поведінки; ця функція перейшла до нього від середнього мозку. Розміри переднього мозку збільшились, вони помітно перевершують розміри інших частин головного мозку. Збільшення переднього мозку йде головним чином за рахунок розвитку підкіркових вузлів — смугастих тіл. При цьому прогресивно розвивається і первинне мозкове склепінняархипаліум. У плазунів чітко диференціюються закладки вторинного мозкового склепіннянеопаліума, що ледве намічається у земноводних. Розвиток вторинного мозкового склепіння знаменує собою подальше збільшення числа нервових клітин, які не тільки вистилають шлуночки переднього мозку, але й з'являються на його бічних поверхнях. Мозкове склепіння, що розвивається, наповзає на проміжний і середній мозок, який стають видимими тільки знизу. У порівнянні із земноводними мозочок у плазунів опукліший унаслідок розростання верхньої поверхні. Сильніше розвивається і корпус мозочка. Тім'яний орган у ящірок і гатерії досягає виняткового розвитку. У ньому можна розрізнити утворення, схожі з кришталиком і сітківкою. Спостереження показують, що в багатьох ящірок цей орган навіть функціонує як світлочутливий апарат, що особливо гостро реагує на довгі світлові хвилі.

Мозок птахів ред.

Головний мозок досить великих розмірів та є центром вищої нервової діяльності, складається з 5 відділів, характерних для інших хребетних тварин. Півкулі переднього мозку гладенькі, без звивин та порівняно з ссавцями невеликих розмірів. На відміну від останніх складаються переважно не з сірої речовини, а зі смугастих тіл. Півкулі відповідають за управління поведінкою, орієнтацію в просторі, споживання їжі, спаровування та здатність до побудови гнізд. Вища нервова діяльність здійснюється не в неокортексі, як у ссавців, а в гіперстріатумі. Проміжний мозок порівняно невеликий, середній мозок із зоровими буграми. Мозочок розташований у задній частині головного мозку, відповідає за координацію рухів. Довгастий мозок переходить у спинний мозок.

Мозок безхребетних тварин ред.

Мозок добре розвинений у переважної більшості груп Bilateria — двобічно-симетричних тварин. Навіть у найбільш примітивних в гістологічному відношенні ацели (зараз відносяться до окремого типу Acoelomorpha) є досить складний головний мозок з кортексом, нейропілем і комісурами[1].

Мозок земноводних ред.

У порівнянні з рибами відносна вага головного мозку земноводних більша. Вага головного мозку у відсотках від маси тіла становить у сучасних хрящових риб 0,06-0,44 %, у кісткових риб 0,02-0,94 %, у хвостатих земноводних 0,29-0,36 %, у безхвостих 0,50-0,73 %

Головний мозок складається з 5 відділів:

  • Передній мозок сіра речовина присутня в невеликих кількостях (бо розмір переднього мозку порівняно малий ) відносно великий, розділений на 2 півкулі, має великі нюхові частки;
  • Проміжний мозок добре розвинений;
  • Мозочок розвинений сильно у зв'язку з виконанням складних рухів (підтримання рівноваги в плаванні, направленням рухів)
  • Довгастий мозок є центром дихальної, кровоносної і травної систем;
  • Середній мозок відносно невеликий, є центром зору, тонусу скелетної мускулатури.
     
    Модель мозку земноводних

Будова мозку ссавців ред.

 
1. Мозок 2. ЦНС 3. Спинний мозок

Мозок ссавців має такі відділи:

Див. повний список структур мозку[ru].

Розмір мозку у ссавців ред.

Маса мозку (кг) як функція маси тіла (Мт, кг) для різних груп ссавців:[2]

Групи тварин Коефіцієнт енцефалізації
Ссавці 0,02 Мт0,70
Мавпи 0,02—0,03 Мт0,66
Людиноподібні мавпи 0,03—0,04 Мт0,66
Людина 0,08—0,09 Мт0,66
 
Модель мозку ссавців

Розум і мозок ред.

У філософії свідомості розрізняють поняття розуму і мозку[3], і відзначаються протиріччя щодо їх точних відносин, які в наслідку призводять до проблеми «розум—тіло».[4]

Мозок визначається як фізична і біологічна матерія, що міститься в межах черепа і відповідальна за основні електрохімічні та біоелектричні нейронні процеси. З точки зору сучасної науки, мозок — складна нервова мережа, яка виробляє і обробляє величезну кількість логічно пов'язаних електрохімічних імпульсів, і внутрішній світ людини, в тому числі і його розум, є продуктом цієї роботи.

