Мамаєва Ніна Василівна

Ніна Василівна Мамаєва (нар. 8 лютого 1923, Омськ, Російська РФСР — пом. 14 серпня 2001, Санкт-Петербург, Росія) — російська радянська актриса, педагог. Народна артистка СРСР (1982).

Мамаєва Ніна Василівна
Народився 8 серпня 1923(1923-08-08)
Омськ, СРСР
Помер 14 серпня 2001(2001-08-14) (78 років)
Санкт-Петербург, Росія
Поховання Літераторські мостки
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність акторка, театральний педагог
Alma mater Ленінградський театральний інститут імені О. М. Островського (1946)
Знання мов російська
Заклад Ленінградський ТЮГ;
Ленінградський театр драми імені О. С. Пушкіна
Нагороди
ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці» медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»
народний артист СРСР Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР
IMDb ID 0541020

Життєпис ред.

 
Могила Мамаєвої на Літераторських містках в Санкт-Петербурзі.

Ніна Мамаєва народилася 8 серпня 1923 року в Омську[1] (за іншими джерелами — в 1924 році в Петрограді (нині Санкт-Петербург)[2])

У 1925 році разом з сім'єю переїхала в Новосибірськ. Займалася у театральній студії Будинку Художнього виховання дітей (керівник — Валентина Вікторівна Пєтухова). Закінчивши школу в 1941 році вступила на радіозавод радиомонтажницей, але коли в 1942 році в евакуацію в Новосибірськ приїхав Ленінградський театральний інститут (нині Російський державний інститут сценічних мистецтв), пішла туди показуватися. На прохання В. І. Соллертинского її відпустили з заводу і в 1946 році, вже в Ленінграді, закінчила цей інститут (майстерня Л. Ф. Макарьєва). Її дипломною роботою стала роль Соні у виставі «Дядя Ваня» А. П. Чехов.

У 1946—1954 роках — актриса Ленінградського Тюгу (нині — Театр юних глядачів імені А. А. Брянцева). Її акторська зірка зійшла в цьому театрі. З великим успіхом актриса грала ролі молодих героїнь: Любаню у виставі «Бідність не порок», Вику в «Атестат зрілості», Люсю у виставі «Її друзі», Аню в «Вишневому саду» та інших. Весь Ленінград говорив про актрису — Джульєтту, всі прагнули побачити цей спектакль.

В 1954 році була запрошена в Ленінградський театр драми ім. А. С. Пушкіна (з 1990 — Александринський театр) на роль Офелії (режисер Р. М. Козінцев). Виконала на сцені цього театру багато ролей і все життя була акторкою цього театру.

Грала також в інших виставах театрів Ленінграда: Ленінградський театр естради і мініатюр (1981—1983), Ленінградський театр імені Ленінського комсомолу (нині театр «Балтійський дім») (1986—1989).

З 1967 по 1969 роки викладала в Ленінградському інституті театру, музики і кінематографії на курсі Р. Р. Сусловича.

Пішла з життя 14 серпня 2001 року в Санкт-Петербурзі. Похована на Літераторських містках Волковського кладовища[3].

Нагороди та звання ред.

Творчість ред.

Театральні роботи ред.

Ленінградський ТЮГ ред.

Ленінградський академічний театр драми ім. О. С. Пушкіна ред.

Ленінградський театр естради і мініатюр ред.

  • «Жахливі батьки» Ж. Кокто, постановка Р. С. Єгорова — Лео
  • «П'ять романсів у старому будинку» В. К. Арро, постановка Р. С. Єгорова — Поліна Семенівна Касьянова

Ленінградський театр ім. Ленінського комсомолу ред.

  • «Хто боїться Вірджинії Вулф?» Е. Олбі, постановка Р. С. Єгорова — Марта

Фільмографія ред.

Участь у фільмах ред.

  • 1998 — Юрій Толубеєв (з циклу телепрограм каналу ОРТ «Щоб пам'ятали») (документальний)

Примітки ред.

  1. а б Мамаєва Ніна Василівна — Киносозвездие — авторський проект Сергія Ніколаєва. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 8 квітня 2019. 
  2. Мамаєва Ніна Василівна (1924—2001). Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 8 квітня 2019. 
  3. Могила Ніни Мамаєвій. Архів оригіналу за 21 травня 2012. Процитовано 8 квітня 2019. 
  4. Ніна Мамаєва у «Театральній енциклопедії». Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 8 квітня 2019. 

Посилання ред.