Вікіпедія

Марія де Бурбон (1515—1538)

Мар́ія де Бурб́он (фр. Marie de Bourbon; 29 жовтня 1515, Пікардія — 18 вересня 1538, там само) — французька принцеса, донька Карла IV, герцога Вандома і Франсуази Алансонської. Марію розглядали на роль нареченої шотландського короля Якова V, однак вибір був зроблений на користь Мадлен Французької.

Марія де Бурбон
фр. Marie de Bourbon
Марія де Бурбон
Марія де Бурбон
Зарисовка портрета Марії роботи Жана Клуе.
Пізніше з цієї зарисовки зроблено портрет, який і відправили в Шотландію королю Якову V
 
Народження: 29 жовтня 1515(1515-10-29)
Шато де ла Фер, Пікардія
Смерть: 28 вересня 1538(1538-09-28) (22 роки)
Там само
Поховання: Собор Паризької Богоматері
Рід: Бурбони
Батько: Карл IV де Бурбон-Вандом
Мати: Франсуаза Алансонська

Походження ред.

Марія де Бурбон народилася 1515 року в Шато де ла Фер в сім'ї Карла IV, герцога Вандомського[ru], і Франсуази Алансонської; Марія стала першою донькою і другою дитиною з тринадцяти їхніх дітей. По батьківській лінії Марія доводилася онукою Франсуа, графа Вандомського[en], і Марії де Люксембург; по материнській — Рене, герцога Алансона[ru], і Маргарити Лотарингської[1]. Крім дванадцяти рідних братів і сестер, Марія мала єдиноутробних брата і сестру від шлюбу матері з Франсуа II, герцогом де Лонгвіль[ru], однак на момент народження принцеси обидва вони були мертві.

Матримоніальні плани ред.

Перші переговори ред.

1517 року відбулось підписання франко-шотландського Руанського договору[en], що мав на меті підтримати Старий союз, ослаблений поразкою шотландців у битві біля Флоддена. Одним із положень договору значилося одруження шотландського короля з французькою принцесою. У квітні 1530 Джон Стюарт, герцог Олбані, був уповноважений завершити переговори про шлюб Якова V і Мадлен Французької[2]. Втім, позаяк Мадлен не володіла відмінним здоров'ям, було запропоновано іншу наречену — Марію де Бурбон — і посаг, гідний дочки французького короля. До кінця 1534 року секретар Джона Стюарта, Ніколас Каніве, і секретар шотландського монарха Томас Ерскін[en] доставили Якову V портрет Марії, що належав пензлю Жана Клуе[3][4].

1533 року Маргарита Наваррська обговорила матримоніальні плани з дипломатом Генріха VIII, герцогом Норфолка. Вона зазначила, що герцог Вандом був тісно пов'язаний з імператором Карлом V і стверджувала, що Марія та її сестра були «хворими й кривими». Маргариту також дивувала можливість шлюбу Якова V з Христиною Данською, оскільки була переконана, що на роль королеви Шотландії більше підійде її зовиця Ізабелла[en][5].

У січні 1535 року Яків V спрямував Франциску I листа, в якому пояснив, що відчуває ніби переговори були спотворені й надсилає до Франції свого глашатая Джеймса Айкенхеда. Айкенхеду було доручено розтлумачити, що Яків не може відійти від договору 1517 року, побравшись з нареченою не королівської крові без згоди парламенту Шотландії[6].

Другі переговори ред.

У відповідь на пояснення Айткенхеда Франциск I знову твердо вказав Якову V на те, що Мадлен, французька принцеса з королівської сім'ї, не може вийти заміж за короля через слабке здоров'я. Франциск вкотре запропонував альтернативний варіант шлюбу з Марією[7].

5 червня 1535 Яків писав Франциску щодо можливості шлюбу з Мадлен, договору і заміни нареченої Марією. Він писав, що чув від Ніколаса Каніве, що Марія Бурбон була можливою нареченою. Яків V відіслав листа з його «знайомим слугою» Джеймсом Айкенхедом, якому доручив переконатися, що жінка, яку Якову пропонують за дружину, відповідає його очікуванням стосовно характеру, манер і титулу. Крім того, Айкенхед повинен був довідатися стосовно обіцяного королівського посагу для Марії, якщо вона відповідає всім вимогам короля. У разі укладення шлюбного договору Марія разом зі своїми придворними дамами (всі вони на вимогу Якова мали бути аристократичного походження) повинна була негайно відбути у свій новий будинок, щоб встигнути прибути до Шотландії до настання зими. Того самого дня Яків відправив листи аналогічного змісту Філіппу Шабо[ru] і Анну де Монморансі[8].

