Мале Карачкіно
Мале́ Кара́чкіно (рос. Малое Карачкино, чув. Пушкăрт) — село у Чувашії Російської Федерації, адміністративний центр Малокарачкінського сільського поселення Ядринського району.
| село Мале Карачкіно | |
|---|---|
| рос. Малое Карачкино чув. Пушкăрт | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Чувашія |
| Муніципальний район | Ядринський район |
| Поселення | Малокарачкінське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 97253845001 |
| Код ЗКТМО: | 97653445101 |
| Основні дані | |
| Статус села | 1870 |
| Населення | 401 особа (2010[1]) |
| Поштовий індекс | 429072 |
| Телефонний код | +7 83547 |
| Географічні координати: | 56°09′27″ пн. ш. 46°45′39″ сх. д. / 56.15750000002777398° пн. ш. 46.76083333336077175° сх. д.Координати: 56°09′27″ пн. ш. 46°45′39″ сх. д. / 56.15750000002777398° пн. ш. 46.76083333336077175° сх. д. |
| Часовий пояс | UTC+3 (UTC+4) |
| Водойма | річка Унга |
| Мапа | |
  Мале Карачкіно  Мале Карачкіно | |
|
| |
Населення — 401 особа (2010; 509 в 2002, 823 в 1979, 502 в 1939, 1525 в 1927, 1209 в 1897[2], 719 в 1858[3], 436 в 1795). У національному розрізі у селі мешкають чуваші та росіяни.
Історія ред.
До 1925 року назва вживалась як сукупна для околотків Анаткаси, Пошкарди, Березовий та Емякаси, або як синонім одного з них — Анаткаси. До 1866 року селяни мали статус державних, займались землеробством, тваринництвом. Діяв храм Казанської ікони Божої Матері (1870–1941). На початку 20 століття діяло церковнопарафіяльна школа, школа Міністерства народної просвіти, 2 бібліотеки, пожежна дружина, кредитне товариство (з 16 березня 1911 року), працювала кузня. У 1920-ті роки діяли початкова школа, олійня, кредитне товариство (з 29 березня 1924 року), споживче товариство «Допомога» (з 6 травня 1924 року), бджільницьке товариство «Труд» (з 19 серпня 1925 року), працювали різні майстерні. 1929 року створено колгосп «Нова путь». До 22 липня 1920 року село входило до складу Кожважсігачинської та Малокарачкінської (село було її адміністративним центром) волостей, Козьмодемьянського повіту; до 5 жовтня — у складі Чебоксарського повіту, до 1927 року — у складі Ядринського повіту (до 14 жовтня 1926 року як волосний центр). Після переходу 1927 року на райони — у складі Татаркасинського (1927-1939), Сундирського (1939-1962) та Ядринського (з 1962 року) районів.
Господарство ред.
У селі діють школа, фельдшерсько-акушерський пункт, клуб, бібліотека, 2 спортивних майданчики, пошта, музей, 2 магазини, їдальня, церква (з 1994 року).
Примітки ред.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, населённых пунктов Чувашской Республики (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 23 березня 2015.
- ↑ Населення подано як сумарне околотків Анаткаси, Пошкарди, Емякаси та Березовий
- ↑ Населення подано як сумарне по околоткам Анаткаси (248), Пошкарди (241), Емякаси (199) та Березовий (31)
Посилання ред.
- На Вікімапії [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite] (укр.)
- Чуваська енциклопедія [Архівовано 25 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
|
Це незавершена стаття про Чувашію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |