Миколаївська церква (Святошин)
Церква святого Миколая — православний храм у Києві у Святошині, збудований у 1907 році та знищений у 1950-х роках.
| Миколаївська церква | |
|---|---|
.jpg) Церква святого Миколая | |
| 50°27′18″ пн. ш. 30°21′37″ сх. д. / 50.45512700002777251° пн. ш. 30.36030900002777955° сх. д.Координати: 50°27′18″ пн. ш. 30°21′37″ сх. д. / 50.45512700002777251° пн. ш. 30.36030900002777955° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Київ |
| Архітектор | Горденін Микола Миколайович |
| Художник | М. Л. Реутов, І. Ф. Селезньов |
| Засновник | Святошинський церковно-будівельний комітет |
| Кінець будівництва | 24 червня 1907 |
| Зруйновано | 1950-ті |
| Відбудовано | не відбудовувалась |
| Стиль | псевдоросійський стиль |
| Епонім | Миколай Чудотворець |
  Миколаївська церква (Святошин) (Київ) | |
 | |
Церква розташовувалася частково на місці сучасного будинку № 121-Д по проспекту Перемоги[1][2] (деякими дослідниками називаються помилкові розташування: на місці транспортної розв'язки на перетині проспекту Берестейського з Великою Окружною дорогою[3] або на проспекті Перемоги (в ті часи — Брест-Литовське шосе) на місці сучасних будинків № 121-А, Б, В[4][5] або № 111[6]).
Історія ред.
З 1897 року на західній околиці Києва почало активно розбудовуватися дачне селище — так звані Святошинські дачі, відповідно почала стрімко зростати чисельність місцевого населення. У 1901 році власники дач утворили «Товариство сприяння благоустрою дачної місцевості Святошин»[6], однією з цілей якого стало будівництво у цій місцевості православної церкви для мешканців дач. У 1902 році для будівництва церкви виділили ділянку[3], де спершу збудували каплицю в ім'я святого Миколая, яку в серпні того ж року відвідав митрополит київський Феогност. Проєкт будівлі склав архітектор Микола Гарденін[3][4]. Кошти на спорудження церкви збирали серед місцевих мешканців та благодійників, найбільші внески зробили київський меценат Нікола Терещенко, який пожертвував 1 тис. рублів, і власник дач у Святошині А. Ф. Ілляш, будівельні матеріали надало Міністерство землеробства і державного майна. Будівництво церкви завершили лише влітку 1907 року[3][4], її освячення провів 24 червня київський митрополит Флавіан. Присвятили церкву святому Миколаю Мирлікійському або, на думку деяких дослідників, зокрема, Василя Галайби — преподобному Миколі Святоші, від якого, ймовірно, пішла назва місцевості Святошин[7].
Миколаївська церква у Святошині була порівняно невелика, дерев'яна на кам'яному фундаменті, обкладена цеглою, хрестоподібна у плані, однобанна[3][4]. Основний об'єм увінчувався шатровою банею із цибулястою главкою, притвор — такою ж шатровою дзвіницею[3][4]. Іконостас у стилі модерн виготовив художник М. Л. Реутов, а ікони для нього намалював художник І. Ф. Селезньов.
Станом на 1913 рік парафія церкви налічувала 1001 особу. Першим настоятелем став о. Костянтин Сементовський[8], який помер у 1916 році і був похований на церковному погості. На тому ж кладовищі у 1910 році поховали Андрія Лисенка, брата Миколи Лисенка[8].
На початку Першої світової війни за ініціативи священника о. В. Вельміна серед парафіян церкви почався збір коштів для допомоги пораненим і хворим воїнам, а також родинам воїнів, що мешкали у селищі. Лише за перші три дні вдалося зібрати понад 1 тисячу рублів, а 17 серпня 1914 року при церкві запрацював денний дитячий притулок імені Цариці Небесної та Святителя Миколая Чудотворця.
Після Жовтневого перевороту 1917 року, коли більшовики почали робити спроби захопити владу в Києві, пролунали перші погрози спалити Миколаївську церкву, проте цього не сталося. Церква діяла до другої половини 1930-х років[3] і була закрита постановою Київської міськради від 23 квітня 1936 року[9], точна дата зруйнування церкви невідома, за деякими джерелами це сталося у 1930-ті роки[6] або лише у 1950-х роках.
Спроби відновлення ред.
4 червня 1990 року газета «Вечірній Київ» повідомила про намір адміністрації Ленінградського району відбудувати церкву на старих фундаментах, що нібито збереглися на розі проспектів Перемоги та Академіка Палладіна. З початку 2001 року церква святого Миколая ПЦУ діє у пристосованому приміщенні на бульварі Академіка Вернадського, 63, а 2002 року на тій самій вулиці під номером збудували каплицю Миколи Святоші. У 2014 році Святошинська районна адміністрація погодила будівництво церкви святого Миколая на вулиці Ушакова[10], а в травні того ж року патріарх Філарет освятив наріжний камінь та хрест на місці майбутньої церкви[11].
Примітки ред.
- ↑ Топографічний план Києва 1925 року // Веб-сайт «Машина часу і простору» (Політехнічний музей КПІ).
- ↑ План Святошино 1909 // Веб-сайт «Машина часу і простору» (Політехнічний музей КПІ).
- ↑ а б в г д е ж Кальницький, 2012, с. 134.
- ↑ а б в г д Третяк, 2004, с. 79.
- ↑ Широчин, Михайлик, 2019, с. 61.
- ↑ а б в Звід, 2011, с. 1406.
- ↑ Звід, 2011, с. 1405.
- ↑ а б Широчин, Михайлик, 2019, с. 60.
- ↑ ДАК. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 9011. Арк. 1.
- ↑ Відбулась робоча нарада з відродження Свято-Миколаївського храму в Святошинському районі м. Києва. svyat.kyivcity.gov.ua. Святошинська РДА. 11 березня 2014. Процитовано 15 червня 2022 року.
- ↑ Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет освятив хрести та наріжний камінь нових православних святинь у Святошинському районі міста Києва (фото). svyat.kyivcity.gov.ua. Святошинська РДА. 19 травня 2014. Процитовано 15 червня 2022 року.
Посилання ред.
- Галайба В. Історія храмів Св. Миколая. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 14 червня 2022 року.
Джерела ред.
- Третяк К. О. Втрачені споруди та пам'ятники Києва: довідник. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. — 248 с. — 500 прим. — ISBN 966-594-548-3.
- Кальницький М. Б., Тимченко О., Ястребова О. Святошин (дачне селище) кін. XIX — поч. XX ст. // Київ: Кн. 1, ч. 3: С—Я Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2011. — С. 1217–2197. — 3900 прим. — ISBN 966-95478-2-2-2.
- Кальницький М. Б. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — ISBN 978-966-489-183-4.
- Широчин С., Михайлик О. Невідомі периферії Києва. Святошинський район: від селищ до масивів. — К. : Скай Хорс, 2019. — 500 прим. — ISBN 978-966-2536-52-2.