Вікіпедія

Марк Гоу

американський та канадський хокеїст

Марк Гоу (англ. Mark Howe, нар. 28 травня 1955, Детройт) — американський хокеїст, що грав на позиції захисника, крайнього нападника. Грав за збірну команду США.

США Марк Гоу
Народився 28 травня 1955(1955-05-28) (68 років)
Детройт, США
Зріст 180 см
Вага 86 кг
Позиція захисник, крайній нападник
Кидок лівий
Проф. клуби «Х'юстон Аерос»
«Нью-Інгленд Вейлерс»
«Гартфорд Вейлерс»
«Філадельфія Флаєрс»
«Детройт Ред-Вінгс»
Нац. збірна США США
Драфт НХЛ 25-й загальний, 1974
«Бостон Брюїнс»
Ігрова кар'єра 1973 — 1995
Зала слави, 2011
CMNS: Марк Гоу у Вікісховищі
Спортивні медалі
Представник США США
Хокей із шайбою
Зимові Олімпійські ігри
Срібло Саппоро 1972

Член Зали слави хокею з 2011 року.[1] Володар Кубка Стенлі. Провів понад тисячу матчів у Національній хокейній лізі.

Син Горді Гоу, молодший брат Марті Гоу.

Ігрова кар'єра ред.

Хокейну кар'єру розпочав 1969 року виступами за юніорську команду «Детройт Олімпія». Наймолодший хокеїст-учасник Олімпіади, дебютував на зимових Іграх у шістнядцятирічному віці.[2] У складі «Торонто Марлборос» здобув Меморіальний кубок.

1974 року був обраний на драфті НХЛ під 25-м загальним номером командою «Бостон Брюїнс». Але професійну кар'єру розпочав у ВХА захищаючи кольори клубу «Х'юстон Аерос». До сезону 1976–77 він грав на позиції захисника але після переїзду команди та зміни назви на «Нью-Інгленд Вейлерс» Марк перейшов на позицію нападника.[3]

Після припинення свого існування в 1979 чотири команди ВХА перейшли до НХЛ, серед них був і клуб «Гартфорд Вейлерс» кольори якого захищав Марк. Саме в цій команді і виступали разом двоє братів Гоу та батько. Сезон 1980–81 років виявився одним із найкращих для Марка, влітку він був заявлений на Кубок Канади у складі збірної США.

Після травми яку переніс Гоу[4][5] попросив керівництво «Гартфорд Вейлерс» на зміну команди.[6][7] Таким чином Марк опинився у команді «Філадельфія Флаєрс».

У складі «Філадельфія Флаєрс» він тричі номінувався на Приз Джеймса Норріса в сезонах 1982–83, 1985–86 та 1986–87 років. У сезоні 1984–85 «Філадельфія Флайєрз» грала у фіналі Кубка Стенлі але поступилась зірковому «Едмонтон Ойлерз» на чолі з Вейном Грецкі, Пол Коффі та Марком Мессьє.

Сезон 1985–86 став одним з найкращих в кар'єрі гравця, він набрав 82 очка, а за рейтингом плюс / мінус в його активі було +85 очок.

Сезон 1986–87 виявився одним з найкращих в історії «Флаєрс». Досить зблансований склад команди, де в лінії захисту окрім Марка грали Бред Маккріммон, а ворота захищав молодий талант голкіпер Рон Гекстолл у лінії нападу Браян Пропп, Рік Токкет та швед Пер-Ерік Еклунд. Вони знову пробились у фінал Кубка Стенлі але поступились в серії з семи матчів «Едмонтон Ойлерс».

Після сезону 1991–92 він на правах вільного агента перейшов до «Детройт Ред-Вінгс», де він і завершив ігрову кар'єру у 1995 році.

Загалом провів 1030 матчів у НХЛ, включаючи 101 гру плей-оф Кубка Стенлі.

Маючи подвійне громодянство виступав за збірну США, на головних турнірах світового хокею провів 19 ігор в її складі. Також у складі збірної Канади брав участь в Суперсерії 1974 року.

Скаут ред.

Тривалий час Марк Гоу працював у клубі «Детройт Ред-Вінгс», як скаут, саме як останній він отримав Кубок Стенлі 1997, 1998, 2002 та 2008 роках.

Нагороди та досягнення ред.

  • Срібний призер Олімпійських ігор — 1972.
  • Володар Кубка Джона Росса Робертсона в складі «Торонто Мальборос» — 1973.
  • Володар Меморіального кубка в складі «Торонто Мальборос» — 1974, 1975.
  • Володар Кубка Авко в складі «Х'юстон Аерос» — 1974, 1975.
  • Друга команда всіх зірок ВХА — 1977.
  • Учасник матчу усіх зірок ВХА — 1978.
  • Перша команда всіх зірок ВХА — 1979.
  • Учасник матчу усіх зірок НХЛ — 1981, 1983, 1986, 1988, 1994.
  • Перша команда всіх зірок НХЛ — 1983, 1986, 1987.
  • Нагорода Плюс-Мінус — 1986.
  • Трофей Лестера Патрика — 2016.

