Марквард фон Зальцбах
Ма́рквард фон За́льцбах (нім. Maquard von Salzbach) — тевтонський лицар, що брав активну участь у налагодженні стосунків між Орденом та Великим князівством Литовським у 1389—1410 роках, брав участь у Ворсклинській та Грюнвальдській битвах.
| Макрвард фон Зальцбах | |
|---|---|
| нім. Marquard von Salzbach | |
 | |
| Народження | 14 століття |
| Смерть |
1410 Грюнвальд обезголовлення |
| Країна |
 |
| Війни / битви | Битва на Ворсклі, Грюнвальдська битва |
Перша згадка про Маркварда фон Зальцбаха датується 1384 роком, коли Вітовт, перебуваючи у стані війни з Ягайлом, несподівано порушив мир з Тевтонським орденом. Військо Вітовта захопило замок Новий Марієнбург, каштеляном якого був саме Марквард фон Зальцбах, який потрапив у полон[1].
Невдовзі Вітовт і Марквард стали друзями. Марквард навіть був радником Вітовта. У 1389 році, готуючись до нового протистояння з Ягайлом, Вітовт посилає в Орден посольство на чолі з Марквардом[2]. Після повернення в землі Ордену, Маркварт отримує посаду комтура замку Рагніт, а завдяки знанню литовської мови (вивченої в 1384—1389 рр.) він стає одним із головних експертів з литовських справ[3].
У 1392 році Вітовт порушив перемир'я з Орденом (Вітовт на той час помирився з Ягайло). Розпочалася нова війна Литви з Орденом, що завершилася в 1398 році укладенням Салінського договору. Маркварт також брав активну участь у самій війні і переговорах щодо укладення зазначеного договору[4].
У 1399 році Марквард фон Зальцбах бере участь у Битві на Ворсклі разом з загоном тевтонців[5]. За різними даними у битві брало участь 100, 400 чи 1600 воїнів, приведених Марквардом фон Зальцбахом. Найбільша цифра оцінює кількість тевтонців у 1600 вершників[6], з яким вціліли лише 3 лицарів і незначна кількість простих воїнів[7].
В 1401 році Вітовт інспірував повстання жемайтів. Марквард звинуватив литовського князя у зраді й зірвав переговори з приводу чергового миру. Новий мир між ВКЛ та Орденомбуло укладено тільки в 1404 році. Після укладення миру Марквард фон Зальцбах образив матір Вітовта Біруту в тому, що вона була не достатньо цнотливою[8]. Після цієї образи Марквард став одним із головних ворогів Вітовта. У 1410 році під Грюнвальдом Вітовт і Марквард зустрілися знову. Марквард брав участь у битві як комтур Бранденбурга[9]. Польський хроніст Ян Длугош у своїй роботі «Banderia Prutenorum» («Прусські знамена») зазначив, що саме його батько взяв у полон Маркварта фон Зальцбаха[10]. Длугош зазначає, що Вітовт, розгніваний зухвалою поведінкою полоненого Маркварда, наказав його стратити.
Примітки ред.
- ↑ Urban W. Lithuania, Poland and the Teutonic Order in Search of Immortality |издательство=Lithuanian Research and Studie. — Chicago, 2003. -с.16
- ↑ Urban W.Tannenberg and After: Lithuania, Poland and the Teutonic Order in Search of Immortality. — Chicago, 2003. — С.19
- ↑ Urban W.Samogitian Crusade. — Chicago, 2006. — с.175}
- ↑ Urban W.Samogitian Crusade. — Chicago, 2006. — С. 209—214
- ↑ Urban W.Tannenberg and After: Lithuania, Poland and the Teutonic Order in Search of Immortality. — Chicago, 2003. — С.44.
- ↑ Ivinskis Z.Lietuvos istorija iki Vytauto Didžiojo mirties. — Rome,1978. — С.316
- ↑ Там само. — С.318
- ↑ Urban W.Tannenberg and After: Lithuania, Poland and the Teutonic Order in Search of Immortality. — Chicago, 2003. — С.101}
- ↑ Turnbull S. Tannenberg 1410: Disaster for the Teutonic Knights. — London, 2003. — С.52
- ↑ Ekdahl S.Jono Dlugošo «Prūsų vėliavos» — Žalgirio mūšio šaltinis. — Vilnius, 1992. — С.58-59.
Література ред.
- Ekdahl, Sven (1992) [1976]. Jono Dlugošo «Prūsų vėliavos» — Žalgirio mūšio šaltinis. Vilnius: Mintis. ISBN 5-89942-624-1. (Lithuanian)
- Ivinskis, Zenonas (1978). Lietuvos istorija iki Vytauto Didžiojo mirties. Rome: Lietuvių katalikų mokslo akademija. LCC 79346776. (Lithuanian)
- Turnbull, Stephen (2003). Tannenberg 1410: Disaster for the Teutonic Knights. Campaign Series. 122. London: Osprey. ISBN 9781841765617.
- Urban, William (2003). Tannenberg and After: Lithuania, Poland and the Teutonic Order in Search of Immortality (Revised ed.). Chicago: Lithuanian Research and Studies Center. ISBN 0-929700-25-2.
- Urban, William (2006). Samogitian Crusade. Chicago: Lithuanian Research and Studies Center. ISBN 0-929700-56-2.