Вікіпедія

Метатеза плавних у слов'янських мовах

Метатеза плавних — загальнослов'янська фонетична зміна, що полягала в усуненні праслов'янських дифтонгічних сполучень голосних з плавними приголосними. У більшості мов здійснювалася шляхом перестановки складів (метатезою), але сполучення голосних з плавними могли усуватися також виникненням вторинних голосних. Можливо, вона була спричинена дією закону відкритого складу. Очевидно, метатеза проходила вже в добу сильної діалектної роздрібненості праслов'янської мови, тому дала чотири різних результати в різних групах праслов'янських говорів. Серед мовознавців нема спільної думки щодо часу проходження цього процесу, але, як правило, його датують VIII—IX ст. н. е.

Опис явища ред.

Низка праслов'янських слів містили такі сполучення, де голосний передував плавному приголосному, а разом вони стояли між звичайними приголосними. Умовно такі фонетичні утворення позначають *TorT, *TolT, *TerT, *TelT, *orT, *olT (де на місці T може стояти будь-який приголосний).

Традиційно вважається, що такі сполучення суперечили закону відкритого складу, тому мали бути усунені[1][2]. У різних слов'янських мовах процес усунення перебігав по-різному, це було пов'язано з тим, що у цей період праслов'янська мова була сильно діалектно роздрібнена[3]. Проте, В. М. Чекман стверджував, що закон відкритого складу і метатеза плавних не пов'язані одне з одним. Він називає дві причини для цього: по-перше, у мовах де діє закон відкритого складу, склади можуть закінчуватися сонорним, по-друге, метатеза відбулася незадовго до занепаду редукованих, що відмінив закон відкритого складу[4]. На його думку, сполучення -or-, -er-, -ol-, -el- між приголосними з фонологічного погляду були довгими складовими фонемами[5].

Праслов'янські форми з плавними ред.

Реконструкція праслов'янських форм як *TorT, *TolT, *TerT, *TelT, *orT, *olT заснована на порівнянні зі спорідненими індоєвропейськими мовами, на матеріалі самих слов'янських мов, згадках слов'янських імен у латинських і грецьких джерелах І тис. н. е., а також на фонетичній формі ранніх слов'янізмів в інших мовах (див. нижче).

В інших індоєвропейських мовах неповноголосним і повноголосним слов'янським сполученням відповідають сполучення із закритим складом:

Те ж саме спостерігається в аналізі слов'янських лексем з початковим ra, la:

На давні форми з or, ol, er, el вказують і дані внутрішньої реконструкції. У слов'янських мовах з неповноголоссям (наприклад, у церковнослов'янській) у тих же коренях може бути присутні як сполучення ra, la, rě, lě, так і or, ol, er, el: староцерк.-слов. страна — просторъ, зракъ — позоръ[6].

Перетворення сполучень *TorT, *TolT, *TerT, *TelT ред.

Східнослов'янські мови ред.

У східнослов'янських діалектах голосний перед плавним зберігався, а після плавного розвивався вторинний голосний аналогічної артикуляції — звідси йде така фонетична риса східнослов'янських мов, як повноголосся. Сполучення плавного з голосним переходили в сполучення, де плавний [l] або [r] стоїть між однаковими голосними. Схематично цей процес можна записати як *TorT > ToroT, *TolT > ToloT, *TerT > TereT. Наприклад,

Окремий випадок являє розвиток сполучення *TelT, що могло дати різні рефлекси — ToloT, TeleT або TeloT. Наприклад:

Існують різні гіпотези пояснення цього явища. К. К. Уленбек пробував пояснити це наслідком аблаутного чергування *TelT/*TolT. Ця думка була спростована Т. Торб'єрнссоном, який вказував на те, що рефлекси типу ToloT трапляються у таких дієслівних формах, де неможлива наявність о-ступеня аблауту. Сам Т. Торб'єрнссон висунув альтернативну гіпотезу, згідно з якою *TelT зазвичай переходило в ToloT, але якщо другим приголосним у цьому сполученні було z', s' чи š, то в TeleT. Т. Лер-Сплавінський вважав, що перехід *TelT > TeleT здійснювався, якщо другий приголосний був м'яким, і за умови, що жоден з приголосних не був губним.[9]. Ф. Р. Мінлос запропонував схоже рішення проблеми: рефлекси типу TeleT виникали, якщо другий приголосний був зубним, а ToloT, якщо губним або задньоязиковим[10].

