Вікіпедія

Мацюк Ія Павлівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мацюк.

І́я Па́влівна Хомайко (у першому шлюбі — Мацю́к, у другому — Грицай, сценічний псевдонім — Ісорі; 3 березня 1920, Кам'янець-Подільський — 29 вересня 2008, місто Сарасота, Флорида, США) — українська оперна співачка (лірико-драматичне сопрано) та акторка, діячка української діаспори.

Ія Мацюк
Ія Павлівна Мацюк
Народилася 3 березня 1920(1920-03-03)
м. Кам'янець-Подільський, Українська Народна Республіка
Померла 29 вересня 2008(2008-09-29) (88 років)
Сарасота, Флорида, США
Поховання Цвинтар святого Андрія
Національність українка
Громадянство  УНР→США США
Діяльність акторка, співачка
Alma mater Львівська національна академія мистецтв
Чоловік Тарас Грицай

Біографія ред.

Дитинство та юність ред.

Народилася 3 березня 1920 року[1] в Кам'янці-Подільському в сім'ї Павла та Єлизавети Хомайків. Батько Павло Васильович працював землеміром. Мала старшого брата Аркадія, молодшого брата Миколу. Батько мав приємного тембру голос (баритон) і полюбляв співати українські народні пісні. За спогадом доньки, він був особисто знайомий із Федором Шаляпіним і тривалий час листувався з ним.

Ія навчалася в другій трудовій школі, що розміщувалася в стінах колишньої Маріїнської жіночої гімназії, де свого часу навчалися відомі зірки оперної сцени Лідія Липковська та Зінаїда Рибчинська.

Ія часто відвідувала драматичний театр, а, закінчивши школу, стала брати участь у його роботі, виступаючи переважно в співочих ролях. Батько наполіг, щоб донька їхала навчатися до Харкова, де в нього була родина. Там Ія перебувала у 1939—1941 роках. У Кам'янець-Подільський повернулася влітку 1941 року, коли місто вже захопили нацисти.

На театральній сцені ред.

На початку осені 1941 року Ія познайомилася з Любомиром Мацюком, який у серпні прибув до Кам'янця-Подільського в складі похідної групи ОУН, щоб вести в місті просвітницьку роботу для відродження державницьких ідей українського народу. У Кам'янці-Подільському Любомир відав організацією хорів і музично-театральних дійств. Саме під час роботи з театральною групою він заприятелював з Ією та звернув увагу на гарний тембр її голосу.

2 лютого 1942 року Ія Хомайко дебютувала на сцені міського театру імені Тараса Шевченка в п'єсі «Сорочинський ярмарок» у ролі циганки.[2] 28 лютого панна Хомайко зіграла у сальоновій виставі «Шалапут».[3] В цей час Любомир Мацюк став директором Українського Національного Театру м. Проскурова.[4] Через деякий час Мацюк завітав до Кам'янця-Подільського, щоб запросити місцевих акторів переїхати до Проскурівського театру.[5]

У липні 1942 року Ія Хомайко вперше дебютувала на сцені Проскурівського театру в п'єсі «Сватання на Гончарівці» у ролі Уляни.[6] Вже у серпні на сцені Проскурівського Драматичного Українського театру в постановці оперети «Запорізький скарб» Мацюк та Хомайко виконали свої пісні.[7] Коли Любомир та Ія заспівали дуетом, то зрозуміли, що в них неабияка злагодженість голосів. Крім того, після спілкування з Любомиром Ія стала справжньою патріоткою усього українського.

Невдовзі гестапо розпочало боротьбу з галицькими посланцями. Любомирові загрожувала небезпека, тож він вирушив у дорогу, загітувавши Ію їхати до Львова навчатися мистецтва вокалу. Після прослуховування її прийняли до Музичного інституту імені Миколи Лисенка в клас Одарки Бандрівської. Під професійним оком знаного педагога Ія швидко набиралася знань і навичок співу, особливо злагоджено співаючи в дуеті з Любомиром. 1943 року вони одружилися. Весілля зіграли в Унятичах — рідному селі нареченого.

На музичній сцені ред.

Закінчила Вищий музичний інститут імені Миколи Лисенка у Львові, вдосконалювала майстерність у Відні. Від 1945 року виступала в Західній Німеччині, у 1947—1958 роках — у Бразилії, від 1958 року — у США.

Була дружиною співака й диригента Любомира Мацюка, який виступав під псевдонімом Мартіні. Удруге одружилась з інженером Тарасом Грицаєм (помер 11 грудня 1987 року[8]).

Померла 29 вересня 2008 року в місті Сарасота (штат Флорида, США). Останки були перевезені і поховані 16 грудня біля її покійного чоловіка Тараса на Українському православному цвинтарі святого Андрія у Саут-Баунд-Бруку[9].

Примітки ред.

  1. ↑ В «Енциклопедії українознавства» вказано помилкову дату народження — 1918 рік.
  2. ↑ «Сорочинський ярмарок» // Подолянин. — 5 лютого 1942. — № 11. — С. 4.
  3. ↑ З театру «Шалапут» // Подолянин. — 4 березня 1942. — № 20. — С. 4.
  4. ↑ Вістки з України // Воля Покуття. — 1 березня 1942. — № 14. — С. 5.
  5. ↑ Чим займається директор Проскурівського театру п. Мацюк // Подолянин. — 4 червня 1942. — № 47. — С. 4.
  6. ↑ «Сватання на Гончарівці» // Український голос (Проскурів). — 16 липня 1942. — № 57. — С. 4.
  7. ↑ «Запорізький скарб» // Український голос (Проскурів). — 13 серпня 1942. — № 65. — С. 4.
  8. ↑ Помер інж. Т. Грицай // Свобода. — 1987. — 12 грудня. — С. 1.
  9. ↑ Свобода. — 2009. — Число 6. — 6 лютого. — С. 27.

Джерела та література ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мацюк_Ія_Павлівна&oldid=40492036