Собаче мило лікарське
Соб́аче м́ило ліќарське[1], або мильня́нка ліќарська (Saponaria officinalis L) — трав'янистий багаторічник родини гвоздикових (Caryophyllaceae). Місцеві назви — дике мило, зірки білі, мило псяче, мильний корінь, стягач, сороканедужник.
| Мильнянка лікарська | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
| Родина: | Гвоздикові (Caryophyllaceae) |
| Рід: | Собаче мило (Saponaria) |
| Вид: | Мильнянка лікарська (S. officinalis)
|
| Біноміальна назва | |
| Saponaria officinalis L., 1753
| |
Ботанічна характеристика ред.
Багаторічна трав'яниста рослина (30—60 см заввишки) з розгалуженим повзучим кореневищем.
Стебло пряме, вгорі трохи розгалужене, гладеньке або трохи шорстке.
Листки (5—10 см завдовжки, 2—4 см завширшки) супротивні, видовжені або еліптичні, цілокраї, по краю гострошорсткуваті, з трьома жилками, звужені при основі в короткий черешок.
Квітки великі, правильні, згруповані по 3—7 в кінцевих щіткоподібних суцвіттях на головному стеблі та гілках. Чашечка зрослолиста, циліндрична, часто червонувата, коротко запушена, з п'ятьма трикутними зубцями. Пелюсток п'ять. Вони білі або рожеві, з довгими лінійними нігтиками і цілісним або виїмчастим відгином. Тичинок десять, маточка одна, стовпчиків два, зав'язь верхня.
Плід — довгаста яйцеподібна коробочка з чотирма зубцями на верхівці. Насіння численне, ниркоподібне, дрібногорбочкувате.
Росте мильнянка серед чагарників, на галявинах, узліссях, у хвойних і мішаних лісах. Світлолюбна рослина. Цвіте у червні — жовтні.
Поширена мильнянка майже по всій Україні. Заготівля можлива у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Черкаській, Полтавській, Сумській, Харківській областях. Запаси сировини невеликі.
Практичне використання ред.
Харчова, лікарська, фарбувальна, декоративна рослина.
У харчовій промисловості застосовуються корені з кореневищами рослини: в кондитерському виробництві для приготування халви і кремів (надають блиск, відбілюють і емульсують нерозчинні речовини), у хлібопекарській справі, при виробництві шипучих вин і пива. Завдяки наявності глюкозиду сапоніну корені використовують також, для виробництва сурогатів мила, яке застосовують для відбілювання і миття шовку, вовни і тканин, які не можна мити звичайними лужними милами.
У науковій медицині зрідка застосовують кореневища з коренями мильнянка — Hadix Saponariae rubra — як відхаркувальний засіб при захворюванні дихальних шляхів.
У народній медицині корені мильнянки застосовують як сечогінний, потогінний, проносний, відхаркувальний і поліпшуючий обмін речовин засіб, при хворобах печінки, нирок, селезінки, при золотусі. Зовнішньо корінь мильнянки застосовують при зубному болю, ангіні, нежиті, у вигляді мазі або примочок — при лишаях, екземах і фурункулах. У суміші з коренями бузини та іншими травами мильнянку використовують при лікуванні венеричних хвороб.
У гомеопатії використовують відвари висушених коренів, а у ветеринарії — при лікуванні хвороб кишковошлункового тракту і як глистогінний та блювотний засіб.
У фарбувальній промисловості корені мильнянки використовують для фарбування шовку і шерсті, у парфумерії — для виробництва шампунів.
Мильнянка лікарська — декоративна рослина, має махрові форми, рекомендується для змішаних суцільних насаджень на клумбах і для букетів.
Збирання, переробка та зберігання ред.
Заготовляють корені з кореневищами. Рано навесні або восени їх викопують лопатами, струшують землю, обрізують ножами надземні частини і миють у холодній воді. Сушать на відкритому повітрі, на горищах під залізним дахом, розкладаючи тонким шаром на папері чи тканині. Вихід сухої сировини 30—32 %. Сировину пакують у тюки вагою по 100 кг, зберігають у сухих, прохолодних приміщеннях.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Saponaria officinalis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
Джерела ред.
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
- Мильнянка лікарська // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 278. — ISBN 5-88500-055-7.