Ймовірно, що вторинний голосний звук, який розвивався після плавного, був коротше звичайних [e] та [o], тобто повністю перехід до повноголосся можна представити як *TorT > *TorъT > ToroT, *TolT > *TolъT > ToloT тощо. На це вказує таке фонетичне явище української мови, як відсутність подовження [e] та [o] у другому закритому складі сполучень ToroT, ToloT, TereT, TeleT (тобто повноголосних) з наступним переходом o > i, e > i після занепаду редукованих. Відоме, що в разі коли [o], [e] є за походженням колишніми редукованими, переходу o > i, e > i зазвичай не спостерігається: сон (< *sъnъ), вовк (< *vьlkъ), лоб (< *lъbъ), рот (< *rъtъ), мох (< *mъxъ). Внаслідок цього відсутнє очікуване [i] у другому складі сполучень, що утворилися після перетворення сполучень з плавними. Наприклад,

Проте, в українській мові існують і повноголосні форми з переходом o > i, e > i у закритому складі: борін, голів, ворін, доріг, корів, поріг, робіт, тощо. Різні мовознавці по-різному пояснюють це явище: одні бачать у цьому наслідок фонетичної аналогії з односкладовими словами (поріг як ріг); на думку інших, тут мають місце акцентологічні причини, а саме особливий вид інтонації в цих словах[11].

Південнослов'янські мови, чеська і словацька ред.

У праслов'янських діалектах, що лягли в основу південнослов'янських, чеської і словацької мов, відбувалася метатеза плавного, що супроводжувалася подовженням голосного. При цьому *e переходило в *ě (*e > *ē > *ě), а *o — в *a (*o > *ō > *a). Схематично це можно представити як *TorT > TraT, *TolT > TlaT, *TerT > TrěT, *TelT > TlěT. Наприклад:

Окрім того, у середньоболгарских пам'ятках XIII ст. трапляються форми, де метатеза відсутня, але існує перехід *e > *ě, *o > *a: малдичие, зал̾таринъ, пал̾тьць, халдодавецъ, бал̾тина, салнось[12][13].

У східнослов'янських мовах існують неповноголосні форми, запозичені переважно з церковнослов'янської (церковнослов'янізми), рідше — з чеської або словацької мов. Наприклад, врем'я (< староцерк.-слов. врѣмѧ), шлем (< староцерк.-слов. шлѣмъ), прапор (< староцерк.-слов. прапоръ), врата (< староцерк.-слов. врата), прах (< староцерк.-слов. прахъ), власть (< староцерк.-слов. власть), глас (< староцерк.-слов. гласъ), влада (< чеськ. vláda), брама (< заст. чеськ. brana).

Польська і лужицькі мови ред.

У польській, а також у лужицьких мовах перетворення сполучень *TorT, *TolT, *TerT, *TelT проходило також шляхом перестановки голосних, але без їх подовження. Схематично це можно представити як *TorT > TroT, *TolT > TloT, *TerT > TreT, *TelT > TleT. Можливо, цей перехід відбувався через проміжні форми *TъroT, *TъloT, тобто з редукованим голосним, який надалі зник після занепаду редукованих. На це вказує вокалізація прийменника в старопольській мові в сполученнях we głowie (< *vъ gъlově < *vъ golvě), we proch (< *vъ pъroxъ < *vъ porxъ)[14][15][16]. Приклади польських і лужицьких форм:

Полабська і кашубська мови ред.

У кашубській мові, а також у вимерлій полабській перестановка голосних не здійснювалася у сполученні *TorT. У полабській мові були лише два слова з метатезою у ньому — brödǎ і brödǎváicǎ («бородавка»). Я. Розвадовський вважав, що це пов'язане з тим, що в цих словах *TorT збіглося з *TṛT, яке закономірно давало TarT. Цю гіпотезу критикують за відсутність доказів. На відміну від польської мови, у полабській *TelT перейшло в *TolT, а потім в TloT (mlåkǎ, mlåt). Сполучення *TerT і *TolT так само, як і в польській, дали TreT і TloT відповідно (srédǎ, brézǎ, glåvǎ, slåmǎ, zlåtǎ).

