Марина Антиохійська
Мари́на (грец. Μαρίνα), або Маргари́та (лат. Margarita; бл. 289—304) — римська діва-християнка, свята, мучениця. Точних історичних відомостей про її життя немає[1]. Загинула в часи правління імператора Діоклетіана[1]. За переказом, народилася в Антіохії, Пісідія, Римська імперія[1]. Була донькою язичницького жерця[1]. Втратила матір невдовзі після народження і виховувалася нянькою, що сповідувала християнство. Після хрещення й прийняття обітниці цнотливого життя порвала з батьком, жила у няньки[1]. Виросла вродливою і доброчесною дівчиною. Відмовилася стати дружиною римського префекта Олівія, який після невдалих залицянь, притягнув її до громадського суду в Антіохії. Так само відмовилася вшановувати язичницьких богів імперії, за що була засуджена до смертної кари[1]. Чудом залишалася неушкодженою під час спалення живцем та варіння в окропі[1]. Остаточно страчена шляхом відрубання голови[1]. У східнохристиянській традиції зветься Мариною; день її вшанування — 13 липня[1]. У західнохристиянській традиції, завдяки «Золотій легенді», відома як Маргарита; її вшановують 20 липня[1]. В іконографії та живописі зображується у вигляді діви з хрестом в руці, яка перемагає дракона або чорта. Мощі святої зберігаються в різних частинах Європи — Римі, Монтеф'ясконе, Брюсселі, Брюгге, Парижі тощо[1]. Патрон вагітних жінок[1]. Одна зі святих яка явилась Жанні д'Арк. Входить до числа 14 помічників. Також — Марина Великомучениця, Маргарита Антіохійська
| Марина / Маргарита | |
|---|---|
 Свята Маргарита (1518, Рафаель) | |
| Народилася |
304 Антіохія, Пісідія |
| Померла |
4 грудня 267 / 306 Антіохія, Пісідія ·обезголовлення |
| Шанується | католицизм, православ'я |
| У лику | великомучениця |
| День пам'яті | 13 липня/20 липня |
| Патрон | Тарноруда, вагітні жінки |
| Атрибути | хрест, дракон |
 Медіафайли на Вікісховищі | |
Мощі ред.
У VIII ст. імператриця Марія перенесла частину мощей святої в Константинополь. Вони зберігалися в монастирі Пантепонту (Всевидця Христа) до взяття міста в 1204 році хрестоносцями. Іншу частину мощей святої перенесли 908 року з Антіохії до Тоскани і помістили в Монте-Фіасконе.
1213 року певний Йоан де Бореа взяв в одному з монастирів Константинополя срібну скриньку з кистю руки святої. Ці мощі врятували його від бурі на шляху до Венеції. Пізніше їх помістили в веніціанському храмі святого Ліберала, після чого саму церкву перейменували в честь святої Марини. До XVII ст. вони залишалися там. У XIX ст. цю святиню перенесли в храм святого Томи в тому ж місті.
Частинки її мощей у великій кількості знаходяться на Афоні. Частина руки святої знаходиться в Ксенофонті, ліва рука з кистю — в Іверському монастирі, в монастирі Філофея — нога, в російському Пантелеймоновому монастирі — одно з ребр; великі частини мощей її є в Хіландарі та Есфігмені.
У Зугдіді (Грузія) зберігається частина руки. Частинки мощей великомучениці є в Росії: в Свято-Троїцькій Сергієвій лаврі, в московському храмі Воскресіння Христового (Сокільники) в скринці, принесеній зі Святої Гори в 1863 році старцем єромонахом Арсенієм.
- Покровительство — звільнення від важких пологів.
- Пам'ять — 30 липня (Святої велмучениці Марини).
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н MacRory, Joseph. St. Margaret [Архівовано 10 грудня 2021 у Wayback Machine.] // The Catholic Encyclopedia. Vol. 9. New York: Robert Appleton Company, 1910.
Джерело ред.
- MacRory, Joseph. St. Margaret [Архівовано 10 грудня 2021 у Wayback Machine.] // The Catholic Encyclopedia. Vol. 9. New York: Robert Appleton Company, 1910.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марина Антиохійська