Мехабадська Республіка (курдська: Komarî Mehabad/کۆماری مەھاباد, фарсі: جمهوری مهاباد) — офіційно відома як Республіка Курдистан, що була створена в Іранському Курдистані, недовготривалий курдський уряд. Держава охоплювала лише невеликий терен, в тому числі Мехабад і Піраншехр, Сердешт, Букан, Накада і Ушнавія.[3] Республіку було засновано і скасовано під час кризи в Ірані на першому етапі холодної війни.

کۆماری مەهاباد
Komarî Mehabad
Мехабадська Республіка
Невизнана держава
Маріонеткова держава СРСР[1][2]
1946 – 1947

Прапор Мехабаду

Прапор

Гімн
Ey Reqîb
("укр. Гей Гвардія")
Мехабаду: історичні кордони на карті
Мехабаду: історичні кордони на карті
Приблизний терен республіки
Столиця Мехабад
36°45′ пн. ш. 45°43′ сх. д.H G O
Мови курдська
Релігії Іслам
Форма правління Республіка
президент Казі Мухаммед
Прем'єр-міністр Хаджі Баба Шейх
Історичний період Холодна війна
 - Декларація о незалежності 22 січня, 1946
 - окупація Червоною Армією червень, 1946
 - відновлення Іранського контролю 15 грудня, 1946
 - скасування 30 березня, 1947
Площа
 - 1946 37 437 км2
Валюта Іранський реал
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Мехабадська Республіка

Передумови ред.

Іран було окуповано союзниками в кінці серпня 1941 року, СРСР контролював північ. За відсутності центрального уряду, СРСР намагався поширити вплив на північно-західний Іран і сприяв курдському націоналізму. Ці чинники призвели до маніфесту про прагнення курдського народу до автономії та самоврядування в рамках Іранської держави.[4]

У місті Мехабад, населеного переважно курдами, комітет складений середнім класом за підтримки племінних вождів, взяв на себе місцеве самоуправління. Була утворена політична партія "Суспільство за відродження Курдистану" (Komeley Jiyanewey Kurdista) або в просторіччі Камала. Казі Мухаммед, глава родини релігійних юристів, був обраний головою партії. Хоча республіка не була офіційно оголошена до грудня 1945 року, Камала Казі керувала вельми ефективно республікою протягом більше п'яти років, до скасування.[5]

Відносини з СРСР ред.

СРСР, як правило, мало амбівалентне ставлення до курдської адміністрації — не розташовувало гарнізону поблизу Мехабаду, а також не мала ніяких цивільних агентів впливу. Надавали адміністрації Казі автотранспорт, стримуючи іранську армію, і купували весь врожай тютюну. З іншого боку, СРСР був не задоволений відмовою Камали увійти у склад Демократичної Республіки Азербайджан на правах автономії, і не підтримував ідею утворення незалежної курдської держави[5]. Але СРСР допустив безпечний прохід Мустафи Барзані та його послідовників у Радянський Союз після падіння Мехабаду.

Заснування ред.

У вересні 1945, Казі Мухаммад й інші курдські лідери відвідали Тебріз шукаючи підтримку радянського консула щодо заснування нової республіки, а потім були перенаправлені в Баку, Азербайджанська РСР. Там вони дізналися, що Демократична партія Іранського Азербайджану планує взяти під свій контроль Іранський Азербайджан. 10 грудня, Демократична партія взяла під свій контроль провінцію Східний Азербайджан створивши Азербайджанський Демократичний уряд. Казі Мухаммед вирішив зробити те ж саме, і 15 грудня, уряд курдського народу було проголошено в Мехабаді. 22 січня 1946, Казі Мухаммед оголосив про створення Мехабадської Республіки. Деякі з цілей, згаданих у маніфесті включали:[3]

  1. Автономія для іранських курдів в рамках Іранської держави.
  2. Використання курдської мови в освіті та управлінні.
  3. Вибори у провінційні ради Курдистану для адміністрування і вирішення соціальних питань.
  4. Всі державні чиновники, мають бути місцевого походження.
  5. Єдність і братерство з азербайджанським народом.
  6. Створення єдиного закону для селян і верхівки.

Скасування ред.