Також висовували припущення, що в лехітських (польській, кашубській, полабській) і лужицьких мовах первісно відбувалися ті ж фонетичні процеси, що й східнослов'янських: з переходами *TorT > ToroT, *TolT > ToloT, *TerT > TereT. Але потім ці повноголосні сполучення зазнали змін, що звелися до втрати голосного перед плавним[17].

Рефлекси відмінностей в інтонації ред.

Праслов'янські інтонаційні відмінності у складах (висхідний або низхідний види музичного наголосу) відбилися у мовах-нащадках. Склади з висхідною (акутовою) інтонацією дали другий наголошений склад у повноголосних східнослов'янських сполученнях, довготу в чеській, короткий низхідний наголос у сербській і словенській. Склади з низхідною (циркумфлексною) інтонацією — наголошений перший склад у повноголосних східнослов'янських сполученнях, короткість у чеській, довгий низхідний наголос у сербській і словенській[18]:

Перетворення початкових сполучень *orT, *olT ред.

Початкові сполучення *orT, *olT під акутовою (висхідною) інтонацією у всіх слов'янських діалектах перейшли в raT, laT[19][20]:

Під циркумфлексною (низхідною) і новоакутовою в південнослов'янських мовах і словацькій ці сполучення могли перейти в raT, laT, а в західних (окрім словацької) і східних — у roT, loT[19][20]:

З. Штібер вважав, що метатеза в групах *orT, *olT відбулася раніше, ніж у сполученнях *TorT, *TolT, *TerT, *TelT. Він вказує на два факти, що можуть свідчити про це: 1) більш одноманітний розвиток перших груп на відміну від других, 2) залежність метатези в сполученнях від двох типів наголосу — висхідного і низхідного[22].

У староцерковнослов'янських пам'ятках трапляються форми без метатези у сполученні *olT, але з переходом *o > *a: ал(ъ)кати («бути голодним»), алдии («човен», «лодія», поряд з формою ладии), ал(ъ)нии («лань» поряд з формою лании). Ці випадки пояснюють впливом діалектних форм або як явище синтаксичної фонетики[23].

Механізм явища ред.

Згідно з теорією Р. О. Якобсона, сполучення голосного з плавним у праслов'янській мові первісно були двоморними дифтонгами (одна мора припадала на голосний, друга — на плавний). Надалі плавні перестали бути складоносіями, і щоб замінити їх, сполучення зазнали таких змін: у південнослов'янських, чеській і словацькій мовах відбулося подовження голосного з наступною метатезою (*TarT > *TraT); у східнослов'янських виник епентетичний голосний (*ToṛT > *ToroT); у лехітських мовах, за цією гіпотезою, спочатку відбулася метатеза (*ToṛT > *TṛoT), а потім втрата плавним складовості і епентеза редукованого голосного (*TṛoT > *TъroT)[24].

На думку Х. Андерсена, різниця між лехітськими і південнослов'янськими рефлексами спричинена тим, що в лехітських мовах зміна кількістного протиставлення голосних на якісне відбулася вже після метатези, а в південнослов'янських до неї[25].

Хронологія ред.

Відносна хронологія ред.

Метатеза плавних відбулася після пом'якшення приголосних внаслідок йотації (*rj > *r' і *lj > *l')[26].

Абсолютна хронологія ред.

Польський мовознавець Є. Налепа на основі письмових джерел датує метатезу плавних у північно-західних слов'ян кінцем VIII ст., у болгар — початком IX, а у східних слов'ян — межею IX і X століть[27]. С. Б. Бернштейн датує метатезу III—V ст. н. е.[1] А. Лампрехт — 750—825 р.р. н. е.[28], М. Шеклі — перед 1 половиною IX ст.[29]. М. А. Жовтобрюх і Г. П. Півторак відносять виникнення повноголосся у східних слов'ян до кінця VIII—IX століть (при цьому зазначаючи, що другий голосний у повноголосних сполученнях, принаймні до XII ст. відрізнявся за якістю від першого)[30][31].

Дані письмових пам'яток ред.

Найдавніший зафіксований приклад сполучення *olT без метатези — ім'я слов'янського вождя, записане візантійським істориком Феофілактом Сімокаттою в 596 році якк Αρδαγαστός («Ардагаст», «Радагаст»)[32].

