Мечеть Бадшахі
Мече́ть Бадша́хі (урду بادشاہی مسجد — мечеть падишаха) — пакистанська мечеть у місті Лахор, друга за величиною в державі, після мечеті Фейсал в Ісламабаді. Вважається за одну з найбільш значущих пам'яток індо-ісламської сакральної архітектури доби Великих Моголів.
| Мечеть Бадшахі | |
|---|---|
| урду بادشاہی مسجد | |
.jpg) Фасад мечеті Бадшахі | |
| 31°35′17″ пн. ш. 74°18′34″ сх. д. / 31.58805555558333467° пн. ш. 74.30944444447221997° сх. д.Координати: 31°35′17″ пн. ш. 74°18′34″ сх. д. / 31.58805555558333467° пн. ш. 74.30944444447221997° сх. д. | |
| Тип споруди | мечеть |
| Сучасний статус | Чинна |
| Розташування | Пакистан, Лахор |
| Засновник | Аурангзеб |
| Початок будівництва | 1671 |
| Кінець будівництва | 1673 |
| Відбудовано | 1939-1960 |
| Вартість | 4,8 млн. рупій.[1] (відбудова) |
| Будівельна система | пісковик |
| Стиль | Індо-сарацинський стиль |
| Належність |
Сунітська (ханафіти) |
| Стан | Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d] |
  Мечеть Бадшахі (Пакистан) | |
 | |
 Мечеть Бадшахі у Вікісховищі | |
Історія ред.
З 1584 по 1598 рік у Лахорі розташовувалася резиденція могольського імператора Акбара Великого. Його наступники довго жили у цій резиденції і прикрашали місто новими чудовими будівлями. Останній з династії Великих Моголів, Аурангзеб (1658—1707), побудував в Лахорі знамениту мечеть, яка називається «мечеттю Бадшахі». Лахорська мечеть стала останнім досягненням архітектури періоду Великих Моголів [2].
Збудована в 1673-74 роках мечеть відтоді є головною пам'яткою Лахора [3]. Вона схожа на споруджену двома десятиліттями раніше мечеть Джама-Масджид в Делі. На мармуровій плиті, встановленій над головним входом у мечеть, є різьблений напис: «Мечеть переможного і відважного владики Мухіддіна Мухаммада Аламгіра, побудована і закінчена під управлінням найскромнішого службовця імператорського двору Фідаї Хан Кока, 1084 року Хіджри». Згадуваний у написі Фідаї Хан Кока був зведеним братом Аурангзеба і начальником артилерії в його армії. Вартість будівництва мечеті «перевищила шість лакхів рупій» (1 лакх = 100 тисяч рупій). Надалі на утримання мечеті спрямовувалися доходи від цілого князівства Мултан.[2].
На початку XIX сторіччя Лахор захопили сикхи, які влаштували в мечеті склад і пороховий льох. За часів британського колоніального правління галереї внутрішнього двору використовувалися як казарми для солдатів. 1856 року після довгих переговорів мечеть перейшла в руки мусульман і була відновлена. Після здобуття Пакистаном незалежності в 1947 році у мечеті велися великі ремонтні роботи[2].
1960 року було проведено повну реставрацію мечеті, після чого вона набула нинішнього вигляду[4].
Нині мечеть Бадшахі є кандидатом у список об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО[5].
Архітектура ред.
Жителі Лахора вважають її за найбільшу у світі. Розміри внутрішнього двору мечеті — 159×527 м. У мечеті вісім мінаретів: чотири по кутках молитовного залу і стільки ж по кутках муру, що оточує мечеть. Висота зовнішніх мінаретів — 62 метри. Над молитовним залом піднімаються три величезні біломармурові бані, що різко контрастують з червоними мінаретами, збудованими з пісковику[2].
Мечеть зведено на високій платформі, яка вивищується над старим містом навпроти Садів Шалімара і Лахорської фортеці. До її головного входу з трьох боків ведуть сходові марші з 22 сходинок, які закінчуються при складеній із червоного пісковику тераси. Головний вхід у мечеть увінчано безліччю башточок, двох'ярусний павільйон заввишки 19,8 метрів. Над павільйоном підноситься високе трицентрове склепіння, прикрашене різьбленням[2].
