Марія Гіз

	Марія; фр. Marie de Guise; англ. Mary of Guise
	МаріяМаріяпортрет Марії Гіз, після того як вона стала вдовою.
	герб Марії Гіз. Ліва частина: зображує герб Шотландії, який означає що Марія королева-консорт Шотландії; Права частина: зображує герби Бару, Франції, Єрусалиму, Лотарингії.
Прапор	1-а принцеса Гізи
1528 — 1534
Коронація:	не було.
Попередник:	не було.
Наступник:	Луїза Гіз
Прапор	герцогиня-консорт Люнгвілю
1534 — 1536
Коронація:	невідомо.
Попередник:	Іоанна Хахберг-Заузенбергська
Наступник:	Марія II (графиня Сен-Полю)
Прапор	королева-консорт Шотландії
1538 — 1542
Коронація:	22 лютого 1540
Попередник:	Магдалина Французька
Наступник:	Франциск II (король Франції)
Прапор	регент Шотландії
1554 — 1560
Коронація:	не було.
Народження:	22 листопада 1515; Бар-ле-Дюк
Смерть:	11 червня 1560 (44 роки); Единбург
Причина смерті:	набряк
Поховання:	Собор Святого Петра (Реймс)
Країна:	Франція→Шотландія
Релігія:	Християнство (Католицтво)
Рід:	Гіз → Лонгвіль → Стюарт
Батько:	Клавдій I (герцог Гізи)
Мати:	Антуанетта Вандомська
Шлюб:	1 Людовик II (герцог Лонгвілю); 2 Яків V (король Шотландії)
Діти:	1 Франциск; 2 Людовик; 3 Яків; 4 Роберт; 5 Марія
	Медіафайли у Вікісховищі

Марія де Гіз (French: Marie de Guise; також Mary of Lorraine, 22 листопада 1515(15151122), Бар-ле-Дюк — 11 червня 1560, Единбург) — королева Шотландії, дружина короля Якова V і регент Шотландії в 1554–1560 роках. Період її регентства став критичним для вибору напрямку подальшого політичного та релігійного розвитку країни.

Див. також: Гіз

Молодість і шлюб з Яковом V ред.

Яків V

Марія була старшою дочкою герцога Гізи, Клода I і його дружини Антуанетти Бурбон-Вандом. Ім'я отримала на честь бабусі, Марії Люксембурзької.

В 1534 році одружилася з герцогом Лонгвіля Людовиком II, близьким родичем короля Франції. Проте через три роки перший чоловік помер. Одночасно померла Магдалина Валуа, перша дружина короля Шотландії Якова V, і король, вірний союзу з Францією, став шукати нову наречену з французьких аристократок. 18 травня 1538 року в соборі Паризької Богоматері відбулося весілля Марії і короля Шотландії. Незабаром молода королева прибула на свою нову батьківщину, залишивши у Франції сина від першого шлюбу.

У Марії Гіз і Якова V було троє дітей, але двоє старших синів померли в дитинстві, не доживши до року. Останній дитині, Марії, на момент смерті батька 14 грудня 1542 року виповнилося лише 6 днів. Тим не менш, вона була проголошена королевою Шотландії під ім'ям Марії I Стюарт.

Боротьба за владу ред.

Для управління країною в період неповноліття королеви Марії I була сформована регентська рада на чолі з Яковом II (графом Аррану). Регент став проводити політику орієнтації на Англію, почалися переговори про шлюб Марії Стюарт і сина англійського короля Генріха VIII, активно заохочувалося поширення протестантства англіканського толку. У той же час навколо кардинала Битона сформувалася профранцузьку партія, до якої, природно, долучилася Марія Гіз.