У хроніці Фредегара ім'я сербського князя записане як Dervanus («Дерван», «Древан»), що відповідає прасл. *dervanъ, а ім'я словенського князя передане як Walduc, що можна порівняти з прасл. *voldyka і *voldъkъ[32]. У житії святого Димитрія, написаному в середині VII століття, зафіксоване ім'я слов'янського князя з околиць Салонік у формі Περβοῦδος, що відповідає прасл. *perbǫdъ («Пербуд», «Пребуд», «Перебуд»)[32]. У 772 році ім'я слов'янського князя Карантанії було записане якк Waltunc, яке зіставляють із записом у хроніці Фредегара[32].

Найдавніша фіксація групи з метатезою, датування якої належить, ймовірно, до 784 р., — ім'я Trebel (прасл. *terbelь) у книзі монастиря святого Петра в Зальцбурзі. [33].

Ім'я слов'янського князя, у похід проти якого в 789 році вирушив Карл Великий, у європейських хроніках фіксується вже з метатезою як Dragawitus, Tragawitus, Tranvitus, Tragowit, Dragowit, Dragoidus, Dragitus, Draoscio, Drogoviz, що відповідає прасл. *dorgovitъ[34].

Костянтин Багрянородний у своїй праці «Про управління імперією», написаній близько 950 року, фіксує дві форми без метатези: Νεμογαρδάς (прасл. *novogordъ) і Δερβλενίνοι (прасл. *dervl'ane). Проте, не виключено, що ці форми продовжують ранішу традицію, а насправді метатеза у східнослов'янських діалектах на той час вже відбулася[35].

Дані запозичень ред.

Метатеза плавних зачепила й давні запозичення до праслов'янської мови[36][37][38]:

Пізніші запозичення уникають навластивих слов'янській фонетиці сполучень шляхом вставляння редукованих *ь, *ъ[37]:

У ранніх слов'янізмах у балканських мовах відсутня метатеза[43][44]:

Перші контакти східних слов'ян з фіно-угорськими і балтійськими племенами належать ще до того періоду, коли відбулася метатеза. Про це свідчить низка давніх слов'янізмів у фіно-угорських і балтійських мовах[38][45]:

У свою чергу, метатези плавних зазнали давні запозичення з фінських мов у російських північних діалектах[38][46]:

Дані топонімів ред.

Назва річки в Австрії Першлінг[de] у 834 році була записана як Bersnicha, бувши запозиченням до німецької (не раніше ніж 790-ті роки) з прасл. *berzьnika[32]. Адам Бременський, описуючи Саксонський вал, наводить назву річки як Birznig, також запозичену з прасл. *berzьnika або *berzьnikъ[33].

Метатеза плавних відбулася вже після заселення слов'янами Балкан, про що свідчить її наяність у низці топонімів, запозичених слов'янами у корінного населення[47][48]:

Серед топонимів, запозичених греками у слов'ян, деякі відбивають ранньопраслов'янські форми, що існували до метатези плавних[47][49][44]:

Скандинави на початку IX століття записали назву Полоцька (дав.-рус. Полотьскъ < *poltьskъ) як Palteskia[50]. Метатеза плавних присутня у давньоруських назвах Тъмуторокань (запозиченого в IX ст. з тюркського Tamantarkan) та Мереч (запозиченого з лит. Merkys)[44].

Метатеза відбулася в російських топонімах, які можливо, мають фіно-угорську етимологію[47][48]:

Примітки ред.