Через монументальні ворота можна потрапити у величезний внутрішній двір. Чотири високі мінарети завершуються витонченими біломармуровими павільйонами. Нинішні павільйони — це копії XIX століття, замість втрачених в результаті землетрусу 1840 року[2].
Зовнішній діаметр триярусних мінаретів становить 20,2 м. Усередині кругла шахта діаметром 2,55 метрів, прокладені вузькі гвинтові сходи з 204 сходинок ведуть на вершину мінарету[2].
Головний вхід відкривається у просторий, вимощений цеглою, внутрішній двір, в якому може вміститися від 55[3] до 60 тис. вірян[6]. У центрі двору влаштовано біломармуровий водограй, біля якого віряни робили ритуальні обмивання. Нині фонтан для цієї мети вже давно не використовується. Двір оточує витончена аркова галерея, в якій в епоху Моголів містилося медресе. 1856 року британці знесли східну частину галереї, але пізніше її було відновлено і вона деякий час служила залом для обмивань[2].
У західному кінці двору височіє центральна будівля мечеті. Площа будинку, увінчаного трьома витонченими банями, становить 23 375 футів². Чільну сторону з червоного пісковику облицьовано алебастровими панелями і прикрашено найтоншим різьбленням, а також мармуровою інкрустацією. Склепінчастий проріз центрального входу має висоту 16,5 м[2].
Інтер'єр головної будівлі мечеті складається з двох протяжних залів. Ближній зал ділиться на два розлогі приміщення, а дальній складається зі сімох сполучених між собою залів, розділених вісьмома масивними арками. Все опорядження інтер'єру виконано в техніці різьби по вапняній штукатурці. Виняток становить оздоблений мармуром міхраба [2].
Реліквії ред.
У верхньому ярусі головного входу міститься маленький музей, в якому знаходиться чимало ісламських реліквій. Всього у скляних вітринах зберігаються двадцять сім реліквій, серед яких зелений тюрбан пророка Мухамеда, відбиток його ноги і його прапор; хустки, вишиті дочкою пророка Мухамеда Фатимою; перша сура Корану, переписана рукою праведного халіфа Алі ібн Абу Таліба; хустина Хусейна ібн Алі зі слідами його крові[2].
Згідно з переказами, більшість реліквій, що знаходяться у мечеті, було привезено в Лахор великим завойовником Тимуром — «залізним кульгавцем». Вони спочатку зберігалися в імператорському палаці Шиш-Махал (Дзеркальний палац), а 1883 року їх передали у мечеть Бадшахі[7].
2002 року з музею мечеті викрадено сандалі, що належали пророку Мухамеду. Поліція заарештувала восьмеро служителів мечеті, яких звинуватили в недбальстві, через яке злочинці змогли скоїти крадіжку[6]. У зв'язку з викраденням керівництво мечеті поставило питання про перенесення реліквій у безпечніше місце — Лахорський музей. У результаті, було вирішено залишити їх у мечеті, до якої щорічно прибуває величезна кількість прочан, охочих на власні очі побачити ісламські реліквії[7].
Примітки ред.
- ↑ Badshahi Mosque (built 1672–74). Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 16 травня 2013.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Низовский А. Ю., 2006.
- ↑ а б Сто чудес света.
- ↑ Окружающий мир.
- ↑ Badshahi Mosque, Lahore. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 17 лютого 2014.
- ↑ а б Из пакистанской мечети Бадшахи Масджид украдена святыня - сандалии Пророка Мухаммеда. centrasia.ru. 2 серпня 2002. Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 17 лютого 2014.
- ↑ а б relicviyas.ru.
Джерела ред.
- Низовский А. Ю. Мечеть Бадшахи в Лахоре // Величайшие храмы мира: Энциклопедический справочник. — М. : Вече, 2006. — 576 с.
- Мечеть Бадшахи, Лахор, Пакистан. Сто чудес света. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 19 лютого 2014.
- Королевская мечеть Бадшахи в Лахоре. Окружающий мир. 6 червня 2011. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 19 лютого 2014.
- Реликвии мечети Бадшахи. relicviyas.ru. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 19 лютого 2014.