Мартинюк Адам Іванович
Ада́м Іва́нович Мартиню́к (нар.16 серпня 1950, село Ветли, Любешівського району Волинської області) — радянський та український проросійський політик, кандидат історичних наук. Перший заступник Голови Верховної Ради України (1998—2000, 2003—2007, 2010—2012 рр.)
 Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 3-го скликання | |||
| Комуністична партія України | 12 травня 1998 | — | 14 травня 2002 |
| 4-го скликання | |||
| Комуністична партія України | 14 травня 2002 | — | 25 травня 2006 |
| 5-го скликання | |||
| Комуністична партія України | 25 травня 2006 | — | 23 листопада 2007 |
| 6-го скликання | |||
| Комуністична партія України | 23 листопада 2007 | — | 6 грудня 2012 |
| 7-го скликання | |||
| Комуністична партія України | 12 грудня 2012 | — | 27 листопада 2014 |
Біографія ред.
Народився 16 серпня 1950 у селі Ветли (на хуторі Зарогізне) Любешівського району Волинської області. Навчався у Ветлівській середній школі. У 1967–1968 роках працював лаборантом у цій же школі.
У 1968–1972 роках навчався у Луцькому державному педагогічному інституті ім. Лесі Українки (нині — Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки) за спеціальністю учитель історії та суспільствознавства. У 1976 році вступив до аспірантури Інституту суспільних наук АНУ.
- 1972 — учитель історії в середній школі, село Велика Глуша Любешівського району.
- 1972–1974 — аспірант, Інститут суспільних наук АНУ, м. Львів.
- 1974–1975 — служба в армії.
- 1975–1976 — аспірант, 1976–1979 — молодший науковий працівник, 1979–1981 — старший науковий працівник Інститут суспільних наук АНУ.
- 1981–1988 — лектор, заступник завідувача Будинку політосвіти, заступник завідувача відділу пропаганди і агітації Львівського обласного комітету КПУ.
- 1988–1989 — секретар Львівського міського комітету КПУ.
- 1989–1990 — інструктор ідеологічного відділу Центрального комітету КПУ.
- Листопад 1990 — вересень 1991 — перший секретар Львівський міського комітету КПУ.
- 1991–1994 — охоронець службових приміщень агрофірми «Україна», місто Київ.
- 1992–1993 — головний редактор газети «Товариш».
Політична кар'єра ред.
1991–1993 — член Соціалістичної партії України. Член Комуністичної партії України (з 1970). З 1993 (після відновлення КПУ) — головний редактор газети «Комуніст» (до жовтня 1997).
Лютий 1997–1998 — голова Центрального штабу виборів КПУ.
Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: 2-й секретар ЦК КПУ. Член фракції КПУ (05.-07.1998), позафракційний (07.1998-09.2000), член фракції КПУ (з 09.2000). 1-й заступник Голови (09 липня 1998-21 січня 2000). 03.1994 — кандидат у народні депутати України, Франківський виборчий округ № 265, Львівська область, висунутий виборцями, 1-й тур — 11.55 %, 4 місце з 8 претендентів.
Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-04.06 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: народний депутат України, член КПУ. Уповноважений представник фракції комуністів (05.2002-11.03), член Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР України (06.2002-11.03). 1-й заступник Голови ВР України (11.2003-04.06).
Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.2007 від КПУ, № 2 в списку. На час виборів: 1-й заступник Голови ВР України, член КПУ. Член фракції КПУ (04.-07.2006).
Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: 1-й заступник Голови ВР України, член КПУ. 1-й заступник Голови (з 07.2006).
У 2007 році очолював ТСК з опрацювання проєктів законів України про внесення змін до Конституції України.
10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України[1][2] і у 2018 році був визнаним незаконним конституційним судом[3]. Під його керівництвом цей закон було прийнято із порушеннями регламенту[4][5].
Народний депутат України 7-го скликання з 12.2012 від КПУ, № 8 в списку. На час виборів: 1-й заступник Голови ВР України, член КПУ. Перший заступник голови фракції КПУ (з 12.2012). Член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з 12.2012).
Сім'я ред.
Дружина Валентина Пилипівна народилась 1956 року; у подружжя є дочка Наталія, 1979 року народження. Донька Адама Мартинюка перебувала у машині, внаслідок зіткнення з якою загинув український гімнаст, призер Олімпійських ігор Олександр Береш
Скандали ред.