  1. ↑ а б Бернштейн С. Б. Сравнительная грамматика славянских языков. — Издательство Московского университета, Издательство «Наука». — М., 2005. — С. 216.
  2. ↑ Хабургаев Г. А. Старославянский язык. — М. : Просвещение, 1974. — С. 131.
  3. ↑ Галинская Е. А. Историческая фонетика русского языка. — Издательство Московского университета, Издательство «Наука». — М., 2004. — С. 31. — ISBN 5-211-04969-1.
  4. ↑ Чекман В. Н. Исследования по исторической фонетике праславянского языка. — Наука и техника. — Минск, 1979. — С. 148—149.
  5. ↑ Чекман В. Н. Исследования по исторической фонетике праславянского языка. — Наука и техника. — Минск, 1979. — С. 149—151.
  6. ↑ а б Т. А. Иванова. Старославянский язык. Учебник. — С.-П. : Авалон, Азбука-классика, 2005. — С. 107. (рос.)
  7. ↑ Т. А. Иванова. Старославянский язык. Учебник. — С.-П. : Авалон, Азбука-классика, 2005. — С. 110. (рос.)
  8. ↑ а б Этимологический словарь славянских языков. — М. : Наука, 1974. — Т. 1. — С. 201.
  9. ↑ Lehr-Spławiński T. O mieszaniu prasłowiańskich połączeń telt z tolt w językach północno-słowiańskich // Studia i szkice wybrane z językoznawstwa słowiańskiego. — 1957. — С. 219—222.
  10. ↑ Минлос Ф. Р. Рефлексы праслав. *CelC в восточнославянских языках // XIII международный съезд славистов. Доклады российской делегации. — 2003. — С. 390.
  11. ↑ Т. А. Иванова. Старославянский язык. Учебник. — С.-П. : Авалон, Азбука-классика, 2005. — С. 108. (рос.)
  12. ↑ Stieber Z. Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe. — Warszawa, 2005. — С. 43.
  13. ↑ Бернштейн С. Б. Сравнительная грамматика славянских языков. — Издательство Московского университета, Издательство «Наука». — М., 2005. — С. 220.
  14. ↑ Stieber Z. Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe. — Warszawa, 2005. — С. 45—46.
  15. ↑ Бернштейн С. Б. Сравнительная грамматика славянских языков. — Издательство Московского университета, Издательство «Наука». — М., 2005. — С. 218.
  16. ↑ Фельдштейн Р.Ф. Противоречивые количественные отражения дифтонгов на плавные в польском языке типа płótno, król, we młodości // Rozprawy Komisji Językowej ŁTN. — 2006. — Т. LI. — С. 69.
  17. ↑ Т. А. Иванова. Старославянский язык. Учебник. — С.-П. : Авалон, Азбука-классика, 2005. — С. 108—109. (рос.)
  18. ↑ Мейе А. Общеславянский язык. — М. : Издательство иностранной литературы, 1951. — С. 128—129.
  19. ↑ а б Бернштейн С. Б. Сравнительная грамматика славянских языков. — Издательство Московского университета, Издательство «Наука». — М., 2005. — С. 220—221.
  20. ↑ а б Галинская Е. А. Историческая фонетика русского языка. — Издательство Московского университета, Издательство «Наука». — М., 2004. — С. 34—35. — ISBN 5-211-04969-1.
  21. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982— .
  22. ↑ Stieber Z. Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. — Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 2005. — С. 38.
  23. ↑ Мейе А. Общеславянский язык. — М. : Издательство иностранной литературы, 1951. — С. 59.
  24. ↑ Фельдштейн Р.Ф. Противоречивые количественные отражения дифтонгов на плавные в польском языке типа płótno, król, we młodości // Rozprawy Komisji Językowej ŁTN. — 2006. — Т. LI. — С. 68-69.
  25. ↑ Фельдштейн Р. Ф. Противоречивые количественные отражения дифотнгов на плавные в польском языке типа płótno, król, we młodości // Rozprawy Komisji Językowej ŁTN. — 2006. — Т. LI. — С. 72.
  26. ↑ Селищев А. М. Старославянский язык. — М. : Издательство Московского университета, Наука, 2006. — С. 150. — ISBN 5-211-06129-2.
  27. ↑ Nalepa J. Słowiańszczyzna północno-zachodnia. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe. — Poznań, 1968. — С. 38—39.
  28. ↑ Lamprecht A. Praslovanština a její chronologické členění // Československé přednášky pro VIII. mezinárodní sjezd slavistů. — 1978. — С. 147.
  29. ↑ Šekli M. Primerjalno glasoslovje slovanskih jezikov. — Lubljana : Znanstvena založba Filozofske fakultete, 2016. — Т. 1. — С. 271. — ISBN 978-961-237-742-7.
  30. ↑ Жовтобрюх М. А., Волох О. Т., Саміленко С. П., Слинько І. І. Історична граматика української мови. — К. : Вища школа, 1980. — С. 61.
  31. ↑ Півторак Г. П. Формування і діалектна диференціація давньоруської мови. — К. : Наукова думка, 1988. — С. 91.
  32. ↑ а б в г д Nalepa J. Słowiańszczyzna północno-zachodnia. — Poznań : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1968. — С. 35.
  33. ↑ а б Nalepa J. Słowiańszczyzna północno-zachodnia. — Poznań : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1968. — С. 36.
  34. ↑ Nalepa J. Słowiańszczyzna północno-zachodnia. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe. — Poznań, 1968. — С. 36—37.
  35. ↑ Nalepa J. Słowiańszczyzna północno-zachodnia. — Poznań : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1968. — С. 39.
  36. ↑ Мейе А. Общеславянский язык. — М. : Издательство иностранной литературы, 1951. — С. 54.
  37. ↑ а б Shevelov G. Y. A Prehistory of Slavic. — Carl Winter Universitätsverlag. — Heidelberg, 1964. — P. 396.
  38. ↑ а б в Shevelov G. Y. A Prehistory of Slavic. — Heidelberg : Carl Winter Universitätsverlag, 1964. — P. 415.
  39. ↑ Этимологический словарь славянских языков. — М. : Наука, 1984. — Т. 11. — С. 82—89.
  40. ↑ Этимологический словарь славянских языков. — М. : Наука, 2005. — Т. 32. — С. 166—167.
  41. ↑ Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1964—1973. — Т. 1. — С. 345.
  42. ↑ Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1964—1973. — Т. 1. — С. 317.
  43. ↑ Shevelov G. Y. A Prehistory of Slavic. — Heidelberg : Carl Winter Universitätsverlag, 1964. — P. 415—416.
  44. ↑ а б в Stieber Z. Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. — Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 2005. — С. 37.
  45. ↑ Bjørnflaten J. I. Chronologies Of The Slavicization Of Northern Russia Mirrored By Slavic Loanwords In Finnic And Baltic // Slavica Helisngiensia. — 2006. — № 27. — С. 54.
  46. ↑ Хелимский Е. А. Славянские (новгородско-псковские) заимствования в прибалтийско-финских языках: -a и -u в рефлексах имён мужского рода // Компаративистика, уралистика: Статьи и лекции. — 2000. — С. 331.
  47. ↑ а б в Shevelov G. Y. A Prehistory of Slavic. — Heidelberg : Carl Winter Universitätsverlag, 1964. — P. 395.
  48. ↑ а б Stieber Z. Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. — Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 2005. — С. 37—38.
  49. ↑ Shevelov G. Y. A Prehistory of Slavic. — Heidelberg : Carl Winter Universitätsverlag, 1964. — P. 416.
  50. ↑ Nalepa J. Słowiańszczyzna północno-zachodnia. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe. — Poznań, 1968. — С. 38.

