Март Лаар
Март Лаар (ест. Mart Laar; нар. 22 квітня 1960) — естонський політик та історик, прем'єр-міністр країни з 1992 до 1994 та з 1999 до 2002 року.[1] Визначний тим, що протягом свого терміну зробив значний внесок у розвиток швидкого економічного дива в Естонії протягом 1990-х років.[1]
| Март Лаар ест. Mart Laar | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 21 жовтня 1992 — 8 листопада 1994 року | |||
| Попередник: | Тійт Вяхі | ||
| Наступник: | Андрес Таранд | ||
| |||
| 25 березня 1999 — 28 січня 2002 року | |||
| Попередник: | Март Сііманн | ||
| Наступник: | Сіім Каллас | ||
| Народження: |
22 квітня 1960 (63 роки) Вільянді, Естонська РСР, СРСР | ||
| Країна: | Естонія | ||
| Освіта: | Тартуський університет | ||
| Партія: | Союз Вітчизни і Res Publica | ||
| Нагороди: | |||
Життєпис ред.
Закінчив Тартуський університет 1983 року й отримав ступінь магістра при тому ж університеті 1995. Працював учителем історії в Таллінні. Лаар є головою партії Союз Вітчизни. Будучи політиком, Лаар написав кілька книг з історії Естонії та Росії. Був головою Ради істориків при Фонді Естонської Спадщини, Товариства за збереження естонської історії й Товариства естонських студентів.
За час перебування при владі було відновлено право власників на приватну власність, націоналізовану 1940 року, а також вжито спроб щодо продажу іноземному капіталу двох найбільших у республіці підприємств: електростанції у Нарві та Естонської залізниці. За врядування Лаара було ухвалено закони про громадянство, про іноземців, про вибори та про реформу загальноосвітньої школи.
Март Лаар був членом спільноти Монта Пелевіна.[2]
Разом з Вацлавом Гавелом, Філіпом Димитровим, Арпадом Генцом, Петром Пітхартом та іншими лідерами перехідного періоду брав участь у Міжнародному демократичному комітеті, що був проведений у Кубі.[3]
У квітні 2008 року був нагороджений міжнародною премією Мілтона Фрідмана за проведення реформ в Естонії.
З травня 2006 року Март Лаар працював у Тбілісі як радник з реформ на громадських засадах президента Грузії Міхеїла Саакашвілі.
У квітні 2011 року Март Лаар обійняв посаду Міністра оборони в уряді на чолі з Прем'єр-міністром Андрусом Антипом до його відставки з причин погіршення стану здоров'я у травні 2012 року.[4]
18 лютого 2012 року у пана Марта стався серцевий напад, і він пішов у відставку як Міністр оборони через 3 місяці.[5] До жовтня 2012 року Март Лаар зник з очей публіки, але повідомлялося згодом, що він поступово одужує.[6]
Цікаві факти ред.
- Мартін Лаар зізнався, що перед тим, як стати Прем'єр-міністром, єдиною прочитаною ним книгою з економіки була «Свобода вибору» Мілтона Фрідмана.[7]
- Музей «Будинок терору» в Угорщині нагородив Марта Лаара премією «Петефі» в 2011 за його внесок у проливанні світла на злочини комунізму.[8]
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (грудень 2018) |
Примітки ред.
- ↑ а б Page, Kogan Kogan (2003-11). Europe Review (англ.). Kogan Page Publishers. ISBN 978-0-7494-4067-1. Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ The Mont Pelerin Society | RNH (амер.). Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ ICDC: International Committee for Democracy in Cuba. www.icdcprague.org. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 27 листопада 2020.
- ↑ Mart Laar becomes Estonia's new Defense Minister | Atlantic Council. web.archive.org. 9 травня 2013. Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Mart Laar tendered his resignation to the Prime Minister | IRL. web.archive.org. 17 жовтня 2013. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Mart Laar astub pärast kaheksakuulist vahepausi taas avalikkuse ette. Postimees (ест.). 19 вересня 2012. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Walking on Water: How to Do It | The Brussels Journal. www.brusselsjournal.com. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 29 листопада 2020.
- ↑ ERR (15 грудня 2011). Laar Receives Award for Shedding Light on Communist Crimes. ERR (англ.). Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
Джерела ред.
- Блог Марта Лаара(англ.)
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |