Мала Супоївка

село в Київській області, Україна

Мала́ Супо́ївка — село в Україні, у Броварському районі Київської області. Входить в склад Згурівської селищної громади. Населення становить 336 осіб. Розташоване при річці Малий Супій. Площа населеного пункту — 380,4 га. Дворів — 387, населення станом на 1 січня 2011 року становило 495 осіб.[2]

село Мала Супоївка
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Броварський район
Громада Згурівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA32060110210023117
Облікова картка [1] 
Основні дані
Засноване 1658
Перша згадка 1312
Колишня назва хутор Славутинский
Населення 336
Територія 3,8 км²
Поштовий індекс 07644
Телефонний код +380 4570
День села 30 червня
Географічні дані
Географічні координати 50°20′28″ пн. ш. 31°39′53″ сх. д. / 50.34111° пн. ш. 31.66472° сх. д. / 50.34111; 31.66472Координати: 50°20′28″ пн. ш. 31°39′53″ сх. д. / 50.34111° пн. ш. 31.66472° сх. д. / 50.34111; 31.66472
Середня висота
над рівнем моря
117 м
Водойми річки: Малий Супій, Супій[1]
Найближча залізнична станція Переяславська[2]
Місцева влада
Адреса ради 07600, Київська область, Броварський р-н, смт. Згурівка, вул.Українська, 10
Карта
Мала Супоївка. Карта розташування: Україна
Мала Супоївка
Мала Супоївка
Мала Супоївка. Карта розташування: Київська область
Мала Супоївка
Мала Супоївка
Мапа
Мапа

Історія Малої Супоївки ред.

Мала Супоївка має давню і багату історію.

Село дістало свою назву від малої однойменної річечки, що в'ється в кінці кожної садиби і що утворила чотири ставки, наповнені рибою, на берегах яких ростуть горді білолисті тополі, берези.

Німими свідками того, що на цьому місці вже в сиву давнину були поселення, є два кургани поблизу села. Вони підтверджують, що тут проходили жорстокі битви наших предків з половцями, монголами, литовцями, поляками і шведами, які приходили сюди, щоб пограбувати або володарювати й експлуатувати місцеве населення. Внаслідок жорстоких міжусобних боїв між князями Чернігівськими та Переяславськими за право володіння, повністю знищено всі поселення на р. Супій. Руйнацію довершив монголо-татарський напад. Лише після вигнання монголів почалося нове заселення цих спустошених місць.

Ось чому можна вважати, що Мала Супоївка, як нове поселення, бере початок з XIII століття. У свій час землі були захоплені литовськими князями, які знущалися з підкореного населення. Найжорсткішим був поміщик Романович-Славатинський, який при річці Малий Супій розташував свій величезний маєток, що, за даними Переяславської земельної управи, мав понад чотири тисячі душ кріпаків і був одним з найбагатших на Переяславщині. Він же організував хутір Малосупоївський, що згадується в списках населених місць Російської імперії 1860 року: «Хутор владельческий Малосупоевский, дворов 75: мужчин 241, женшин 252 души».

На мапах 1869-1871 років хутір Малосупоївський відсутний, але є у межах села Мала Супоївка група хуторів Малосупоївських: Беців[3], Винохівського[4] та Слоготинського.[5]

Люди працювали по 14-16 годин, заробляючи по 20-30 копійок на день. У 1861 році після звільнення від кріпацтва створено хутори-общини. Навколо цих хуторів пан виділив певну частину своєї землі для «своїх» селян-кріпаків. Наділену землю потрібно було викупити за певний час (3-4 роки), банк навіть давав кредити, але за несвоєчасну сплату за кожного громадянина відповідала община, і якщо у встановлений термін за векселем не виплачено в банк гроші, тоді скасовували продаж, виплачені гроші не поверталися, а земля переходила до позикодавця. Щоб прогодувати свою сім'ю, добра половина фізично здорових людей виїжджали у Таврію (Херсонщина, Дніпропетровщина), а частина — на Амур, до Оренбурзької та Курганської губерній.

У 1897—1899 роках земство, завдяки матеріальній допомозі населення, побудувало приміщення з однією кімнатою — школу на 50 дітей з 4-річним терміном навчанням. Першою вчителькою була Марія Миколаївна Гірман. Навчалися тільки діти заможних, більшість же були неграмотними. Свою дитину віком 8-9 років батьки віддавали в найми, таким чином малюки заробляли. Другу школу збудовано в 1916 році.