Джерела ред.

  • Бернштейн С. Б. Сравнительная грамматика славянских языков. — М.: Издательство Московского университета, Издательство «Наука», 2005. — С. 216—225
  • Галинская Е. А. Историческая фонетика русского языка. — М.: Издательство Московского университета, Издательство «Наука», 2004. — С. 31—35
  • Мейе А. Общеславянский язык. — М.: Издательство иностранной литературы, 1951. — С. 54—60
  • Минлос Ф. Р. Рефлексы праслав. *CelC в восточнославянских языках. // XIII международный съезд славистов. Доклады российской делегации. — М.: Индрик, 2003. — С. 389—394
  • Селищев А. М. Старославянский язык. — М.: Издательство Московского университета, Издательство «Наука» — С. 150—158
  • Чекман В. Н. Исследования по исторической фонетике праславянского языка. — Минск: Наука и техника, 1979. — С. 147—151
  • Lehr-Spławiński T. O mieszaniu prasłowiańskich połączeń telt z tolt w językach północno-słowiańskich. // Studia i szkice wybrane z językoznawstwa słowiańskiego. — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1957. — S. 219—230
  • Lehr-Spławiński T. O tzw. przestawce płynnych w językach słowiańskich. // Studia i szkice wybrane z językoznawstwa słowiańskiego. — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1957. — S. 231—250
  • Nalepa J. Słowiańszczyzna północno-zachodnia. — Poznań: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1968. — S. 32—45
  • Shevelov G. Y. A Prehistory of Slavic. — Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag, 1964. — P. 391—421
  • Stieber Z. Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 2005. — S. 36—46

Посилання ред.

  • Фонетические процессы праславянского периода. Сайт филологического факультета МГУ. Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 1 грудня 2011. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Метатеза_плавних_у_слов%27янських_мовах&oldid=37199876