В кінці 1543 р., роздратований непомірними вимогами Генріха VIII, регент змістив англофільскіх баронів і розірвав союз з Англією. Це спровокувало вторгнення англійської армії, перед яким уряд виявився безсилим. В результаті, влітку 1544 р. Арран був тимчасово відсторонений від влади, а його місце зайняла Марія де Гіз, якій вдалося об'єднати навколо себе досить різнорідні групи: від затятих прихильників орієнтації на Францію на чолі з кардиналом Бітон, до помірних англофілів на чолі з графом Ангус. Політика нового уряду була обережною: не йдучи на поводу у Генріха VIII, Марія проте не поспішала і виконувати побажання Франції. Прагнення до компромісів, однак, призвело до швидкого поширення в Шотландії (насамперед у містах, Файф і Кайлі) протестантства.

Між Англією і Францією ред.

29 травня 1546 р. в своєму замку радикальними протестантами були убитий кардинал Бітон, що викликало серйозну політичну кризу: вбивці захопили Сент-Ендрюс, утримуючи там заручників, по країні прокотилася хвиля виступів протестантів, ряд католицьких церков було зруйновано, а багато церковних земель захоплено. Уряд, який знову очолив граф Арран, не могло впоратися з ситуацією і було змушене звернутися за допомогою до Франції. 31 липня 1547 р. французький експедиційний корпус вибив протестантів із Сент-Ендрюса і заарештував учасників заколоту. У відповідь в Шотландію вторглися англійські війська герцога Сомерсета, які у вересні 1547 р. розгромили шотландців у битві при Пінкі. Англійські гарнізони були розквартировані в найважливіших фортецях східній частині країни.

Неможливість згуртування католицьких і протестантських сил країни змусила Марію Гіз і графа Аррану знову звернутися за допомогою до Франції. Положення було сприятливим: у 1547 році на престол Франції зійшов король Генріх II, налаштований на відновлення війни з Англією з метою повернення Булоні і Кале, при французькому дворі лідируючі позиції зайняли представники родини Гізів, брати Марії Гіз. 7 липня 1548 року був укладений договір про шлюб королеви Марії Стюарт і старшого сина Генріха II, дофіна Франциска, і незабаром п'ятирічна королева була відправлена до Франції. У Шотландію були введені французькі війська, які витіснили англійців з більшості фортець. Булонський мир 24 березня 1550 року, завершив англо-французьку війну, англійські війська покинули Шотландію.

В 1550 р. Марія Гіз здійснила поїздку у Францію, в ході якої їй вдалося заручитися французькими субсидіями та пенсійного для нерішучих шотландських баронів. Повернувшись до Шотландії в 1551 році королева скористалася падінням популярності графа Аррану і в квітні 1554 домоглася його усунення з поста регента країни. Правителем Шотландії стала одноосібно Марія Гіз.

Регент Шотландії ред.

Політика умиротворення і її провал ред.

Політика Марії де Гіз в 1554-1560 рр. багато в чому визначалася інтересами Франції. У відношенні протестантів королева була спочатку налаштована миролюбно: не будучи фанатичною католичкою, Марія не створювала перешкод для дій протестантських проповідників. Вона навіть намагалася використовувати їх проти Англії, де з 1553 р. встановився ультра-католицький режим королеви Марії Тюдор. На бік реформаторської церкви перейшли ряд великих шотландських магнатів (граф Аргайл, лорд Лорн, граф Мортон і інші). Марія Гіз прагнула залучити на свій бік якомога ширші верстви — городян, помірних англофілів, протестантів, надаючи їм різні привілеї і роздаючи пенсіони.

Однак ця політика значною мірою зводилася нанівець французьким домінуванням в Шотландії: французькі війська були розміщені в шотландських фортецях, радники з Франції зайняли важливі посади в королівській адміністрації. Фінансова система країни не могла задовольнити всі зростаючі потреби державного апарату, спроби запровадження податків викликали різкий опір всіх верств суспільства, а набір в армію для війни з Англією провалився. Марія була змушена все більше і більше покладатися на французькі субсидії та матеріальну допомогу. За це їй довелося йти на значні поступки: згідно із секретними додатками до шлюбного договору 1558 року між Марією Стюарт і Франциском Валуа королева передавала Шотландію французькому королю в разі відсутності дітей від цього шлюбу, що створювало загрозу перетворення Шотландії в одну з провінцій французького королівства.

