Мала Вільшанка (Білоцерківський район)

Мала́ Ві́льшанка — село в Білоцерківському районі Київської області, центр сільської громади.

село Мала Вільшанка
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Білоцерківський район
Громада	Маловільшанська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA32020090010014722
Основні дані
Засноване	1597
Населення	1850
Поштовий індекс	09175
Телефонний код	+380 04463
Географічні дані
Географічні координати	49°41′49″ пн. ш. 30°04′34″ сх. д.
Водойми	струмок Безіменний
Місцева влада
Адреса ради	09175, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Мала Вільшанка, вул. Перемоги, 24
Карта
Мала Вільшанка
Мала Вільшанка
Мапа
Мала Вільшанка у Вікісховищі

Засноване в XVI столітті.

Населення — близько 1 850 жителів.

Географія

Селом тече струмок Безіменний.

Походження назви

Назву село одержало від великої кількості вільхи, що росла на непрохідних болотах вздовж безіменного струмка, який в той період історії села був повноводий і впадав у річку Рось. На болотистих його берегах зарості вільхи були такі густі, що чумаки не могли проїхати через село і змушені були об'їжджати його зі сходу аж на три кілометри від сучасних меж села.

Історія

Перший письмовий документ про село Мала Вільшанка припадає на 20 березня 1597 року.

Були у Малій Вільшанці — якийсь Оверкін — Оверченко, а в сусідньому селі Бакали — Бакал. Оверкін і Бакал були кумами, але Оверкін боявся Бакала і його трьох синів, які займались пограбуванням чумаків на шляху Біла Церква — Ставище. Пограбовані речі вони ховали в глибокому яру, у тайнику, відкритому в 1922 році.

В привілеї короля Сигізмунда III від 1 січня 1592 року пишеться про право князя Костянтина Острозького уступити права своєму сину Янушу на «…державу Белоцерковскую, замок, место и волость со всеми грунтами». Це підтверджує І. Л. Похілевич, вказуючи, що першими старостами Білої Церкви були князь Симеон Прунський і князь Костянтин Острозький.

Мала Вільшанка була однією із сотень Білоцерківського полку. Після скликання польським королем Яном Казимиром диспуту — так званої «Білоцерківської розмови» наприкінці 1663 року на Правобережжі піднялось повстання козаків на чолі з Білоцерківським полком.

Польський сейм в 1775 році вирішив віддати східні староства польським магнатам у приватну власність. Білоцерківське староство разом з листом було віддане коронному гетьману Польщі Францішеку Ксаверію Браницькому як винагорода за придушення гайдамацьких повстань. В це староство входили місто Біла Церква, 92 села (в тому числі і Мала Вільшанка), 14 містечок, 24 слободи.

З того часу аж до часів УНР Мала Вільшанка була власністю графів Браницьких.

Після скасування кріпосного права в 60-х роках XIX століття про Малу Вільшанку подає деякі відомості Л.Похілевич: «Село Ольшанка близ транспортной дороги, ведущей из Белой Церкви в Ставище…жителей обоего пола вместе деревнею Сорокотягою, только в одной версте от Ольшанки отстающею, православных- 2015, римских католиков- 57».

Після реформи відбувається швидке розшарування селянства. Серед селян Малої Вільшанки виділяються Оверченко Данило, Назаренко Степан, Шевченко Микола та інші.

У Малій Вільшанці було «дворов 220, жителей обоего пола — 2410, из них мужчин-1202, и женщин-1206. В селе числится земли -2634 десятин, из них принадлежит: помещикам — 800 десятин, церкви -42 десятин, крестьянам 1739 десятин и другим сословиям — 52 десятины. Хозяйство же в имении, принадлежащим графу Владиславу Браницкому, ведет арендатор Михаил Антонович Козловский по трехпольной системе, как и крестьяне. В селе имеется одна казенная винная лавка».

В 1900 на місці старої курної ґрунтової дороги була прокладена шосейна дорога. Це покращило зв'язок між Білою Церквою і селом Мала Вільшанка.

1917 село увійшло до складу УНР. Окремі селяни влилися у банду Котовського. Петро Пустовалов згадує: « Бригада розташувалась у Бакалах і Малій Вільшанці, штаб її знаходився у хаті Іваненка Миколи Явтуховича»

У 1930 році в селі було створено колгосп.

17 липня 1941 село було взяте гітлерівськими військами, які тримали місто 900 днів. У Німеччину на каторжні роботи було вивезено 42 молодих маловільшанців. 16 осіб повішено і розстріляно. Під час німецької окупації з села забрано 200 корів, 150 свиней, багато домашньої птиці, різних домашніх речей, одежі та ін., спалено 17 хат.

У боях за Малу Вільшанку загинуло 473 солдат.

У 1951 році відбулось укрупнення господарства сіл Мала Вільшанка і Бакали — в одне господарство.

У 1953 році колгосп ще не міг похвалитися досягненням в цьому відношенні: врожайність становила лише 9,9 центнера озимої пшениці з гектара, 9,8 ц жита, 3 ц ярої пшениці, 11 ц кукурудзи; не краща справа була і з просапними культурами: по 177 ц цукрових буряків з 1 га по 7,5 ц соняшника і по 56 ц картоплі. (Газета «Ленінський шлях» за 19 лютого 1954 року.)

Основними причинами цих недоліків були:

• недостатня трудова дисципліна частини колгоспників;.
• поля стояли забур'янені, непідживлені, мало вироблялось органіки,
• особливо великі втрати при збиранні врожаїв, наприклад: втрати допускались при підорюванні цукрових буряків, тривалому лежанні їх на сонці, а це приводило до втрати 30-35 центнерів буряків з кожного гектара.
• скошена гречка довго лежала в покосах, частина її осипалася;
• певна вина лягала і на механізаторів, які іноді порушували агротехніку при оранці, сівбі, збиранні.

У 1975 році господарство було нагороджено Перехідним Червоним прапором за високі досягнення у сільському господарстві. Нагороджені і передовики орденами Леніна, Трудового червоного прапора, «Знак Пошани»: Грищенко Миколу, Захожого Миколу, Яценко Василя, Поліщук Катерину, Ковальчука Івана, Драбинко Ганну, Колісника Анатолія…

У 1977 році господарство реорганізовано у Білоцерківську дослідно — селекційну станцію з вирощування цукрових буряків. Певний час господарство працювало стабільно та з 1990 року починається його спад.

1 грудня 1991 селяни проголосували за відновлення державної незалежності України.

Також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Джерела

• Облікова картка на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Olszanka (8) Branickich // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 503. (пол.)
• Ольшанка с. // Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, у пределах губернии находящихся / Собрал Л. Похилевич. — Біла Церква: Видавець О. В. Пшонківський, 2005. — с.410