Населення села на 1917 р. налічувалося 1345 осіб. Було 19 вітряків.

Першу сільську раду збудовано у 1922 році, головою сільвиконкому обраний Володимир Миколайович Дужак. У 1925 р. утворено товариство по спільному обробітку землі. У 1927 р. сільську раду очолив Кийко Михайло Пилипович, який одночасно був і головою комнезаму. Цього ж року побудовано приміщення для сільської ради та бібліотеки. У 1928 р. створено Малосупоївське сільське споживче товариство, головою якого був А. А. Тур.

У 1929 р. створено сільськогосподарську артіль «Боротьба», яку очолював Кийко Ларіон Андрійович. У 1937 р. на базі артілі утворено два колгоспи — ім. Ворошилова та ім. Сталіна. Селяни переважно займалися вирощуванням різних сільськогосподарських культур та збирали хороші врожаї.

Війна 1941—1945 рр. завдала великої шкоди: нацисти розграбували майно та, підпаливши село, знищили майже всі будівлі.

Після війни селяни не шкодуючи сил розпочали відроджувати колгоспне господарства, відбудовувати власні оселі. Найкращі доярки надоювали по 2130 л молока від корови. У 1965 році доярка Литус Катерина Марківна нагороджена медаллю «За трудову доблесть», а доярка Рокитько Марія Іванівна відзначена двома орденами Леніна та орденом Жовтневої революції.

У 1966 р. в школі вже навчалося 200 дітей, працювало 13 вчителів, з них 8 — із вищою освітою.

До 1 грудня 1986 року село входило до складу Баришівського району. З 1 грудня 1986 року входило до складу Згурівського району[6].

На території села проживають громадяни, які за високі досягнення в праці були відзначені державними нагородами, серед них — Тур Ніна Миколаївна, Галушко Василь Андрійович, Рокитько Любов Михайлівна, Черненко Катерина Трохимівна та багато інших.

Сьогодення ред.

На сьогодні село активно розвивається, розростається. Тут функціонують фельдшерсько-акушерський пункт, сільський клуб, сільська бібліотека, відділення зв'язку, магазини. Заасфальтовано 10 км доріг з дванадцяти. Село має автоматичну телефонну станцію на 125 абонентів. Автобусне сполучення з районним центром м. Яготин та м. Березань. Автобус курсує тричі на день до залізничної станції.

Нині на території села утворено два господарства — ТОВ «Обрій» та ТОВ «Супій», працює цегельний завод, що належить ТОВ «Київ-будівельник» (керівник А. А. Мирида). ТОВ «Обрій» з року в рік вирощує високі врожаї, у чому велика заслуга генерального директора Кийка Анатолія Миколайовича, його господарським здібностям і небайдужим ставленням до землі.

Уся земля, а це здебільшого чорноземи, знаходиться в обробітку. Керівництво ТОВ «Обрій», з метою підвищення високої продуктивності праці, придбало нову техніку: сівалки, зернозбиральний комбайн, трактори. Допомагають в роботі А. М. Кийка — Проценко Микола Миколайович, Животок Валентина Іванівна, Сухопара Ірина Миколаївна, Винник Олексій Іванович.

10 років, з 1998 р., селяни обирають сільським головою Литуса Михайла Петровича. На місцевих виборах 2015 року було обрано Феника Ігоря Віталійовича, який з 2010 року був депутатом сільської ради та зробив чимало корисних речей для села.

Населення ред.

За даними Всеукраїнського перепису 2001 року, у селі проживало 576 осіб[7]. З них своєю рідною мовою вказали[8]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 564 97,92 %
російська 11 1,91 %
білоруська 1 0,17 %

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Мала Супоївка на сайт ВРУ. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 30 жовтня 2013. 
  2. а б Мала Супоївка на сайті Згурівської РДА. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 30 жовтня 2013. 
  3. Трехверстовка Киевской области. Военно-топографическая карта.. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021. 
  4. Трехверстовка Киевской области. Военно-топографическая карта.. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021. 
  5. Трехверстовка Киевской области. Военно-топографическая карта.. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021. 
  6. Рішення Київської обласної ради. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 6 травня 2016. 
  7. Населення Київської області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 20 жовтня 2012. Процитовано 30 жовтня 2013. 
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (1,2,3,4), Згурівський район[недоступне посилання]