26 березня 1946, через тиск з боку західних держав, таких як Сполучені Штати, СРСР обіцяли іранському уряду провести вивід військ з північного заходу Ірану. У червні, Іран відновив контроль над Іранським Азербайджаном. Цей крок ізолював Мехабадську Республіку, що в кінцевому підсумку призвело до її скасування.

Мехабадська Республіка залежала від радянської підтримки. Арчибальд Буллок Рузвельт-молодший , онук колишнього президента США Теодора Рузвельта, пише, що головна проблема Мехабадської Республіки в тому, що курди потребували сприяння СРСР, і тільки з Червоною Армією вони мали шанс. Проте, близькі відносини з СРСР відштовхнули республіку від більшості західних країн, змушуючи їх шукати контакти з Іраном. Казі Мухаммед не заперечував, що його республіка фінансувалася і постачалася з СРСР, але заперечував, що Камала була Комуністичною партією. Він стверджував, що це провокація іранських військових, і додав, що його ідеали дуже відрізняються від комуністичних".[6]

Втративши внутрішню підтримку Казі Мухаммед, особливо серед курдських племен, які підтримали його на початковому етапі, республіка зазнала нестачу продуктів першої необхідності, через зовнішню ізоляції. Економічна і військова допомога СРСР на той час була припенена, і племена не бачили причин для підтримки Казі Мухаммеда. Мехабадська Республіка була економічно банкрутом і рішення цієї проблеми було не можливим без інтеграції в Іран[7]

15 грудня іранські війська увійшли і захопили Мехабад. Першими кроками іранської влади було закриття курдських друкарень, заборона викладання курдської мови, і знищення всіх курдських книг, які вони могли знайти. 31 березня 1947 року, Казі Мухаммад був повішений у Мехабаді, звинуваченний у державній зраді[8].

Післямова ред.

Мустафа Барзані, зі своїми солдатами з Іракського Курдистану, сформував основу Республіканських військ. Після падіння республіки, більшість солдат і чотири офіцери іракської армії вирішили повернутися в Ірак. Офіцери були засуджені до смертної кари за повернення до Іраку і сьогодні проголошені разом з Казі героями-мученика Курдистану. Кілька сотень солдат вирішили залишитися з Барзані. Вони відбили всі спроби іранської армії перехопити їх, і п'ятитижневим маршем прорвалися до Азербайджанської РСР[5]..

У жовтні 1958, Мустафа Барзані повернувся в Північний Ірак, розпочавши боротьбу за автономію курдського регіону на чолі з ДПК, під тим же прапором, який був використаний в Мехабаді.

Масуд Барзані, сьогоденний президент Іракського Курдистану, син Мустафи Барзані. Він народився в Мехабаді, коли його батько був головнокомандувачем військ у Мехабаді.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Frederik Coene (2009), The Caucasus - An Introduction, Routledge Contemporary Russia and Eastern Europe Series, Routledge, с. 136, ISBN 9781135203023, As a result, the People's Republic of Azerbaijan and the Kurdish People's Republic (the Republic of Mahabad), two short-lived Soviet puppet states, were set up late in 1945...
  2. Donald Newton Wilber (2014). Iran, Past and Present: From Monarchy to Islamic Republic. Princeton University Press. с. 136. ISBN 1400857473. In December the Democratic Party of Azerbaijan, announced the establishment of an autonomous state of Azerbaijan, and at the same time the Russians set up another puppet state, the Kurdish Republic of Mahabad, also in Azerbaijan.
  3. а б McDowall, David (2004). ["http://books.google.com/books?id=1tarN6gfxX8C&dq=%22on+22+January+1946%22&lr=&as_brr=3&source=gbs_navlinks_s" A modern history of the Kurds]. "I.B. Tauris". с. 244—245. ISBN 1850434166.
  4. Allain, Jean (2004). International Law in the Middle East: Closer to Power than Justice. Ashgate Publishing Ltd. с. 27—28.
  5. а б в C. J. Edmonds, Kurdish Nationalism, Journal of Contemporary History, pp.87-107, 1971, p.96
  6. Meiselas, Susan (1997). Kurdistan In the Shadow of History. Random House. с. 182. ISBN 0-679-42389-3.
  7. McDowall, David, A Modern History of the Kurds, I. B. Tauris, 1996 (Current revision at May 14, 2004). ISBN 1-86064-185-7. pp.244-245
  8. McDowall, 2004. pp.243-246