Марі Бонапарт
Принцеса Марі Бонапарт (фр. Marie Bonaparte, 2 липня 1882, Сен-Клу — 21 вересня 1962, Сен-Тропе) — французька аристократка, письменниця, перекладачка, психоаналітикиня, учениця Зігмунда Фрейда, піонерка психоаналізу у Франції. Принцеса Грецька і Данська.
| Марі Бонапарт | |
|---|---|
| фр. Marie Bonaparte | |
 | |
| Народилася |
2 липня 1882[4][1][…] Сен-Клу |
| Померла |
21 вересня 1962[1][2][…] (80 років) Гассен ·лейкоз |
| Поховання | Татої |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | психологиня, перекладачка, письменниця, психоаналітикиня |
| Галузь | психоаналіз |
| Знання мов | французька[1][5], німецька[5] і англійська[5] |
| Титул | принцеса |
| Рід | Бонапарти |
| Батько | Роланд Бонапартd |
| Мати | Марія-Фелікс Бланкd |
| У шлюбі з | Георг, граф Корфський |
| Діти | Петро Шлезвіг-Гольштейнd[2] і Євгенія Шлезвіг-Гольштейнd |
| Нагороди |
 |
 | |
Життєпис ред.
Народилася в родині відомих французьких аристократів. Батько принц Роланд Бонапарт (19 травня 1858 — 14 квітня 1924), мати Марія-Фелікс Бланк (1859—1882). Мати померла від емболії незабаром після народження Марії, залишивши половину свого 8,4 млн статку своєму чоловікові, а половину — дочці. Правнучка Люсьєна Бонапарта (брата імператора Наполеона Бонапарта), Марі успадкувала чималі статки від діда по матері, Едмона Блана (англ. Edmond Blanc) — успішного бізнесмена, одного з забудовників Монте-Карло.
Жила з батьком, відомим географом і ботаніком, у Парижі та в різних родинних маєтках.
21 листопада 1907 року в Парижі одружилась з принцом Грецьким і Данським Георгом, сином короля Греції Георг I (король Греції). Отримала титул Принцеси Греції та Данії.
2 червня 1952 року з чоловіком представляла свого племінника короля Греції Павла I під час коронації Єлизавети II у Лондоні.
Померла від лейкемії в Сен-Тропе 21 вересня 1962 року. Кремована в Марселі, попіл поховано в могилі її чоловіка, принца Георга в Татої, поблизу Афін.
Наукова діяльність ред.
Була ученицею З. Фрейда й практикувала психоаналіз аж до своєї смерті в 1962 році, займалась розробкою та вивченням психоаналізу. Написала кілька книг з психоаналізу, переклала роботи Фрейда французькою. Заснувала Французький інститут психоаналізу (Société Psychoanalytique de Paris, SPP) в 1926 році.
| Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2020) |
Родовід ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б FemBio database
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118904167 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
Література ред.
- Accerboni Anna Maria et coll., La donna e la psicoanalisi, Ricordo di Marie Bonaparte, Trieste, Biblioteca Cominiana, 1989, 164 p.
- Bourgeron Jean-Pierre, Marie Bonaparte et la psychanalyse, à travers ses lettres à René Laforgue et les images de son temps, Genève, éditions Slatkine, 1993
- Céloa Bertin, La dernière Bonaparte, P., Perrin, 1982
- Mijolla Alain de (1988), Quelques aperçus sur le rôle de la princesse Marie Bonaparte dans la création de la Société Psychanalytique de Paris, Rev. franç. Psychanal., 5, 1988, pp. 1197—1214.
- Roudinesco Élisabeth, La bataille de cent ans, histoire de la psychanalyse tome 1, P., éd. Ramsay, 1982
- Bertin, Celia, Marie Bonaparte: A Life, Yale University Press, New Haven, 1982. ISBN 0-15-157252-6
- Loewenstein, Rudolf, Drives, Affects and Behavior: Essays in Honor of Marie Bonaparte, 1952