Маґура (печера, Болгарія)

печера в Болгарії

Магура — печера у Видинській області Болгарії, розташована недалеко від села Рабиша, поблизу Видина. Входить до Переліку 100 туристичних об'єктів Болгарії під № 14.

Маґура
болг. Магура
Наскельні розписи в печері
Характеристики
Тип карстова
Гірські породи вапняк
Довжина 2500 м
Глибина 56 м
Висота н. р. м. 371 м
Дослідження
Рік відкриття 1960
Розташування
Країна  Болгарія
Регіон Рабиша
Карти розташування
Маґура (печера, Болгарія). Карта розташування: Болгарія
Маґура (печера, Болгарія)

Мапа

CMNS: Маґура у Вікісховищі

Історія ред.

Печера була відома і досліджена ще за часів Римської імперії і середньовіччя.

Спелеологічний опис ред.

Загальна довжина 3 км. Печера складається з довгих і глибоких коридорів, щоб їх повністю пройти в середньому потрібно 5 годин. Магура відома своїми сталактитами, сталагмітами і сталактонами. Найбільший сталактон має висоту 20 м і діаметр основи 4 м. Найбільший сталагміт, знайдений при дослідженні болгарських печер, з довжиною 11 м і в основі діаметром 6 м.

Протягом року в печері зберігається температура 12 °C.

Наскельний живопис ред.

Печера також відома 700 зразками наскельного живопису, які є одним з прадавніх зразків первісного мистецтва в Європі, унікальним на Балканах. На них зображено жіночі і чоловічі фігури, мисливці, тварини, рослини, сонце і зірки. Болгарські дослідники вважають, що тут зображений найдавніший в Європі неолітичний сонячний календар, що складається з 366 днів[1]. Датування малюнків в печері відноситься до Бронзового століття 3100-900 років до н. е., що робить цей календар прадавнішим в Європі[2]

Сучасне життя ред.

У печері також зберігаються вина. У найбільшому Тріумфальному залі (висота 30 м, ширина — 58, довжина — 130 м) проводяться концерти класичної музики. Для туристів створено доріжки з бильцями і освітленням.

Примітки ред.

  1. Магура зберегла найдавніший сонячний календар в Європі[недоступне посилання з квітня 2019]
  2. UNESCO World Heritage Centre. The Magoura cave with drawings from the bronze age - UNESCO World Heritage Centre (англ.). whc.unesco.org. Архів оригіналу за 21 листопада 2017. Процитовано 31 липня 2017.

Джерела ред.