Мозгалевський Микола Йосипович
Микола Йосипович Мозгалевський (травень 1801 — 14 червня 1844) — декабрист, підпоручик Саратовського піхотного полку.
| Мозгалевський Микола Йосипович | |
|---|---|
| Народився |
травень 1801 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер |
14 червня 1844 (43 роки) Мінусінськ, Q4295273?, Єнісейська губернія, Російська імперія |
| Поховання | Красноярський край |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Alma mater | Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург) |
Біографія ред.
З дворян Чернігівської губернії. Народився у м. Ніжин. Батько — поміщик Чернігівської губернії, засідатель Ніжинського повіту суду, колезький асесор Йосип Федорович Мозгалевський (помер до 1826), мати — Вікторія Карлівна де Розет. Освіту Микола Мозгалевський здобував спочатку вдома, потім у різних пансіонах та у Ніжинському народному училищі. З 1814 по 1821 рік виховувався в Першому кадетському корпусі, звідки випущений прапорщиком в Саратовський піхотний полк. У 1825 році — підпоручик того ж полку, молодший офіцер 3-ї мушкетерської роти.
Член Товариства об'єднаних слов'ян з 1825 року, вступив у таємне товариство в Ліщині. Наказ про арешт — 5 лютого 1826 року, заарештований — 13 лютого, доставлений з Житомира до Петербурга на головну гауптвахту — 21 лютого; 22 лютого 1826 року переведений у Петропавловську фортецю. Звинувачувався в тому, що знав цілі товариства, а також був присутній на двох нарадах декабристів у Андрієвича. На другій нараді Бестужев-Рюмін оголосив про готовність другої армії до повстання і змусив Мозгалевського присягнути у готовності діяти. Шимков давав йому для прочитання Державний Заповіт[1]. Засуджений за VIII розрядом і по конфірмації 10 липня 1826 року засуджений до заслання на поселення довічно. Термін скорочений до 20 років — 22 серпня 1826 року. Покарання відбував з 1826 року у м. Наримі Тобольської губернії, с. Курагинському Єнісейської губернії (тепер Курагіне Красноярського краю), с. Тесінському (тепер Тесь того ж таки краю) і з 1839 року в Мінусінську, де і помер. Дружина (з 2 липня 1829 року у Наримі) — козачка Євдокія Ларіонівна Агєєва (померла 1888). Діти: Павло, Валентин, Олександр, Віктор (в 1908 генерал-майор), Варвара, Олена, Пелагея і Парасковія (народилась 1841), яка виховувалася в родині М. В. Басаргіна. Сім'я жила на державну допомогу, перебивалася різними заробітками, але мало не головним джерелом існування була допомога Малої артілі[2].
Пам'ять ред.
У Мінусінську на честь Мозгалевського названо вулицю. У грудні 2005 року на місці поховання декабристів М. Й. Мозгалевського і М. Крюкова встановлений пам'ятний знак.
Примітки ред.
- ↑ Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. // Алфавит членам бывших злоумышленных тайных обществ и лицам, прикосновенным к делу, произведенному высочайше учреждённою 17 декабря 1825-го года следственною комиссиею. Составлен 1827 года.— М.: Наука, 1988, с. 285.
- ↑ Е. И. Матханова. Декабристская Малая артель после амнистии // Ссыльные декабристы в Сибири. — Новосибирск: Наука, Сибирское отделение, 1985, с. 191.
Джерела ред.
- Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М.: Наука, 1988. — С. 114(рос.)
Посилання ред.
- Адольф Вахмистров. Потомки декабриста Мозгалевского [Архівовано 30 вересня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- В. В. Ермилова Правнучка декабриста Н. О. Мозгалевского — М. М. Богданова и Мартьяновский музей [Архівовано 26 листопада 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- Владимир Чивилихин. Память. Книга вторая[недоступне посилання з липня 2019](рос.)