У той період герцог Олбані серйозно задумався про можливість шлюбу Якова V з овдовілою герцогинею Міланською і став гальмувати переговори про шлюб з Марією. Крім того, при шотландському дворі поповзли чутки про те, що король бажає обвінчатись зі своєю колишньою коханкою Маргарет Ерскін. І все-таки 28 грудня 1535 року Айкенхед вирушив до Франції, щоб поновити переговори про союз із Вандомським домом і зміг укласти найбільш вигідний для короля договір. Яків призначив свого повіреного законним представником шотландського короля для завершення шлюбних справ[9].

29 березня 1536 року в Крем'є поблизу Ліона було підписано і скріплено королівською печаткою остаточний договір про шлюб короля Якова I й Марії Бурбон. На підписанні були присутні Жан III д'Етурмель, управитель двору герцога Вандомського; Матьє де Лонгжу, єпископ Суассона[en]; Гійом Пойє[fr], глава французького парламенту; Гійом Фе, сеньйор Ферні, королівський камергер, і Джеймс Айкенхед (у французьких документах він позначений як Hacquenet). Шлюбний договір підписали Франсуа де Турнон[ru], канцлер Антуан де Бург, Анн де Монморансі, маршал Франції, і адмірал Філіпп Шабо, граф Бюзансе[10]. Згідно з договором, серед іншого, в разі передчасної смерті Якова в довічне розпорядження Марії переходив Фолклендський палац[11]. У квітні 1536 року Франциск I, як закріплення договору, передав Якову намисто Ордену Святого Михайла[12]. У липні 1536 року помер герцог Олбані, так і не дочекавшись королівського весілля.

Відмова Якова V і подальше життя ред.

Шотландський король відвідав Марію в Сен-Кантені в Пікардії у вересні 1536 року, а потім вирушив на південь, щоб зустрітися з Франциском I[13]. При французькому дворі Яків V зустрівся з дочкою Франциска I, Мадлен, в яку закохався з першого погляду. Попри вже укладений договір, шотландський король став просити руки Мадлен. Посилаючись на хворобу принцеси й суворий клімат Шотландії, який міг виявитися фатальним для здоров'я доньки, що вже похитнулося, Франциск I не дав згоди на шлюб[14]. Яків наполягав і, врешті-решт, Франциск поступився: договір з Марією був розірваний і 1 січня 1537 року в Соборі Паризької Богоматері Яків і Мадлен одружилися[15].

14 жовтня 1536 року Родольфо Піо да Карпі[en], єпископ Фаенци, писав, що Франциск I запропонував Марії в чоловіки герцога Лотарингського[13], однак подальшого розвитку ця пропозиція не дістала. Мадлен померла через кілька місяців після весілля; Марія спочила трохи пізніше, ніж через півтора року. На думку шотландського хроніста Роберта Ліндсі[en], Марія була настільки засмучена відмовою Якова побратися з нею, що незабаром тяжко занедужала і померла[16].

Примітки ред.

  1. ↑ Louda, Maclagan, 1999, с. таб. 68.
  2. ↑ Hannay, 1954, с. 43—44, 51—52, 170.
  3. ↑ Hannay, 1954, с. 280—281.
  4. ↑ Bapst, 1889, с. 232.
  5. ↑ Duke Of Norfolk to Henry VIII // Letters and Papers, Foreign and Domestic, Henry VIII. — London : Her Majesty's Stationery Office, 1882. — Vol. 6 (1533), no. 692.
  6. ↑ Hannay, 1954, с. 282—283.
  7. ↑ Hannay, 1954, с. 51—52, 283.
  8. ↑ Hannay, 1954, с. 289—290.
  9. ↑ Hannay, 1954, с. 283, 289—290, 302—305.
  10. ↑ Decagny, 1857, с. 37.
  11. ↑ Hannay, 1954, с. 314—315.
  12. ↑ Hannay, 1954, с. 273.
  13. ↑ а б Cameron, 2005, с. 131.
  14. ↑ Ashley, 1999, с. 570.
  15. ↑ Lindsay Webster. Why did the «Rough Wooing» Fail to break the Auld Alliance?. Rough Wooing (англ.). gaddgedlar.com. Архів оригіналу за 16 серпня 2004. Процитовано 6 вересня 2015.
  16. ↑ Lindsay, 1814, с. 374.

Література ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_де_Бурбон_(1515—1538)&oldid=37124620