Вікіпедія

Медична етика

система моральних засад у практиці медицини
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті.

Медична етика — галузь етичної науки, яка досліджує об'єктивні основи, сутність, специфіку, структуру й основні функції моралі працівників медичної сфери діяльності.

Основні принципи медичної етики сформулював Гіппократ.

Принципи медичної етики ред.

Медична етика і деонтологія у трудовому колективі будь-якого відділення складаються з двох основних компонентів:

— взаємовідносин членів колективу між собою на всіх рівнях; взаємини в медичному товаристві;

— відносин між персоналом, хворими та їх родичами.[1]

Вісім основних принципів медичної етики:

  1. Гуманне ставлення до хворого;
  2. Не брати участі в діях проти здоров’я хворого;
  3. Надання допомоги всім, хто її потребує, незалежно від расової, політичної і релігійної приналежності;
  4. Солідарність усіх лікарів у повазі гідності людей, їх боротьбі за мир;
  5. Збереження медичної/лікарської таємниці;
  6. Участь в охороні життя людей від тих чи інших ексцесів, що загрожують їм (наприклад, від забруднення зовнішнього середовища);
  7. Недопущення експериментів над людьми;
  8. Утримання від вчинків, які можуть принизити гідність професії лікаря.[2]

Основні положення медичної етики ред.

Медична етика – це розділ етики, що вивчає проблему взаємовідносин медичних працівників з пацієнтами та колегами.

Деонтологія, в свою чергу, це вчення про проблеми моралі, це сукупність етичних норм і принципів поведінки медичного працівника при виконанні своїх професійних обов’язків. Моральне обличчя медичного працівника, основні його принципи формувалися і удосконалювалися впродовж багатьох століть залежно від політичного ладу, рівня культури, національних та релігійних традицій, а також соціальноекономічних і класових відносин у країні. Порушення правил деонтології може призвести до виникнення такої патології як ятрогенія – психогенний розлад внаслідок неправильних, необережних висловлювань або дій медичного працівника. Тому важливим принципом є дотримування основного деонтологічного правила – не зашкодити при діагностиці або лікуванні. Це обумовлено тим, що під час практичній діяльності лікар повинен вирішувати етичні питання стосовно хворого при отримання анамнестичних даних, визначення діагнозу та прогнозу, збереження конфіденціальності, інформованості членів родини пацієнта. Особливого значення набувають етичні принципи в галузі медичної генетики, наданні медико-генетичної консультації, визначенні рекурентного ризику, збереженні лікарської таємниці.

Проблеми ред.

Цей розділ містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цей розділ, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Взаємини ред.

Психологія ред.

Легше працювати в дружному колективі зі здоровим психологічним кліматом, високою трудовою дисципліною, загальним прагненням виконувати службові обов'язки із максимальною віддачею сил, знань, досвіду. Соціологи і психологи установили пряму залежність між моральним кліматом у колективі і продуктивністю праці, плинністю кадрів.

У гарному колективі робота створюється завдяки прагненню кожного допомогти іншому, виявити увагу до товариша по роботі, розділити з ним все приємне і радісне, лиха і негоди.

Навпаки, якщо колектив конфліктує через постійні непорозуміння у взаєминах між його членами, інтриги, сварки, неповагу один до одного, знижується ефективність праці колективу в цілому, якість роботи окремих співробітників. У такому колективі неприємно працювати, з'являється бажання залишити роботу. Ненормальна обстановка в колективі іноді пов'язана з хворобливим самолюбством окремих його членів, з небажанням прислухатися до корисних рад і в той же час із грубими помилками в роботі, порушенням трудової дисципліни.

Така поведінка частіше спричинюється низькою культурою людини, його невихованістю, часом є прикриттям ліні і небажання трудитися в повну силу. На жаль, у деяких медичних колективах ще не зжиті випадки брутальності, хамства, безцеремонності. Таким шляхом деякі люди прагнуть до самоствердження.

Медичне товариство ред.

Для медичного працівника культура спілкування[3] зі співробітниками в колективі — одна з необхідних умов високої ефективності співпраці та праці, морального задоволення.[4][5]

Нормою здорових взаємин медичних працівників один з одним є дбайливе відношення до авторитету — своєму і товаришів. Справедлива думка, що пацієнт і його родичі своє відношення до медицини нерідко будують на основі спостережень за взаєминами між медичними працівниками.

Субординація в роботі лікаря і медичної сестри необхідна, але вона нічого загального не має з зарозумілим відношенням одного вищого працівника до працівника рангом нижче. Разом з тим ще зустрічаються лікарі, частіше молоді, котрі поводяться з медичною сестрою некоректно, фамільярно.

Робота в колективі, великому чи малому, сприяє розвитку в медичного працівника суспільної свідомості, вчить його бути принциповим, непримиренним до недоліків у роботі, створює умови для колегіального рішення(а виходить і найправильнішого), складних питань профілактики, діагностики і лікування хворих. Саме в колективі кожен працівник може учитися глибоко осмислювати суспільне значення своєї повсякденної діяльності, краще зрозуміти її роль у державному масштабі.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ ЛІКАР — ХВОРИЙ, МЕЖА ПОВЕДІНКИ (ДУМКА ЗВИЧАЙНИХ ЛІКАРІВ) [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.] 2010
  2. ↑ МЕДИЧНА ЕТИКА І ДЕОНТОЛОГІЯ (ПОВЕРНЕННЯ ДО ТЕМИ) [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.] ГАЗЕТА "НОВИНИ МЕДИЦИНИ ТА ФАРМАЦІЇ" 6 (404) 2012.
  3. ↑ Українська мова: культура мовлення медика: Навч. посіб. для мед. ун-тів, інст., акад. Рекомендовано МОЗ / Г.Г. Кисіль, О.Ф. Чорногуз. — К., 2018. — 464 с., тв. пал., (ст. 10 пр.). ISBN 978-617-505-698-1
  4. ↑ Медична етика та деонтологія в практиці лікаря — дитячого анестезіолога. Єхалов В.В., Павлиш О.С., Єгоров С.В. [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.]/ Медицина невідкладних станів, ISSN 2224-0586.- № 3 (98), 2019. DOI: 10.22141/2224-0586.3.98.2019.165489 (С.124-126)
  5. ↑ Ткач Л. та ін. Культура мовлення — духовний та інтелектуальний портрет сучасного фахівця- медика / А. Ткач, С. Юрнюк. // Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. — 2017. — № 3 (15). — С. 34—36

Джерела ред.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Медична_етика&oldid=39554493