Статистика ред.

Клубні виступи ред.

Сезон Клуб Ліга Регулярний сезон Плей-оф
І Г П О ШХ І Г П О ШХ
1969–70 «Детройт Олімпія» МНХЛ 40 30 39 69 21 — — — — —
1970–71 «Детройт юн. Ред-Вінгс» ЮОХЛ 44 37 70 107 — — — — — —
1970–71 «Детройт юн. Ред-Вінгс» Кубок Сентеннайл — — — — — 10 5 19 24 0
1971–72 «Детройт юн. Ред-Вінгс» ЮОХЛ 9 5 9 14 — — — — — —
1972–73 «Торонто Марлборос» ОХА 60 38 66 104 27 — — — — —
1972–73 «Торонто Марлборос» МК — — — — — 3 4 4 8 6
1973–74 «Х'юстон Аерос» ВХА 76 38 41 79 20 14 9 10 19 4
1974–75 «Х'юстон Аерос» ВХА 74 36 40 76 30 13 10 12 22 0
1975–76 «Х'юстон Аерос» ВХА 72 39 37 76 38 17 6 10 16 18
1976–77 «Х'юстон Аерос» ВХА 57 23 52 75 46 11 4 10 14 2
1977–78 «Нью-Інгленд Вейлерс» ВХА 70 30 61 91 32 14 8 7 15 18
1978–79 «Нью-Інгленд Вейлерс» ВХА 77 42 65 107 32 6 4 2 6 6
1979–80 «Гартфорд Вейлерс» НХЛ 74 24 56 80 20 3 1 2 3 2
1980–81 «Гартфорд Вейлерс» НХЛ 63 19 46 65 54 — — — — —
1981–82 «Гартфорд Вейлерс» НХЛ 76 8 45 53 18 — — — — —
1982–83 «Філадельфія Флаєрс» НХЛ 76 20 47 67 18 3 0 2 2 4
1983–84 «Філадельфія Флаєрс» НХЛ 71 19 34 53 44 3 0 0 0 2
1984–85 «Філадельфія Флаєрс» НХЛ 73 18 39 57 31 19 3 8 11 6
1985–86 «Філадельфія Флаєрс» НХЛ 77 24 58 82 36 5 0 4 4 0
1986–87 «Філадельфія Флаєрс» НХЛ 69 15 43 58 37 26 2 10 12 4
1987–88 «Філадельфія Флаєрс» НХЛ 75 19 43 62 62 7 3 6 9 4
1988–89 «Філадельфія Флаєрс» НХЛ 52 9 29 38 45 19 0 15 15 10
1989–90 «Філадельфія Флаєрс» НХЛ 40 7 21 28 24 — — — — —
1990–91 «Філадельфія Флаєрс» НХЛ 19 0 10 10 8 — — — — —
1991–92 «Філадельфія Флаєрс» НХЛ 42 7 18 25 18 — — — — —
1992–93 «Детройт Ред-Вінгс» НХЛ 60 3 31 34 22 7 1 3 4 2
1993–94 «Детройт Ред-Вінгс» НХЛ 44 4 20 24 8 6 0 1 1 0
1994–95 «Детройт Ред-Вінгс» НХЛ 18 1 5 6 10 3 0 0 0 0
Усього в НХЛ 929 197 545 742 455 101 10 51 61 34
Усього у ВХА 426 208 296 504 198 75 41 51 92 48

Збірна ред.

Рік Команда Турнір І Г П О ШХ
1972 США ОІ 6 0 0 0 0
1974 Канада Суперсерія-74 7 2 4 6 4
1981 США КК 6 0 4 4 2
Національна збірна 19 2 8 10 6

Примітки ред.

  1. ↑ Belfour, Gilmour, Nieuwendyk, Howe elected to Hall of Fame. The Sports Network. 28 червня 2011. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 11 червня 2012.
  2. ↑ Bill Fleischman (2 лютого 2008). Fleischman: Howe is Worthy of the Hall. Філадельфія Флаєрс. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 26 червня 2011.
  3. ↑ Whalers Outduel NHL to Sign Hockey's Famed Howe Family. courant.com. Hartford Courant. 24 травня 1977. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 21 грудня 2017.
  4. ↑ Hartford Whalers defenseman Mark Howe remained in stable condition... United Press International. 30 грудня 1980. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 21 грудня 2017.
  5. ↑ Malinowski, Mark (10 травня 2009). Mark Howe. The Hockey News. The Hockey News. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 21 грудня 2017.
  6. ↑ Flyers Heroes of the Past: Mark Howe (Part 1). National Hockey League. 28 січня 2007. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 21 грудня 2017.
  7. ↑ Custance, Craig (11 листопада 2011). Custance: Mark Howe wasn't just Gordie's son, he is Hall-worthy in his own right. ESPN. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 21 грудня 2017.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марк_Гоу&oldid=41109219