Вікіпедія

Малинська паперова фабрика

Ма́линська паперо́ва фа́брика — одне з найбільших підприємств целюлозно-паперової промисловості в Україні. Розташоване в місті Малині Житомирської області. На фабриці виробляється понад 200 видів паперу[4].

Малинська паперова фабрика-Вайдманн
Тип Приватне акціонерне товариство
Форма власності відкрите акціонерне товариство і приватне акціонерне товариство
Галузь Целюлозно-паперова промисловість
Засновано 1871
Штаб-квартира Україна Україна, Малин, вул. Приходька, 66.
Ключові особи Бояршин Іван Миколайович - голова правління
Продукція Картон трансформаторний електроізоляційний; папір електроізоляційний целюлозний і синтетичний, папір і картон фільтрувальні; компоненти; папір марки «Гласин» для пакування харчових продуктів; нетканий матеріал — основа для шпалер ФлізМал.[1]
Власник(и) Weidmann Group (94,6 % акцій)[2]
Код ЄДРПОУ 00278735[3]
www.weidmann-mpm.com

Історія ред.

Малинська паперова фабрика заснована 1871 року на місці колишнього чавунно-ливарного заводу по праву сторону річки Ірша і належала Товариству Малинської паперової фабрики, яке створив підданий Австро-Угорської імперії, купець з Радомишля Алоїзій Себер[5]. 27 червня 1873 року затверджено статут Товариства. На кінець XIX століття на фабриці працювали 270 чоловік[6]; діяли 3 парові машини, 4 парові котли, 6 промислових роли та 4 саморізки паперу. Підприємство щороку виробляло близько 15 тис. пудів цигаркового, мундштучного, обгорткового та письмового паперу.[7]

Великий попит на продукцію Товариства Малинської письмово-паперової фабрики на ринку підтверджували нагороди, здобуті на різних виставках. 1872 рік — диплом та грошова премія на всесвітній торговельно-промисловій виставці у Відні; 1906 рік — відзнака на Міжнародній виставці в Брюсселі. Також — Всеросійська виставка у Ростові-на-Дону (1906 р.) і Всеросійська виставка у Єдинцях (1911 р.).[7] На початку XX століття фабрика виробляла 1500 тонн паперу на рік[8].

1918 року фабрика фактично припиняє роботу, обладнання було демонотовано і вивезено, а 1919 року сталася пожежа, що знищила всі виробничі приміщення. Проте невдовзі фабрика була відновлена, в середині 1920-х фабрика досягла 70 % своїх колишніх потужностей.

В 30-х роках Малинська паперова фабрика налагодила виробництво конденсатного паперу для електро- та радіопромисловісті, ставши при цьому єдиним на той час постачальником такого паперу в СРСР.

На початку 20-х років при фабриці організовано спортивний клуб із секціями гімнастики та атлетики, створено футбольну команду, споруджено стадіон. А відтак створено спортивне товариство «Папірник».[7]

1940 року виробничі потужності фабрики становили 4 папероробні машини[9], на яких вироблялось до 1879 тонн паперу, а чисельність трудового колективу становила 723 чоловіки[7]. При фабриці працював будинок культури на 350 місць[10].

Під час Другої світової війни фабрика не працювала: напередодні свого відступу радянські урядники спалили Малинську паперову фабрику[5]. Однак наприкінці 1944 року фабрика була відновлена і почала давати продукцію[7].

З добудовою 1947 року теплоелектростанції налагодилась повноцінна робота фабрики і випуск високоякісного паперу. 1949 року на фабриці налагоджено випуск конденсатного 10-мікронного паперу, надтонкого паперу, а 1953 року — основу копіювального паперу.[7]

У 1950-х роках в результаті модернізації паперових машин здійснено перехід до виробництва більш тонкого паперу.[7] У 60-х роках збудовано нові приміщення цехів, встановлено потужніші папероробні машини. В результаті Малинська паперова фабрика стає одним з найбільших виробників конденсаторного паперу в Європі.[8] Малинський папір експортується до Китаю, Румунії, Німецької Демократичної Республіки, Монголії, Болгарії. У 1974 році вводиться в дію цех по виробництву теплочутливого паперу.[7]

У 1980-х — 90-х роках, після встановлення двох папероробних машин з похилими сітками й картоноробної машини, підприємство стало виробляти нові види продукції, зокрема фільтрувальний папір, неткані матеріали, картон для силових трансформаторів, різні види електроізоляційного паперу, цигарковий папір, папір — основу для ламінування і пакування харчових продуктів.[8]

Після проголошення незалежності України 1991 року фабрика була передана у відання Державного комітету природних ресурсів України. У вересні 1994 року Кабінет міністрів України доручив підприємству освоїти виробництво стрічок для електронних контрольно-касових апаратів[11].

У травні 1995 року Кабінет міністрів України включив завод до переліку підприємств, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році[12], після чого державне підприємство було перетворено у відкрите акціонерне товариство.

У серпні 1996 року створена державна акціонерна холдингова компанія «Укрпапірпром», до складу якої була включена Малинська паперова фабрика[13].

У серпні 1997 року фабрика була включена до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки України[14].

24 березня 1999 року Кабінет міністрів України ухвалив рішення про продаж акцій підприємства, що були у власності держави[15], 2000 року фабрика перейшла у власність компанії «Weidmann» (структурного підрозділу швейцарської корпорації «Wicor Holding AG»)[8].

2007 рік фабрика закінчила з прибутком 10,294 млн. гривень[16].

2008 рік фабрика закінчила з прибутком 14,17 млн гривень. З огляду на економічну кризу 2008—2009 років наступного 2009 року вона знизила обсяги виробництва на 47,47 % (до 5,8 тис. тонн) і завершила 2009 рік з прибутком 6,015 млн гривень.[17], 2011 року фабрика збільшила обсяги виробництва до 7,75 тис. тонн[18].

Станом на 2013 рік, фабрика входила до переліку 15 найбільших економічно активних підприємств Житомирської області[19].

2015 року підприємство випустило продукції на 394,6 млн гривень, що на 81,4 % більше, ніж за 2014 рік, і отримало 8,45 млн гривень прибутку. Тепер на 5 технологічних лініях Малинської паперової фабрики виробляється трансформаторний картон, електроізоляційний папір для силових кабелів і трансформаторів, а також інші види паперу для різного промислового застосування, серед яких — для упаковки, фільтрації, для шпалер.[20]

Див. також ред.

Виноски ред.

  1. ↑ Каталог підприємств України. Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 28 червня 2017.
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 жовтня 2016. Процитовано 28 червня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 грудня 2016. Процитовано 28 червня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Офіційний сайт Малинської міської ради. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 28 червня 2017.
  5. ↑ а б Історія Малина. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
  6. ↑ Малин — Інформаційно-пізнавальний сайт | Житомирська область у складі УРСР [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.)
  7. ↑ а б в г д е ж и Історія фабрики “Папір-Мал”. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
  8. ↑ а б в г www.weidmann-mpm.com. Архів оригіналу за 9 червня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
  9. ↑ Малинская бумажная фабрика им. 50-летия Великой Октябрьской Социалистической революции // Украинская Советская Энциклопедия. том 6. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1981. стр.260
  10. ↑ Малин — Інформаційно-пізнавальний сайт | Житомирська область у складі УРСР [Архівовано 23 лютого 2017 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.)
  11. ↑ Розпорядження Кабінету міністрів України № 710-р від 29 вересня 1994 р. «Про організацію виробництва витратних матеріалів для електронних контрольно-касових апаратів». Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 28 червня 2017.
  12. ↑ Постанова Кабінету міністрів України № 343б від 15 травня 1995 р. «Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році». Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 16 березня 2022.
  13. ↑ Постанова Кабінету міністрів України № 981 від 19 серпня 1996 р. «Про створення Української державної акціонерної холдингової компанії „Укрпапірпром“»
  14. ↑ Постанова Кабінету міністрів України № 911 від 21 серпня 1997 р. «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». Архів оригіналу за 7 грудня 2016. Процитовано 28 червня 2017.
  15. ↑ Постанова Кабінету міністрів України № 444 від 24 березня 1999 р. «Про внесення змін до переліку відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких підлягають першочерговому продажу 1999 році за кошти»
  16. ↑ 2006 Малинская бумажная фабрика закончила с прибылью 10,294 млн гривен [Архівовано 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // «Житомир.INFO» от 23 февраля 2007
  17. ↑ Малинская бумажная фабрика закончила год с прибылью 6 млн гривен [Архівовано 9 грудня 2017 у Wayback Machine.] // «Житомир.INFO» от 24 февраля 2010
  18. ↑ Малинская бумажная фабрика увеличила выпуск бумаги на 10,3 % [Архівовано 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // «Журнал Житомира» от 30 января 2012
  19. ↑ В Житомирі визначили переможців рейтингу «Сумлінні платники податків» [Архівовано 17 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // газета «20 хвилин» (Житомир) від 23 квітня 2013
  20. ↑ Малинська паперова фабрика за 5 міс. збільшила обсяг виробництва на 14 % [Архівовано 28 червня 2017 у Wayback Machine.] // ІнфоМалин від 20 червня 2016

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Малинська_паперова_фабрика&oldid=39965791