Останні заходи політики умиротворення Марії Гіз — скликання в березні 1559 року собору шотландської церкви, покликаної реформувати церковні порядки. Однак його половинчасті рішення не могли задовольнити ні католиків, ні протестантів.

Ситуація змінилася в кінці 1558 року: на престол Англії зійшла королева Єлизавета I, знову повернувши країну на шлях протестантства. Марія Стюарт, вважаючи Єлизавету, згідно з церковними канонами, незаконною дочкою Генріха VIII, оголосила про свої претензії на престол Англії. Франція, де королем став чоловік Марії Стюарт Франциск II, була готова підтримати претензії королеви.

Протестантська революція ред.

На початку 1559 року в Шотландію прибув Джон Нокс, ревний протестантський проповідник, прихильник рішучих дій проти католицької церкви, а також затятий противник так званого жіночого правління. Під впливом його проповідей 11 травня в Перті спалахнуло повстання протестантів. Повсталі руйнували католицькі святині, розоряли монастирі і абатства. На їх бік перейшли граф Аргайл і ряд інших аристократів. Війська протестантів рушили на південь і зайняли Единбург. Марія Гіз була змушена відступити, але їй вдалося зміцнитися в Лейте, куди незабаром прибули французькі підкріплення. Протестанти в свою чергу звернулися за допомогою до Англії. Арран також приєднався до повстання і оголосив про усунення Марії з поста регента країни. Тим не менш французькі загони перейшли в наступ і незабаром витіснили протестантів з Единбурга. У відповідь Арран і лідери протестантської партії уклали 27 лютого 1560 р. угоду з Англією, що передбачає введення англійських військ на територію країни.

В кінці березня 1560 р. в Шотландію вступили англійські війська. Вперше в історії їх зустрічали як визволителів країни: спільність релігії значила тепер більше, ніж національні відмінності. Англійці осадили Марію Гіз і французьку армію в Лейте. Ситуація ускладнилася подіями у Франції: партія Гізів була на час відсторонена від управління, що означало неможливість подальшої військової допомоги королеві. Франція тепер схилялася до примирення з Англією. 6 липня 1560 р. між англійським і французьким послами був підписаний Единбурзький договір і обидві країни зобов'язалися вивести свої війська з Шотландії. Незадовго до його підписання Марія де Гіз померла. Існує думка, що вона була отруєна за наказом Єлизавети Англійської, проте ця точка зору історично не підтверджена.

Смерть Марії Гіз і Единбурзький договір стали поворотними для політичного і релігійного розвитку Шотландії: традиційна орієнтація на Францію втратила своє значення, на місце трьохсотрічним англо-шотландським війнам прийшов період миру та зближення двох британських держав, в Шотландії восторжествувало протестантство.

Сім'я ред.

Чоловіки ред.

1 Людовик
(1510—1536)
2 Яків
(1512—1542)

Діти ред.

Від першого чоловіка:

1 Франциск
(1535—1551)
2 Людовик
(1536)

Від другого чоловіка:

1 Яків
(1540—1541)
2 Артур-Роберт
(1541)
3 Марія
(1542—1587)

У популярній культурі ред.

У телесеріалі «Царство» (2013—2017) роль Марії де Гіз виконала американська акторка Емі Бреннеман.

Література ред.

Marshall, Rosalind K, Mary of Guise: Queen of Scots, NMS Publishing, Edinburgh, 2001 (reprinted 2008) ISBN 978-1-901663-63-1
Pamela E. Ritchie — Mary of Guise in Scotland, 1548—1560: A Political Study (2002)

Посилання ред.

Марія Гіз на сайті Undiscovered Scotland (англ.)
Марія Гіз [Архівовано 12 травня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)