У 2011 році у Верховній раді відбувся конфлікт між Адамом Мартинюком та Олегом Ляшком в ході якого Ляшко нецензурно висловився на адресу Мартинюка, а той, своєю чергою, схопив Ляшка за горло.[6]
В період початку передвиборчої кампанії до виборів у Верховну Раду 2012 року ймовірний майбутній кандидат у народні депутати по мажоритарному округу № 23 Адам Мартинюк став об'єктом уваги активістів кампанії «Помста за розкол країни». Молоді люди здійснили три поїздки на округ. Під час кожної з них на активістів та журналістів здійснювали напади чи переслідували невідомі, сільська голова села Ветли Любов Павлік, представники Мартинюка, члени КПУ, священник місцевої церкви УПЦ МП та міліція.
У 2016 році був помічений на мітингу до дня 362 річниці Переяславської ради разом із Петром Симоненком та Наталією Вітренко.[7]
Нагороди та відзнаки ред.
- Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (22 січня 2013) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[8]
- Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (2010)[9], V ступеня (2005)[10].
- ТОП 100 — 2005. Найвпливовіші люди України (журнал «КореспонденТ»)
- ТОП 100 — 2004. Найвпливовіші люди України (журнал «КореспонденТ»)
- Почесний громадянин Любешева.
Посилання ред.
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 20 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Адам Мартинюк — почесний громадянин Любешева. Фотографії. [Архівовано 7 квітня 2011 у Wayback Machine.]
- Верховна Рада України 3-го скликання, сторінка депутата
- Верховна Рада України 4-го скликання, сторінка депутата
- Верховна Рада України 5-го скликання, сторінка депутата
- Верховна Рада України 6-го скликання, сторінка депутата
Література та публікації про Адама Мартинюка ред.
- Петро Кравчук. «Книга рекордів Волині», Любешів: «Ерудит», 2005. — 37-38 стор.
- Творити добро — його багатство. До 60-річчя від дня народження. Газета «Нове життя», 21 серпня 2010 р., с. 8-9.
- Іван Гаврилишин. Серце його добром нагріте. Газета «Голос України», 14 серпня 2010 р.
- Іван Гаврилишин. Серце його добром нагріте. Газета «Нове життя», 4 вересня 2010 р., с. 3-7.
- Іраїда Журавлюк. Зустріч з хлібом, любов'ю про синівську турботу. Газета «Нове життя», 28 жовтня 2010 р., с. 10.
Науковий доробок ред.
- Возз'єднання. — Київ : Бізнесполіграф, 2010. — 168 с. — (Громадська бібліотека). — ISBN 978-966-1645-38-6.
Примітки ред.
- ↑ 67 інституцій громадянського суспільства аргументовано закликали депутатів не голосувати за прийняття законопроєкту «Про засади державної мовної політики» [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] — Сайт «Майдан»
- ↑ Висновок Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності 23.05.2012[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Ухвалено Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2018 | Конституційний Суд України. www.ccu.gov.ua. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 18 березня 2020.
- ↑ Більшість зі штовханиною просунула мовний закон Колесніченка [Архівовано 6 вересня 2012 у Wayback Machine.] — 1+1. ТСН
- ↑ ЗАКОН ПРО МОВИ УХВАЛИЛИ [Архівовано 31 жовтня 2012 у Wayback Machine.] — Українська Правда
- ↑ МАРТИНЮК СХОПИВ ЛЯШКА ЗА ГОРЛО. Українська правда (укр.). Процитовано 10 квітня 2023.
- ↑ Волинського нардепа «підловили» на мітингу за воз'єднання України з Росією. volyn.tabloyid.com. Процитовано 10 квітня 2023.
- ↑ Указ Президента України № 35/2013 від 22 січня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності та Свободи України». Архів оригіналу за 24 січня 2013. Процитовано 22 січня 2013.
- ↑ Указ Президента України № 816/2010 від 16 серпня 2010 року «Про нагородження А.Мартинюка орденом князя Ярослава Мудрого». Архів оригіналу за 17 серпня 2010. Процитовано 16 серпня 2010.
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2005 року № 1193/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України»