Мала проза
Мала проза — досить умовна назва для прозових творів, об'єм яких інтуїтивно визначається автором і читачем як менший, ніж типовий для національної літератури даного періоду. Таке формулювання питання щодо малої прози виникла в ХХ столітті, коли ерозії зазнала традиційна система літературних жанрів і на тлі жанрової невизначеності тексту його величина виявилася чи не найбільш помітною розпізнавальною ознакою. Водночас саме на рубежі XIX-XX ст. ряд внутрішньолітературних і загальнокультурних процесів привів до поступового зростання кількості прозових мініатюр. Серед таких процесів можна назвати й загострення питання про кордон між віршем і прозою, спонукало багатьох авторів експериментувати з прикордонними та перехідними формами (в тому числі з так званими віршами в прозі чия довжина природним чином виявлялася порівнянна з довжиною середнього ліричного вірша), і розширення ринку газет і журналів, орієнтованих на порівняно масового читача, в яких короткі тексти виявилися непогано затребувані.
Про межі розуміння ред.
Якого в точності розміру повинен бути прозовий текст, щоб вважатися малим, визначити неможливо. В англомовній традиції заведено вважати обсяг тексту в словах і до малої прози відносити тексти обсягом до 300, до 500, до 1500 слів. З поширенням Інтернету набула популярності теза про малий текст як такий, який при читанні з монітора не вимагає вертикальної прокрутки, про текст «величиною в один екран», - зрозуміло, що таке визначення не є строгим, оскільки не може врахувати відмінності у величині монітора і розмірі шрифту у різних читачів.
Характерно, що з аналогічними різночитаннями стикається і спроба визначити розмір віршованої мініатюри. Можливо, сувора однозначність визначення в подібних випадках недоречна (дивно було б вважати, що між текстом у 2000 знаків і текстом у 2200 знаків дійсно лежить якась якісна межа).
Про внутрішній поділ малої прози ред.
Теорія малої прозової форми розроблена слабко. В англомовній традиції намічено один базовий поділ малої прози: на надкоротке оповідання (англ. short short story) та вірш у прозі (англ. prose poem) - однак кордони між ними досить розмиті: мається на увазі, що надкоротке оповідання є центрованим на сюжеті, тоді як вірш у прозі - на ліричному переживанні та образному ряді.
Надкороткі вигадані сюжетні розповіді в англомовних країнах останнім часом поділяють на: шестислівне оповідання(англ. six-word story)[1], мінісага (англ. minisaga або dribble), оповідання обсягом до 50 слів[1], мікрофікція (англ. microfiction або drabble), оповідання обсягом до 100 слів[1], твіттература (англ. twitterature), твір обсягом до 280 слів [2]), sudden fiction (з англ. — «раптовий спалах»), оповідання обсягом до 750 слів [3], flash fiction (з англ — «історія-спалах»)[4], оповідання обсягом до 1000 слів, та мікрооповідання (англ. micro-story)[5].
Примітки ред.
- ↑ а б в Graham (8 березня 2013). Flash fiction - all you ever wanted to know, but were afraid to ask... The Bridport Prize. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 14 лютого 2019.
- ↑ Maddie Crum (7 травня 2015). Twitter Fiction Reveals The Power Of Very, Very Short Stories. The Huffington Post. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 14 лютого 2019.
- ↑ Becky Tuch. Flash Fiction: What's It All About?. The Review Review. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
- ↑ Catherine Sustana. What Is Flash Fiction?. About Entertainment. Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 14 лютого 2019.
- ↑ Christopher Kasparek, "Two Micro-Stories by Bolesław Prus," The Polish Review, 1995, no. 1, pp. 99-103.