Махкамов Кахар Махкамович
Махка́мов Кахар Махкамович (тадж. Қаҳҳор Маҳкамович Маҳкамов; 16 квітня 1932, Ленінабад, Таджицька РСР — 8 червня 2016, Душанбе, Таджикистан) — таджицький політичний і державний діяч, голова Ради Міністрів Таджицької РСР (1982-1986), 1-й секретар ЦК Компартії Таджикистану (1985-1991), голова Верховної Ради Таджицької РСР (1990), перший президент Таджикистану (1990-1991).
| Кахар Махкамович Махкамов | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| тадж. Қаҳҳор Маҳкамович Маҳкамов | |||||
 1-й Президент Таджикистану  | |||||
| 30 листопада 1990 — 31 серпня 1991 | |||||
| Попередник | посаду запроваджено, він сам Перший Секретар ЦК КП Таджицької РСР | ||||
| Наступник | Кадріддін Аслонович Аслонов | ||||
| 11-й Перший секретар ЦК Компартії Таджицької РСР | |||||
| 14 грудня 1985 — 4 вересня 1991 | |||||
| Попередник | Рахмон Набійович Набієв | ||||
| Наступник | посаду скасовано, він сам як Президент Таджикистану | ||||
| 9-й Голова Ради Міністрів Таджицької РСР | |||||
| 30 листопада 1990 — 25 червня 1991 | |||||
| Попередник | Ізатулло Ізатуллойович Хайоєв | ||||
| Наступник | посаду скасовано | ||||
| 11-й Голова Верховної Ради Таджицької РСР | |||||
| 12 квітня 1990 — 30 листопада 1990 | |||||
| Попередник | М.С. Табаров | ||||
| Наступник | Кадріддін Аслонович Аслонов | ||||
| 7-й Голова Ради Міністрів Таджицької РСР | |||||
| 20 квітня 1982 — 4 січня 1986 | |||||
| Попередник | Рахмон Набійович Набієв | ||||
| Наступник | Ізатулло Ізатуллойович Хайоєв | ||||
| Народився |
16 квітня 1932 Ходжент, Таджицька РСР | ||||
| Помер |
8 червня 2016 (84 роки) Душанбе, Таджикистан | ||||
| Відомий як | інженер, політик | ||||
| Країна | Таджикистан і СРСР | ||||
| Національність | Таджик | ||||
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний гірничий університет | ||||
| Політична партія | Комуністична Партія Таджикистану | ||||
| У шлюбі з | Гавхар Шукріятовна | ||||
| Релігія | Іслам | ||||
| Нагороди |
| ||||
Біографія ред.
Кахар Махкамов народився 16 квітня 1932 року у Ходженті у селянській родині. 1953 року закінчив Ленінградський гірничий інститут.
Трудова діяльність ред.
У 1953—1957 роках працював начальником вентиляції шахти тресту «Таджиквугілля» у місті Шураб, помічником головного інженера, начальником експлуатаційної дільниці, головним інженером, начальником шахти.
У 1957—1961 — керуючий Шурабським рудоуправлінням тресту «Таджиквугілля».
Партійно-господарська кар'єра ред.
У 1961—1963 роках К.Махкамов займає посаду голови Ленінабадського міськвиконкому.
Ленінабадське (Ходжентське) походження Кахара Махкамова сприяло швидкій і успішній партійно-адміністративній кар'єрі. Ленінабадці займали провідні партійні і державні посади, відтісняючи представників інших регіонів. З Ленінабадцями традиційно співпрацювали вихідці з Кулябської області, що займали провідні посади в силових структурах.
Інші регіональні клани — «бадахшанці», «гісарці» та «гармці» бажали змінити таке становище, але до здобуття Таджикистаном незалежності не змогли цього зробити.
1963 року Кахара Махкамова призначено головою Держплану Таджицької РСР, а з 1965 поєднує цю посаду з посадою заступника голови Ради Міністрів Таджицької РСР.
У 1982—1986 — голова Ради Міністрів Таджицької РСР;
В 1985—1991 — Перший Секретар Центрального Комітету Компартії Таджикистану; водночас у 1985—1991 — член ЦК КПРС, 1990—1991 — член політбюро ЦК КПРС.
Депутат Верзовної Ради СРСР 10-11 скликань, народний депутат СРСР (1989—1991), депутат Верховної Ради Таджицької РСР 12 скликання.
Керівником радянського Таджикистану став на початку політики «перебудови» в СРСР коли генеральний секретар ЦК КПРС Михайло Горбачов відправив на пенсію першого секретаря ЦК Компартії Таджикистану Рахмона Набієва.
На чолі Таджицької РСР ред.
Кахар Махкамов, який багато років очолював Держплан республіки і добре знав проблеми її економіки, на думку М. Горбачаова добре підходив на роль реформатора, однак виявився нездатним зберегти контроль над Таджикистаном, який роздирали міжкланові та міжрегіональні суперечності, що вкрай загострилося в останні роки існування СРСР. Ситуація ставала все більш загрозливою коли на міжрегіональні суперечності наклалися релігійні і політичні конфлікти. 1990 у Душанбе та інших великих містах почалися великі мітинги.
11 лютого у Душанбе почали розповсюджуватися чутки про розподілення квартир для вірменських біженців з Баку, біля будівлі ЦК Компартії Таджицької РСР зібралося кілька тисяч чоловік. Наступного дня вигуки у натовпі з «Геть вірмен!» змінилися вимогами «Геть Махкамова!»[1], почалися безлади. Для наведення ладу було залучено близько 5000 військових та службовців МВС, які отримали наказ вести вогонь на ураження, було запроваджено комендантську годину. В результаті 25 осіб було вбито і 565 поранено.[2]
За ці події Махкамова було піддано критиці з боку заступника голови ради Міністрів Бурі Карімова, який вимагав відставки керівництва Комуністичної партії Таджикистану. 14 лютого Каххар Махкамов і голова ради Міністрів Ізатулло Хайоєв подали у відставку, проте вона не була прийнята Центральним комітетом Комунітстичної партії Таджикистану[3].
В інтерв'ю газеті «Чарогі Руз» співробітник КДБ Таджикистану Абдулло Назаров стверджував, що безлади були спровоковані КДБ Таджикистану задля дискредитації антикомуністичного руху у республіці[4].
Кахар Махкамов через 20 років після лютневих подій 1990 в інтерв'ю «Бі-Бі-Сі», говорячи про причини безладів, що відбулися, заявляв, що до цих подій «причетні і деякі керівники КДБ — як у Душанбе, так і в Москві»[2].
Бурі Карімова та інших критично налаштованих представників комуністичної номенклатури було виключено з Комуністичної партії Таджикистану.
У березні 1990 відбулися вибори до Верховної Ради Таджицької РСР 12 скликання, до яких республіканська влада не допустила представників опозиційних партій та громадських рухів. Таким чином, ВР Таджицької РСР складалася переважно з лояльних комуністів, що дозволяло й надалі проштампувати потрібні К.Махкмову та іншим керівниками республіки рішення. В результаті основна політична боротьба у Верховній Раді проходила між угрупуваннями всередині комуністичної фракції. Оскільки найвищої посадою у Таджицькій РСР на той час була посада голови Верховної Ради, К.Махкамов як перший секретар Компартії Таджикистану, запропонував свою кандидатуру. Його суперником став попередній голова Президіуму Верховної Ради Гаібназар Паллаєв (належав до «памірської групи»). На голосуванні 12 квітня 1990 року К.Махкамов переміг з перевагою 162 проти 62 голосів.
Після запровадження посади Президента, 30 листопада 1990 року Верховна Рада Таджицької РСР обрала Кахара Махкамова президентом Таджицької РСР. Цього разу його суперником був попередник по партійній ліній екс-перший секретар компартії Таджицької РСР Рахмон Набієв. К.Махкамов отримав 131 голос, Р.Набієв — 89.[5]. Одночасно Кахар Махкамов продовжував обіймати посаду голови уряду (до 25 червня 1991 року).
Політичні проблеми та відставка ред.
Кахар Махкамов у серпні 1991 року підтримав дії Державного комітету з надзвичайного стану СРСР. Після падіння путчістів опозиційні Демократична Партія Таджикистану та Партія Ісламського Відродження організували масові демонстрації з вимогою відставки К.Махкамова. Більшість депутатів Верховної Ради Таджицької РСР висловила йому недовіру. 31 серпня 1991 Кахар Махкамов був змушений піти у відставку з посади президента Таджицької РСР. 4 вересня він також склав з себе повноваження першого секретаря Комуністичної партії Таджикистану.
Подальше життя ред.
З 1992 року Кахар Махкамов перебуває на політичній пенсії зі збереженням статусу довічного члена парламенту. У 1992—1997 Махкамов працює консультантом, а згодом керівником фірми «Шукур» (автосервіс, випуск склотари). Зараз Махкамов член нижньої палати парламенту із забезпечення основних конституційних прав і свобод людини, та законності. Він є представником Таджикистану у ЄврАзЕС та одночасно головою комісії з економічної політики Міжпарламентської асамблеї ЄврАзЕС.
Нагороди ред.
- Чотири Ордени Трудового Червоного Прапора
- Заслужений інженер Таджикистану
Оцінка національного становища таджиків в радянські часи ред.
Махкамов вітав перебудову, вважаючи, що вона може вплинути на зростання національної самосвідомості свого народу. В одному з виступів він заявив:
|
Народ з його стародавньою та багатою історією що дав світу немало великих вчених, мислителів, поетів, опинився в такому становищі, що навіть не має нормального музею, гарних театрів, сучасних бібліотек і т. д., будівництво яких протягом довгих років просто заборонялося. Народ став втрачати свою культуру, свою мову. Обурення людей цими обставинами є справедливим. Багато треба виправити, і чим раніше, тим краще [7]. | 
|
Див. також ред.
Джерела ред.
- М. Дорошко. Махкамов Кахар Махкамович. // Політична енциклопедія. — Київ, 2012. — С.433. — ISBN 9789666118182.
Примітки ред.
- ↑ Н. А. Зенькович. Самые закрытые люди: энциклопедия биографий. — Olma Media Group, 2002. — С. 347. — ISBN 5948500357, 9785948500355
- ↑ а б Экс-президент Таджикистана о роли КГБ и армянских беженцев из Спитака в беспорядках в Душанбе 1990 года. Архів оригіналу за 12 лютого 2011. Процитовано 8 серпня 2012.
- ↑ Takeyh Ray The Receding Shadow of the Prophet: The Rise and Fall of Radical Political Islam. — Greenwood Publishing Group. — ISBN 0275976297
- ↑ Очевидцы Душанбе-1990: Погромы спровоцировали коммунисты и КГБ-шники. Архів оригіналу за 15 травня 2013. Процитовано 8 серпня 2012.
- ↑ Д.Ашимбаев. Пятнадцать лет СНГ: президенты и правительства. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 8 серпня 2012.
- ↑ Помер перший президент Таджикистану Махкамов, який поплатився кар'єрою за підтримку ДКНС. nv.ua. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 9 червня 2016.
- ↑ Н.А.Зенькович. Самые закрытые люди: энциклопедия биографий. — Olma Media Group, 2002. — С. 347-348. — ISBN 5948500357, 9785948500355.