Вікіпедія

Марія де Домінічі

мальтійська художниця

Марія де Домінічі (італ. Maria de Dominici; нар. 6 грудня 1645, Вітторіоза — пом. 18 березня 1703, Рим) — мальтійська художниця, скульпторка і черниця ордену кармелітів.

Марія де Домінічі
італ. Maria de Dominici
Народження 6 грудня 1645(1645-12-06)[1]
Біргу, Port Region (Port)d, Мальта
Смерть 18 березня 1703(1703-03-18) (57 років)
  Рим, Папська держава
Країна  Мальта
Діяльність художниця, скульпторка, черниця
Вчитель Mattia Pretid і Карло Маратті
Брати, сестри Raimondo De Dominicid

Життєпис ред.

Марія де Домінічі народилася 1645 року в місті Вітторіоза (нині Біргіт) у родині ювеліра, який шанував Мальтійський орден[2]. В її родині було багато діячів мистецтва[3]: її брати Раймондо та Франческо також прославилися як відомі художники, а син Раймондо на ім'я Бернардо став істориком мистецтва і автором книги, де згадувалося і мальтійське мистецтво[4].

У хроніці «Ілюстрована Мальта» авторства Джованнантніо Чантара (італ. Giovannantonio Ciantar) є картина із зображенням жінки, яка знала, чим вона буде займатися — мова йде про Марію де Домнічі. Чантар писав, що вона «виявляла відразу до типових жіночих обов'язків, за що піддавалася закидам від батьків, займалася зображенням тих речей, які вона побажала б зображати». У результаті батьки змирилися з побажанням доньки та запросили майстра мистецтва для її подальшого навчання.

Марія навчалася у художника і скульптора Маттіа Преті, який займався оформленням собору Святого Іоанна в місті Валлетта. Вважається, що в 1661—1666 роках вона допомагала Преті із виконанням фресок про життя та мученицьку смерть Івана Хрестителя[5], які зображені на склепіннях собору[3]. Про Марію писали як про розумну і різнобічну жінку, про що свідчать і два її заповіти[4]. Джованнантоніо Чантар писав, що під керівництвом Преті Марія працювала дуже старанно: він дозволив їй зобразити деякі жіночі фігури під час розпису собору Святого Іоанна, в чому вона досягла успіху навіть більше, ніж сам майстер. Інший історик, Джузеппе Марія де Піро, писав у 1839 році про Марію, що вона «перевершила всіх інших його учнів в умінні, чим і змусила майстра вибрати її для розпису стін собору і зображення жіночих фігур на склепіннях і стінах».

Марія перебувала в ордені кармелітів і тому могла жити поза стінами монастиря, вдалині від сімейних зв'язків. У 1682 році вона покинула Мальту з племінником гросмейстера Мальтійського ордена і його дружиною Ізабеллою д'Авалос д'Акіно д'Арагона. В Римі у Марії була власна майстерня, де вона займалася виготовленням скульптур і написанням картин на замовлення: її рекомендував особисто гросмейстер. Будинок Марії знаходився недалеко від церкви Сан-Джованні-деї-Фіорентіні[2].

Марія де Домінічі померла в 1703 році і була похована в церкві Санта-Марія-ін-Траспонтіні.

Мистецькі роботи ред.

Крім розписів стін і склепінь собору Святого Івана, на Мальті Марія де Домінічі прославилася як авторка кількох переносних скульптур святих, які встановлювалися на релігійні свята і в дні вуличних походів. Найбільш відомі художні роботи Марії — «Відвідування» (церква приходу Зеббудж), «Беато Франко» (церква кармелітів у Валлетті) і «Благовіщення» (кафедральний музей у Валлетті).

Увічнення пам'яті ред.

Марія згадується у двотомному Словнику художниць (англ. Dictionary of Women Artists) авторства Делаї Гейз (англ. Delia Gaze).

Крім того, її ім'ям у 2010 році був названий кратер на Меркурії[6]. Факт включення імені мальтійської художниці до бази найменувань об'єктів на Меркурії був відзначений Сюзанною Гоу в книзі «Мальта: жінки, історія, книги і місця» (англ. Malta: Women, History, Books and Places[3].

Примітки ред.

  1. ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
  2. ↑ а б Dictionary of Women Artists / Delia Gaze. — Taylor & Francis, 1997. — Vol. 1. — С. 462.
  3. ↑ а б в Susanna Hoe. Malta: Women, History, Books and Places. — British Library: HOLO Books, 2015. — С. 3, 116, 117. — ISBN 978-0-9572153-5-1.
  4. ↑ а б Bernardo de Dominici. Vite dei pittori, scultori ed architetti napoletani. — Napoli: Tipografia Trani, 1840.
  5. ↑ Fr Mark Cauchi, OSA Valletta (16 лютого 2013). Mattia Preti, a friend of the poor and needy. Times of Malta. Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 24 березня 2020.
  6. ↑ Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Science Center. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 24 березня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_де_Домінічі&oldid=35350313