У сучасному науковому співтоваристві точка зору про те, що розум — продукт роботи мозку, є головною.[5] Так само вважають прихильники штучного інтелекту.[6]

Крім того мають місце висловлювання про те, що розум комп'ютероподібний і алгоритмічний.[7][8] Точки зору «породження розуму мозком» і «комп'ютероподібність розуму» не обов'язково наслідують один одного.[9]

Мозок в культурі ред.

Через ключове значення мозку в організмі тема мозку популярна. У давнину з'їдання мозку переможеної людини або тварини разом з іншими частинами тіла символізувало отримання сил противника (у цьому випадку розуму).

У Середньовіччі мозок розумівся як осередок життя, поряд з серцем.

В даний час тема мозку широко поширена в художній літературі, відеоіграх і фільмах, зокрема, фільмах про зомбі.

Історія вивчення мозку ред.

Початок сучасній науці про мозок був покладений на початку XX століття двома відкриттями: аналізом рефлекторних актів і виявленням локалізації функцій в корі головного мозку.[10][11] На основі цих відкриттів припустили, що прості пристосувальні мимовільні рухи здійснюються завдяки рефлекторній дузі сегментарного рівня, яка проходить через нижні відділи мозку[12], а свідоме сприйняття і довільні рухи забезпечуються рефлексами вищого порядку, чия сенсомоторна дуга проходить через вищі відділи мозку.[13]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Amandine Bery, Albert Cardona, Pedro Martinez, Volker Hartenstein. Structure of the central nervous system of a juvenile acoel, Symsagittifera roscoffensis. Dev Genes Evol. 2010, 220(3-4): 61—76
  2. Stahl W. R. Organ weight in primates and other mammals, Science, 150, 1039—1042, 1965. Таблица приведена в книге Шмидт-Нильсен К.' Размеры животных: почему они так важны?: Пер. с англ. — М.: Мир, 1987. — 259 с, ил..
  3. Newman J. Psychological Theory // Bulletin of Psychological Type, Vol. 14, № 2, Spring 1991.Реферативный перевод на русский язык [Архівовано 22 березня 2012 у Wayback Machine.]
  4. Дуализм Рене Декарта [Архівовано 10 лютого 2009 у Wayback Machine.][недоступне посилання]
  5. Батуев А. С. Высшая нервная деятельность. М.: Высшая школа, 1991.
  6. Ревич Ю. В. В поисках разума. Искусственного: (Проблема создания искусственного интеллекта) [Архівовано 18 травня 2021 у Wayback Machine.] // Знание — сила. — 2004. — № 7. — С. 83—92.
  7. Мозг как вычислительная машина, 1963, с. 19.
  8. Конструкция мозга, 1962, с. 60.
  9. Сандра Блейксли, Джефф Хокинс. «Об интеллекте».
  10. Бодрствующий мозг, 1965, с. 13.
  11. Мозг и его деятельность, 1928, с. 51.
  12. Рефлексы головного мозга, 2014, с. 28.
  13. Мозг и его деятельность, 1928, с. 80.

Література ред.

  • Мозг // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  • Джордж Ф. Мозг как вычислительная машина. — М. : ИЛ, 1963. — 527 с.
  • Мэгун Г. Бодрствующий мозг. — М. : Мир, 1965. — 211 с.
  • Эшби У.Р. Конструкция мозга. — М. : ИЛ, 1962. — 393 с.
  • Сеченов Иван. Рефлексы головного мозга. — М. : АСТ, 2014. — 352 с. — ISBN 978-5-17-088036-2.
  • Бехтерев В.М. Мозг и его деятельность. — М. : Госиздат, 1928. — 352 с.
  • Николлс Д., Мартин Р., Валлас Б., Фукс П. От нейрона к мозгу. — М. : Едиториал УРСС, 2003. — 672 с. — ISBN 5-354-00162-5.
  • Хьюбел Д., Стивенс Ч., Кэндел Э. и др. Мозг. — М. : Мир, 1982. — 280 с. — 15 000 прим.

Посилання ред.